Рішення

від 13.05.2015 по справі 910/10331/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/10331/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія"

До Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСЕНЕРГО"

Про стягнення 1 932 908,69 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Зулинська І.В. (дов. № від 24.09.2013)

від відповідача: Несен І.О. (дов. № 19-273 від 30.12.2014)

В судовому засіданні 13.05.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.04.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (надалі - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСЕНЕРГО" (надалі - відповідач) про стягнення 1 932 908,69 грн.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором на поставку продукції № 130 від 02.06.2014 внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 932 908,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі №910/10331/15 та призначено розгляд справи на 13.05.2015.

В судове засідання, призначене на 13.05.2015, представники сторін з'явились та надали пояснення по суті справи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

02.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (далі - Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДОНБАСЕНЕРГО" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір на поставку продукції № 130 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію, найменування, кількість, строки поставки та інші характеристики якої зазначені в Додатку № 1 до Договору.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 1 509 355,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № 63 від 19.09.2014 підписаними та скріпленими печатками Сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору, Замовник оплачує поставлену Продукцію згідно до рахунку Постачальника шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 9 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Продукції.

Відповідачем не було сплачено кошти за отриманий товар, таким чином на час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1 509 355,62 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 509 355,62 грн.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковими накладними, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором на поставку продукції № 130 від 02.06.2014 у розмірі 1 509 355,62 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 102 677,54 грн. пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 9.5 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 102 677,54 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 815 592,47 грн. інфляційних втрат та 14 638,68 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСЕНЕРГО" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 34А; ідентифікаційний код: 23343582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (83117, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Ляшенка, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33109942) 1 509 355 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 62 коп. - основного боргу, 102 677 (сто дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 54 коп. - пені, 14 638 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 68 коп. - 3% річних, 1 815 592 (один мільйон вісімсот п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 47 коп. - інфляційних втрат та 38 658 (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 17 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.05.2015

Суддя М.О. Лиськов