Рішення

від 12.05.2015 по справі 911/5122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа № 911/5122/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник-2000», АРК, м. Ялта, смт. Виноградне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник», АРК, м. Сімферополь

про стягнення 49798553,50 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - позивач) на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник-2000» (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник» умов кредитного договору №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року, а саме, Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» не повернуло позивачеві основну суму кредиту в розмірі 39927378,85 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 6298133,81 грн. та пеню в розмірі 3573040,84 грн. Зазначені позовні вимоги позивач просить задовольнити шляхом звернення стягнення на заставлене майно (згідно іпотечного договору №1-0352/13/33-ІР), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасник-2000», а саме, шляхом проведення прилюдних торгів.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 1 грудня 2014 року та призначено справу до розгляду на 16 грудня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 16 грудня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 27 січня 2015 року у справі №911/5122/14 призначено судову експертизу, на час проведення судової експертизи провадження у справі було зупинено.

Проведення судової експертизи доручено Українському центру судових експертиз.

На розгляд судової експертизи винесено наступне питання: яка ринкова вартість предмета іпотеки, а саме, нежитлової будівлі, автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республік Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, шосе Південнобережне, 5, яка складається з: літ. А-пл. 17,1 м 2 , літ. Б - навіс пл.. 59,4 м 2 на дату проведення експертизи?

Супровідним листом №911/5122/14 від 27 січня 2015 року матеріали справи надіслано до Українського центру судових експертиз.

14 квітня 2015 року на адресу суду надійшло повідомлення від Українського центру судових експертиз про неможливість надати висновок судової оціночно-будівельної експертизи у справі №911/5122/14.

Ухвалою суду від 15 квітня 2015 року провадження у справі №911/5122/14 поновлено та призначено розгляд справи на 12 травня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасник-2000» знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

Згідно з листом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 4 квітня 2014 року приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті ДП «Укрпошта», www.ukrposhta.com , відправка кореспонденції не відновлена, тому, ухвали про поновлення провадження у справі від 15 квітня 2015 року направити відповідачу не виявляється можливим.

Однак, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи у господарському суді Київської області шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012 .

Проте, представник відповідача у судове засідання не з'явився. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

12 травня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (за договором - банк) та Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник» (за договором - позичальник/клієнт) укладено кредитний договір №0009/11/33-KLI.

Згідно пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №20 від 11 червня 2012 року) в межах загального ліміту операцій банк надає клієнту грошові кошти в гривнях на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором. Надання кредиту здійснюється на умовах цього договору окремими частинами (далі - транші кредиту); відкриває за дорученням клієнта безвідкличні непокриті документарні акредитиви в гривнях, з метою забезпечення належного виконання платіжних зобов'язань клієнта перед його контрагентами - резидентами України, а клієнт зобов'язується: повертати кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором, сплачувати проценти у розмірі, що встановлюються згідно з цим договором, але, в будь-якому випадку, не більше максимального розміру процентної ставки, який встановлюється в розмірі 100,00% річних; у строки/терміни, у розмірі та у порядку, визначених цим договором, перераховувати грошові кошти на рахунки покриття за акредитивами та/або відшкодовувати банку суми грошових коштів, сплачених банком за акредитивами за рахунок власних коштів банку; сплачувати проценти за кожен день користування грошовими коштами, виходячи з розрахунку процентної ставки 40% річних від сум, сплаченої банком за акредитивом за рахунок власних коштів банку та невідшкодованої клієнтом.

Згідно пункту 1.3 договору (в редакції додаткової угоди №26 від 30 липня 2013 року) кредитування клієнта за договором здійснюється до 29 липня 2014 року (включно), що є максимально можливим кінцевим терміном погашення заборгованості за договором.

Судом встановлено, а матеріалами справи, зокрема, меморіальними ордерами (том 1, а.с. 133-145) підтверджується, що на виконання умов договору позивач надав Приватному підприємству Паливно-енергетичний комплекс «Современник» 25 (двадцять п'ять) траншів на загальну суму 125063156,61 грн., з яких клієнт у встановлений договором строк, а саме, 29 липня 2014 року, повернув лише 85135777,76 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 39927378,85 грн.

Судом встановлено, що 11 серпня 2014 року позивач на адресу Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник» було надіслано вимоги про усунення порушень від 8 серпня 2014 року за №5305/32 та №5310/32, у яких позивач зазначав про обов'язок Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник» виконати умови кредитного договору та повернути основну суму кредиту, сплатити заборгованість за процентами та пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів.

Однак, зазначені вимоги відповідачем виконані не були.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за кредитом у розмірі 39927378,85 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 6298133,81 грн. залишились непогашеними. Зазначений факт відповідачем та третьою особою не спростовано. Отже, позовні вимоги в цій частині судом визнано обґрунтованими.

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за договором, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та вірним, отже, суд дійшов висновку, що визначена позивачем пеня у розмірі 3573040,84 грн. є обґрунтованою та доведеною.

Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (за договором - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасник - 2000» (за договором - іпотекодавець) укладено іпотечний договір за №1-0352/13/33-ІР (далі - іпотечний договір).

Згідно пункту 1.1 іпотечного договору іпотека, що встановлюється згідно з цим договором, забезпечує виконання Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник» зобов'язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем договору про надання відновлювальної лінії і відкриття акредитивів №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року, включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесені та/або такі, що можуть бути внесені в майбутньому, за умови якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в сумі 40000000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 29 липня 2014 року, сплачувати проценти за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є наступне майно: нежитлова будівля автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республік Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, шосе Південнобережне, 5, яка складається з: літ. А-пл. 17,1 м 2 , літ. Б - навіс пл.. 59,4 м 2 .

У відповідності до пункту 1.3 іпотечного договору вартість предмета іпотеки за ринковою вартістю становить 7559302,34 грн.

Судом встановлено, що Приватне підприємство паливно-енергетичний комплекс «Современник» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року та додаткових договорів до нього не виконало в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 49798553,50 грн., що складається з 39927378,85 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 6298133,81 грн. заборгованості за нарахованими процентами та 3573040,84 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

11 серпня 2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимоги про усунення порушення за №5304/32 та №5311/32 від 8 серпня 2014 року, в яких повідомлено відповідача, що у разі невиконання зазначених вимог, позивач буде змушений задовольнити свої вимоги за кредитним договором №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, відповідач зазначені вимоги не виконав, відповіді на них не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.1 іпотечного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором, та/або іпотекодавцем - обов'язків за цим договором, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами..

У відповідності з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 19 закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Враховуючи, що Приватне підприємство паливно-енергетичного комплексу «Современник» не виконав взяті на себе зобов'язання на умовах кредитного договору за №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року та додаткових договорів до нього, позивач на підставі договору іпотеки має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення існуючої заборгованості. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до пункту 4.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року за №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи. У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 27 січня 2015 року було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо ринкової вартості предмета іпотеки, а саме, нежитлової будівлі, автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республік Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, шосе Південнобережне, 5, яка складається з: літ. А-пл. 17,1 м 2 , літ. Б - навіс пл. 59,4 м 2 на дату проведення експертизи.

Однак, на адресу суду 14 квітня 2015 року надійшло повідомлення Українського центру судових експертиз від 10 квітня 2015 року про неможливість надання висновку судової експертизи, щодо визначення вартості предмета іпотеки.

Враховуючи те, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки судом визнано обґрунтованими, та те, що проведення експертизи у даній справі не виявляється за можливе, у зв'язку з перебуванням предмета іпотеки на тимчасово окупованій території України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а звернення стягнення на предмет іпотеки має бути реалізоване шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки переданий іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код 21574573) згідно іпотечного договору №1-0352/13/33-ІР, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Кузнецовою О.В., а саме: нежитлову будівлю, автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: Автономна Республік Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, шосе Південнобережне, 5, яка складається з: літ. А-пл. 17,1 м 2 , літ. Б - навіс пл. 59,4 м 2 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасник - 2000» (98657, Автономна Республіка Крим. м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Южнобережне шосе, 5, код 30494467) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код 21574573) за кредитним договором №0009/11/33-KLI від 2 червня 2011 року в сумі 49798553 (сорок дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 50 коп., з яких: 39927378 (тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот двадцять сім тисяч триста сімдесят вісім) грн. 85 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 6298133 (шість мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч сто тридцять три) грн. 81 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами та 3573040 (три мільйони п'ятсот сімдесят три тисячі сорок) грн. 84 коп. пені за простроченим кредитом та процентами шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник - 2000» (98657, Автономна Республіка Крим. м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Южнобережне шосе, 5, код 30494467) в доход державного бюджету України - 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання рішення - 15 травня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць