Рішення

від 13.05.2015 по справі 910/8653/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/8653/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши матеріали справи за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Дніпро Мотор»

до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит»

про розірвання договору та стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Миколенко Ю.В. (дов. б/н від 04.12.2012 р.)

Копил І.В. (дов. б/н 24.04.2015 р.)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Дніпро Мотор» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі відповідач) про розірвання договору та стягнення коштів та одночасно з позовом подав заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.02.2004 року між сторонами укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу рахунки в іноземній валюті.

Протягом січня 2015 року відповідачем в порушення умов зазначеного договору не проведено платіжні вимоги позивача на загальну суму 33625,07 Євро. Спроби позивача отримати обґрунтовані пояснення відповідача (листи долучені до матеріалів справи) щодо невиконання наданих позивачем платіжних доручень залишились без відповіді.

Крім того, позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача завдає позивачу значної шкоди, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості користуватись належними йому коштами, що знаходяться на рахунках у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8653/15-г та призначено її до розгляду на 27.04.2015 року.

За наслідками судового засідання 27.04.2015 року судом відкладено розгляд справи на 13.05.2015 року у зв'язку із неявкою відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача в судові засідання не з'явився; відзив на позовну заяву не надіслав.

Представник відповідача не з'явився у судове засідання 13.05.2015 р., не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, заперечень не подав, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

26.02.2004 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 020-04/АНВ на розрахунково-касове обслуговування (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого відповідач (далі за текстом договору Банк) відкрив позивачу (далі за текстом договору Клієнт) рахунки в іноземній валюті та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язався оплачувати послуги відповідача згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

29.07.2008 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якого позивачу відкрито 3 поточні рахунки: № 26000121259980- в національній валюті; № 26008122259840 - в доларах США; № 26009123259978 - в Євро, а також визначено тарифи та винагороду банку.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк має право визначати і контролювати напрями використання клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3).

Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1).

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.1.1 договору);

Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача у визначений час з 09:00 до 15:00, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.1.2 договору);

Банк зобов'язується забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок (п. 3.1.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом невизначеного терміну та може бути розірваний у встановленому цим договором порядку.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

Також, сторони додатковою угодою № 020-04/АНВ від 04.08.2008 року до договору узгодили порядок та умови обслуговування позивача з використанням системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", згідно з якими банк зобов'язався здійснювати розрахункові операції за дорученнями позивача, оформленими в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Так, відповідно до п. 5.2. угоди банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнта протягом операційного дня, але не пізніше 17-00 год., крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Таким чином, з огляду на вказані вище положення договору та чинного законодавства, банк зобов'язаний виконувати розрахункові документи позивача не пізніше наступного операційного дня після їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня 2015 року позивачем було ініційовано ряд платіжних доручень в іноземній валюті через рахунок позивача у банку на користь своїх контрагентів, що, зокрема, підтверджується, поданими Банку платіжними дорученнями № 1 від 19.01.2015 року на суму 3625,07 Євро, № 2 від 20.01.2015 року на суму 10000,00 Євро, № 3 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 4 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 5 від 23.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 6 від 26.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, всього на загальну суму 33625,07 Євро.

Згідно з вимогами чинного законодавства та умовами договору, Банк був зобов'язаний виконати надані позивачем впродовж січня 2015 року розрахункові документи не пізніше наступного операційного дня після їх надходження.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач не виконав платіжне доручення позивача у встановлений строк.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, з наступними змінами та доповненнями, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з п. 2.15 зазначеної Інструкції, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу про повернення банком розрахункових документів позивача, із зазначенням причин повернення, як того вимагає чинне законодавство.

З метою досудового врегулювання спору, позивач тричі звертався до відповідача з претензіями - 02.02.15 р. вх. № 12-001/62, 24.02.15 р. вх. № 1378, 12.03.2015 р. вх. № 12-001/207 з проханням надати пояснення щодо непроведення платіжних доручень № 1 від 19.01.2015 року на суму 3625,07 Євро, № 2 від 20.01.2015 року на суму 10000,00 Євро, № 3 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 4 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 5 від 23.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 6 від 26.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, всього на загальну суму 33625,07 Євро та повернути їх на рахунок позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, перерахування коштів за наданими позивачем впродовж січня 2015 року платіжними дорученнями не здійснив та мотивованої відмови, із зазначенням підстав невиконання перерахування, не надав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Укладаючи договір, позивач правомірно розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів згідно зазначених вище платіжних доручень.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що безпідставне невиконання банком розрахункових документів є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням позивача та є істотним порушенням договору.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 33 625,07 Євро є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Укладаючи договір, позивач правомірно розраховував на належне виконання Банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що безпідставне невиконання банком зазначених вище розрахункових документів є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням позивача та вважається істотним порушенням договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ від 26.02.2004 року з наступними змінами та доповненнями, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з пп. 20.6 п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р., з наступними змінами та доповненнями, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України), а Банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Банку залишку коштів на рахунку у національній валюті позивача у Банку, що станом на 25.03.2015 р. (згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою) становить 339 365,33 грн.

Відповідачем жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, з дати порушення провадження у справі суду не надано та не направлено.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одночасно, розглянувши заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ від 26.02.2004 року з наступними змінами та доповненнями, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мотор» та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мотор» (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171) залишок коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мотор» (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171), відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", що станом на 25 березня 2015 року складає 339 365 (триста тридцять дев'ять) грн. 33 коп. та 33 625,07 (тридцять три тисячі шістсот двадцять п'ять) Євро.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мотор» (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171) 24 134 (двадцять чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 15.05.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Карабань Я.А.