Постанова

від 16.12.2015 по справі 911/5122/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа№ 911/5122/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Швед Р.М. - за довіреністю № 20-22/268 від 21.09.2015 року;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року

у справі № 911/5122/14 (суддя Заєць Д.Г.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Форум",

на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасник-2000"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс "Современник"

про стягнення 49798553,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулось до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасник-2000" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасник-2000" задоволено у повному обсязі.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року видано наказ від 29.05.2015 року.

До Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" зі скаргою № 10966/1.2 від 04.09.2015 року на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 911/5122/14.

З матеріалів зазначеної скарги зазначено, що скаржник просить суд першої інстанції визнати недійсною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.06.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48249852 та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/5122/14 від 29.05.2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року скаргу №10966/1.2 від 04.09.2015 року Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено. Визнано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП№48249852 від 24.07.2015 року про відмову у відкриті виконавчого провадження недійсною. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення та відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Київської області від 29.05.2015 року у справі № 911/5122/14.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року у справі № 911/5122/14 та у задоволені скарги відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що на даний час на законодавчому рівні не врегульовано питання щодо порядку виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) на тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, тому діяльність територіальних органів Міністерства юстиції України, у тому числі органів державної виконавчої служби, на зазначених територіях є об'єктивно не можливою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року у справі № 911/5122/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.12.2015 року.

15.12.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів на вимогу суду.

У судове засідання 16.12.2015 року, не з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

У судовому засіданні 16.12.2015 року представник апелянта підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року у справі № 911/5122/14 та відмовити у задоволенні скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасник-2000" задоволено у повному обсязі. На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року видано наказ від 29.05.2015 року.

Згідно ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

22.06.2015 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №8199/1.2 про відкриття виконавчого провадження.

24.07.2015 року старшим виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №48249852.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилався на наступне.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нормами ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та, правовий режим на тимчасово окупованій території України", сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, а також повітряний простір над зазначеними територіями визнаються тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

У зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим, примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що потребує вчинення виконавчих дій безпосередньо на такій території, також є неможливим.

В апеляційній скарзі скаржник також зазначив, що державний виконавець фізично позбавлений можливості провести опис й арешт майна боржника та перевірити майновий стан боржника за місцем його знаходження. Отже, наявні обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта з огляду на наступне.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 11 Закону України "про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Нормами ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 61 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.

Таким чином, державний виконавець при прийнятті рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, повинен у постанові зазначити, які саме передбачені законом інші обставини виключають здійснення виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та, правовий режим на тимчасово окупованій території України", сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, а також повітряний простір над зазначеними територіями визнано тимчасово окупованими територіями внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Тобто, з приписів вищезазначених норм вбачається, що територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією України, а так як судові рішення, ухвалені судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України, апеляційний суд вважає неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з мотивів неможливості примусового виконання рішення суду у зв'язку з місцезнаходженням боржника та його майна на тимчасово окупованій території.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

У п. 9.13. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року, вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року у справі № 911/5122/14 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2015 року у справі № 911/5122/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/5122/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна