Постанова

від 01.10.2015 по справі 910/8653/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа№ 910/8653/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

від позивача -Миколенко Ю.В., довіреність № б/н від 04.12.2012;

від відповідача - Дідківський В.С., довіреність № 3-131/00/18019 від 22.09.2015,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/8653/15-г (суддя Карабань Я.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору та стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ через істотне порушення відповідачем його умов, а також стягнення з відповідача коштів, які є залишком на валютному (33 625,07 Євро) та гривневому рахунках (339 365, 33 грн.) позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/8653/15-г позов задоволено повністю; розірвано договір на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ та стягнуто з відповідача на користь позивача залишок коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор", що складає 339 365, 33 грн. та 33 625, 07 Євро.

При ухваленні зазначеного рішення суд дійшов висновку про те, що безпідставне невиконання банком розрахункових документів позивача є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням клієнта та свідчить про істотне порушення банком умов договору, що в свою чергу є підставою для його розірвання та відповідно стягнення залишку коштів з цих рахунків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/8653/15-г скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач продав кошти з валютного рахунку позивача в сумі 33 625,07 Євро та повернув їх на поточний гривневий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор".

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 01.10.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача весь залишок коштів, що перебувають на гривневому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор".

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача 33 625, 07 Євро, з прийняттям нового - про припинення провадження в цій частині вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор", як клієнтом 26.02.2004 укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 29.07.2008) банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26000121259980, та поточні рахунки в іноземній валюті: № 26008122259840 - в доларах США; № 26009123259978 - в Євро та зобов'язується здійснювати розрахункові та касові операції за ними.

Згідно п. 3.1.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 3.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 04.08.2008) передбачено, що Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнта у визначений час з 09:00 до 17:30, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Банк зобов'язується забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок (п. 3.1.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом невизначеного терміну та може бути розірваний у встановленому цим договором порядку.

Позивач протягом січня 2015 року звертався до відповідача за виконанням наступних платіжних доручень: № 7 від 23.12.2014 на суму 5000,00 Євро, № 1 від 19.01.2015 року на суму 3625,07 Євро, № 2 від 20.01.2015 року на суму 10000,00 Євро, № 3 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 4 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 5 від 23.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 6 від 26.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, всього на загальну суму 33 625,07 Євро.

Позивачем було виконано лише платіжне доручення № 7 від 23.12.2014 на суму 5000,00 Євро.

Решта платіжних доручень позивачем виконані так і не були.

Враховуючи те, що відповідачем платіжні доручення № 1 від 19.01.2015 року на суму 3625,07 Євро, № 2 від 20.01.2015 року на суму 10000,00 Євро, № 3 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 4 від 21.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 5 від 23.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, № 6 від 26.01.2015 року на суму 5000,00 Євро, всього на загальну суму 33 625,07 Євро не були виконані, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ через істотне порушення відповідачем його умов, а також стягнення з відповідача коштів, які є залишком на валютному (33 625,07 Євро) та гривневому рахунках (339 365, 33 грн.)

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено повністю; розірвано договір на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ та стягнуто з відповідача на користь позивача залишок коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор", що складає 339 365, 33 грн. та 33 625, 07 Євро.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції лише в частині розірвання договору та стягнення з відповідача на користь позивача залишку коштів на гривневому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" в сумі 339 365, 33 грн.

Задоволення вимог про стягнення з відповідача залишку коштів з валютного рахунку позивача в сумі 33 625,07 Євро колегія суддів вважає необґрунтованим, з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 3.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 04.08.2008) передбачено, що Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнта у визначений час з 09:00 до 17:30, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Відповідачем дії з виконання платіжних документів у вказані строки здійснені не були, що в свою чергу є порушенням банком взятих на себе договірних зобов'язань.

Позивач, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору обґрунтовано вимагає його розірвання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Безпідставне невиконання банком розрахункових документів позивача є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням клієнта та свідчить про істотне порушення банком умов договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ від 26.02.2004 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування.

Позивачем, окрім вимоги про розірвання договору, було заявлено вимоги про стягнення з гривневого та валютного рахунків клієнта, відкритих у відповідача, залишку коштів на них в сумі 339 365, 33 грн. та 33 625, 07 Євро відповідно.

Колегія суддів вважає вимогу про стягнення залишку коштів, що знаходяться на гривневому рахунку позивача в сумі 339 365, 33 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України при розірванні договору банківського рахунку залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Враховуючи обґрунтованість вимоги про розірвання договору, підстави для перебування грошових коштів позивача на гривневому рахунку, відкритого відповідачем, відсутні.

Отже, вказані кошти повинні бути повернуті позивачу.

Слід зазначити, що позивачем підтверджено належними доказами (виписка, а.с. 47) обставини перебування на його гривневому рахунку залишку грошових коштів в сумі 339 365, 33 грн.

З огляду на викладене, у зв'язку з розірванням договору, грошові кошти в сумі 339 365, 33 грн., які є залишком на гривневому рахунку, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, вказана вимога обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку коштів з валютного рахунку клієнта в сумі 33 625,07 Євро, слід зазначити наступне.

Позивачем, на момент звернення до суду з позовом було доведено наявність на його валютного рахунку залишку коштів в сумі 33 625,07 Євро.

Проте, в ході розгляду даної справи судом першої інстанції (за період з 20.04.2015 по 27.04.2015), відповідач, керуючись пунктами 1 та 2 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.03.2015 № 160, якими встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті, продав кошти з валютного рахунку позивача в сумі 33 625,07 Євро та повернув їх на поточний гривневий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор".

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення залишок коштів на валютному рахунку позивача був відсутній.

В свою чергу суд першої інстанції не перевіривши обставини наявності чи відсутності грошових коштів в сумі 33 625,07 Євро на валютному рахунку позивача задовольнив позовну вимогу про стягнення цих коштів з відповідача.

Відповідач про відсутність валютних коштів на рахунку позивача суд першої інстанції не повідомив, оскільки представник банку не був присутній у судових засіданнях.

При зверненні з цією апеляційною скаргою відповідачем повідомлено суд апеляційної інстанції про продаж банком коштів з валютного рахунку позивача в сумі 33 625,07 Євро та повернення їх на поточний гривневий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" з наданням при цьому відповідних виписок, які підтверджують вказані обставини.

Обґрунтовуючи згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянт зазначив про те, що його представник приймав участь також і у іншій справі, а тому не мав змоги надати відповідні докази продажу валюти позивача та повернення їх на поточний гривневий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор".

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин (п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7).

Колегія суддів, визнаючи поважними причини неподання додаткових доказів відповідачем до суду першої інстанції, виходила з наступного.

В судове засідання 13.05.2015 року, в якому було винесено рішення, представник відповідача не прибув.

При цьому, участь в даному засіданні представників сторін визнавалася судом обов'язковою (п. 5 ухвали від 27.04.2015).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України нез'явлення представників сторін є підставою відкладення розгляду справи.

Разом з тим, судом першої інстанції не дивлячись на наявність двадцятишестиденного процесуального строку розгляду справи, було прийнято рішення за відсутності представника відповідача, явка якого в засідання була визнана судом обов'язковою.

Отже, наведене позбавило апелянта можливості надати до суду відповідні докази.

За таких обставин, колегія суддів визнає причини неподання відповідачем додаткових доказів до суду першої інстанції поважними.

Слід також зазначити, що навіть незважаючи на неподання до суду першої інстанції доказів продажу відповідачем валюти позивача, місцевий господарський суд повинен був самостійно пересвідчитися в існуванні валютних коштів, заявлених до стягнення, станом на момент прийняття рішення, оскільки постановою Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.03.2015 № 160 встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті.

Отже, суд мав усвідомлювати можливість продажу банком валютних коштів позивача.

Разом з тим, наведене залишилося поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до невірного висновку в частині задоволення вимоги про стягнення 33 625,07 Євро.

Враховуючи визнання судом апеляційної інстанції поважними причин неподання відповідачем до місцевого господарського суду вказаних вище доказів, колегія суддів приймає ці додаткові докази та розглядає справу з їх урахуванням.

Отже, як вже зазначалось, в процесі розгляду справи судом першої інстанції банком було продано кошти з валютного рахунку позивача в сумі 33 625,07 Євро та повернуто їх на поточний гривневий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор".

Представник позивача в суді апеляційної інстанції також підтвердив наведену обставину.

Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення у позивача на його валютному рахунку був відсутній залишок коштів, (що підтверджується випискою з банківського рахунку), тобто предмет спору - вимога про стягнення саме 33 625,07 Євро перестав існувати.

Та обставина, що вказані кошти були конвертовані в гривню та зараховані на гривневий рахунок позивача не впливає на те, що предмет спору перестав існувати, оскільки позивачем було заявлено до стягнення саме валютні кошти.

Заяви про зміну предмету позову позивачем до суду першої інстанції не подавалося.

Отже, стягнення цих конвертованих коштів повинно вирішуватись в межах іншої справи з поданням окремого позову, оскільки це вже інший предмет спору - вимога про стягнення гривні.

Враховуючи наведене, в ході розгляду справи судом першої інстанції предмет спору (стягнення 33 625,07 Євро) перестав існувати.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З урахуванням того, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом предмет спору - стягнення 33 625,07 Євро існував (вказані кошти знаходились на валютному рахунку), проте в процесі розгляду справи судом першої інстанції вказаний предмет припинив існування (валютні кошти в сумі 33 625,07 Євро продано) провадження у справі в частині даної вимоги підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).

У даному випадку саме припинення провадження в частині вказаної вимоги є обґрунтованим, оскільки предмет спору припинив існування.

Відмова у позові була б процесуально невірною, оскільки на момент порушення провадження у даній справі предмет спору існував - сума Євро перебувала на валютному рахунку, а отже вказана обставина виключає можливість відмови у задоволенні вимоги про стягнення 33 625,07 Євро.

В свою чергу задоволення позову та стягнення з відповідача гривневого еквіваленту 33 625,07 Євро є також неможливим, оскільки позивачем при подачі позову було заявлено вимоги лише про стягнення 33 625,07 Євро та 339 365, 33 грн., тобто жодних вимог про стягнення інших гривневих коштів ніж ті, що були первісно визначені не заявлялось, про що було наведено вище.

Вказані вимоги (стягнення різниці між залишком у гривні з урахуванням продажу валюти та заявленою сумою - 339 365, 33 грн.) є іншим предметом спору, який повинен розглядатись в окремому позовному провадженні.

Крім цього, відомості сторін щодо вказаної різниці між стягуваною гривневою сумою (339 365, 33 грн.) та загальною сумою залишку гривневих коштів на рахунку позивача різняться, що в свою чергу також свідчить про необхідність оформлення таких вимог позивача окремим позовом, при розгляді якого і повинні з'ясовуватись спірні питання.

Отже, враховуючи все вищевикладене, задоволення інших вимог ніж ті які були первісно заявлені позивачем є неможливим, а тому відповідно клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог підлягає відхиленню.

За наведених обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 33 625, 07 Євро, з прийняттям нового - про припинення провадження в цій частині вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті рішення залишається без змін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволенні позову про стягнення 33 625, 07 Євро.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 33 625, 07 Євро, з прийняттям нового - про припинення провадження в цій частині вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної зави та апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім цього, позивачу згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині вимоги про стягнення 33 625, 07 Євро сплачена ним сума судового збору за вказаною вимогою.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/8653/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору та стягнення 339 365, 33 грн. та 33 625, 07 Євро задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/8653/15-г скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 33 625, 07 Євро.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору та стягнення 339 365, 33 грн. та 33 625, 07 Євро задовольнити частково.

2. Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 020-04/АНВ від 26.02.2004 року з наступними змінами та доповненнями, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" та публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 25745867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171) залишок коштів на рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171), відкритому у публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", що складає 339 365 грн. 33 коп.

4. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 33 625, 07 Євро.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 25745867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171) судовий збір в сумі 8 005 грн. 30 коп.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 17 956 грн. 14 коп., перерахований платіжним дорученням від 26.03.2015 № 154. Підставою для повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена гербовою печаткою суду.».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Дніпро Мотор" (01011, м. Київ, вул. Копиленка,3, кв. 7, код ЄДРПОУ 24744171) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 25745867) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 8 673 грн. 56 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/8653/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко