Постанова

від 29.10.2015 по справі 910/10331/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10331/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Зулинська І.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Федорецька Д.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

Несеч І.О. - належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року

у справі № 910/10331/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська енергосилова компанія"

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго"

про стягнення 1932908,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська енергосилова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго" про стягнення 1932908,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство „Донбасенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року, прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права України , при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми процесуального права.

Апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що обставини непереборної сили виникли у зв'язку з прийняттям державними органами нормативно-правових актів, які унеможливлюють отримання ПАТ «Донбасенерго» коштів за електроенергію - виробництво якої є основним видом діяльності ПАТ «Донбасенерго».

Також скаржник зазначає, що сума позовних вимог ТОВ «Українська енергосилова компанія» складає 1932908,69 грн., а сума стягнення за оскаржуваним рішенням 3442264,31 грн. Отже висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року, у складі головуючого суддів Гаврилюка О.М., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В., апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго" була прийнята до провадження у вищезазначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 02.07.2015 року.

Розпорядженням та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року враховуючи перебування головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному та подальший вихід у відпустку з 13.07.2015 року по 23.08.2015 року, змінено склад колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Самсін Р.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду а призначено розгляд справи на 05.08.2015 року.

Відповідач, згідно з поданим до апеляційного суду 03.08.2015 року додатковими поясненнями зазначив, що правління Національного банку України прийняло постанову від 06.08.2014 року №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», якою постановило банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Таким чином з 06.08.2014р. банки Донецької області призупинили здійснення фінансових операції.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року у зв'язку з відпусткою суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М., сформовано судову колегію у складі: Гончаров С.А., Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

У судовому засіданні, що відбулось 05.08.2015 року, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 09.09.2015 року.

Відповідач, 28.08.2015 року надав апеляційному суду поясненнями щодо відсутності вини Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго" у простроченні виконання зобов'язань перед позивачем.

Відповідач, згідно з поданим до апеляційного суду 04.09.2015 року поясненнями, зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з нього 1815592,47 грн. інфляційної складової.

Відповідач, згідно з поданим до апеляційного суду 04.09.2015 року поясненнями вважає, що Публічне акціонерне товариство „Донбасенерго" не вважається таким, що прострочило зобов'язання, та не повинне нести за це відповідальність до моменту вчинення позивачем передбачених законодавством дій щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, що містяться єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 07.09.2015 року клопотанням, просить приєднати до матеріалів справи додаткові докази.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Пономаренка Є.Ю., сформовано судову колегію у складі: Гончаров С.А., Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю.

У судовому засіданні, що відбулось 09.09.2015 року, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 01.10.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 30.09.2015 року поясненнями зазначає, що факт наявності боргу у Вдповідача перед позивачем в сумі 1509355,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відсутність вини відповідачем не доведено.

01.10.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з відпусткою головуючого судді Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року, після виходу з відпустки головуючого судді Гончарова С.А., призначено розгляд справи на 29.10.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 29.10.2015 року відзивом проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить апеляційний суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

02.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (далі - Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДОНБАСЕНЕРГО" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір на поставку продукції № 130 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію, найменування, кількість, строки поставки та інші характеристики якої зазначені в Додатку № 1 до Договору.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 1509355,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № 63 від 19.09.2014 року підписаними та скріпленими печатками Сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору, Замовник оплачує поставлену Продукцію згідно до рахунку Постачальника шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 9 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Продукції.

Відповідачем не було сплачено кошти за отриманий товар, таким чином на час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1509355,62 грн.

Як зазначалось, позовні вимоги полягають у стягнені 1509355,62 грн. основної заборгованості, пені в розмірі 102677,54 грн., 3% річних у розмірі 14638,68 грн., інфляційних витрат у розмірі 306236,85 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на думку позивача відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором на поставку продукції № 130 від 02.06.2014 року внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1932908,69 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо суми основної заборгованості суд першої інстанції вірно виходив з того, що за своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частино 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав продукцію на загальну вартість 1509355,62 грн. за договором №130 від 02.06.2014 року, що підтверджується видатковою накладною №63 від 19.09.2014 року, а відповідач своїх зобов'язань щодо сплати поставленого товару, у строки визначені договором не виконав.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковими накладними, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

За таких обстави, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором на поставку продукції № 130 від 02.06.2014 у розмірі 1509355,62 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних суд першої інстанції виходив з наступного

Відповідно до п. 9.5 Договору просить стягнути з відповідача 102677,54 грн. пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 102677,54 грн.

До того ж, суд першої інстанції вважав, що позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1815592,47 грн. інфляційних втрат та 14638,68 грн. 3% річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, господарським судом міста Києва було встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок та сума за розрахунком підлягає стягненню.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

По-перше, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 306236,85 грн. та як вбачається з матеріалів справи, заяв про збільшення позивних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська енергосилова компанія" до суду не подавалось, тому суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідача 1815592,47 грн. інфляційних витрат.

Також, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року ,,Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України ,,Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року ,,Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України ,,Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року ,,Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого до таких населених пунктів віднесено місто Донецьк, яке є місцем розташування Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго".

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 06.08.2014 року №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», якою банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Таким чином з 06.08.2014 року банки Донецької області призупинили здійснення фінансових операція.

Саме у зв'язку з можливістю таких фінансових операцій у лютому-березні 2015 року Державна служба фінансового моніторингу України на виконання ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 року №1702-УІІ провела перевірку фінансових операцій ПАТ «Донбасенерго», щодо можливих перерахувань підприємствам в зону АТО. Видаткові операції по поточному рахунку ПАТ «Донбасенерго» відкритого в АТ «Ощадбанк» були зупинені. Що підтверджується листами АТ «Ощадбанк» та Державної служби фінансового моніторингу України.

З урахуванням викладеного колегія суддів, робить висновок, що підстави виникнення заборгованості були спричиненні призупиненням здійснення фінансових операція банками Донецької області, тобто не з вини відповідача.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме те, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У даному випадку всі зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач об'єктивно був не взмозі виконати зобов'язання в порядку та строки визначені договором. Позивач в силу діючого законодавства був позбавлений можливості виконувати зобов'язання і при всій обачливості не міг ні передбачити, ні подолати об'єктивну неможливість належного виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні позивних вимог в частині пені в розмірі 102677,54 грн., 3% річних у розмірі 14638,68 грн., інфляційних витрат у розмірі 306236,85 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська енергосилова компанія" є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1509355,62 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 910/10331/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго" підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 910/10331/15 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 910/10331/15 - скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська енергосилова компанія" - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Донбасенерго" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 34А; ідентифікаційний код: 23343582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (83117, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Ляшенка, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33109942) 1509355 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 62 коп. - основного боргу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Донбасенерго" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 34А; ідентифікаційний код: 23343582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (83117, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Ляшенка, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33109942) 30187 (тридцять тисяч сто вісімдесят сім гривень) 11 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія" (83117, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Ляшенка, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33109942) на користь Публічного акціонерного товариства " Донбасенерго" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 34А; ідентифікаційний код: 23343582) 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять гривень) 53 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Шаптала