Рішення

від 13.05.2015 по справі 922/1299/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р.Справа № 922/1299/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Пі Ем Контролс", м. Харків про стягнення 85936,85 грн. за участю представників:

позивача - Головінов Ю.І. за довіреністю № 03-3/03 від 02.03.2015 р.

відповідача - Барішевський О.В. за довіреністю № б/н від 16.03.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Пі Ем Контролс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 85936,85 грн. за договором безпроцентної грошової позики (поворотної фінансової допомоги) № 02-ПА/2014 від 09.01.2014 р., яка складається: пеня 36177,16 грн., відсотки за користування коштами 5699,69 грн., інфляційні втрати 44060,00 грн.

Ухвалою суду по справі від 06.03.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2015 р. о 11:40.

18.03.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 30.03.2015 р. о 10:00.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 30.03.2015 р. за вх. № 12365, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вимога позивача щодо стягнення відсотків за користування коштами не обґрунтована та суперечить умовам договору, та тим, що строк дії договору закінчився у 2014 році, у зв'язку з чим і закінчилася дія п.4.2. договору щодо сплати пені та штрафних санкцій.

30.03.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 13.05.2015 р. о 11:00

Представники сторін до початку судового засідання надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 18858 від 13.05.2015 р.), яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 30.04.2015 р. за вх. № 17637, надав заяву згідно якої просив суд зменшити розмір штрафу, що було заявлено позивачем, до 5000,00 грн. При цьому представник відповідача посилався на ст. 233 ГК України та 83 ГПК України та вказував, що підприємство відповідача на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі та отримує збитки у зв'язку з не отриманням розрахунків від підприємства, яке знаходиться в зоні АТО.

Також, представником відповідача до суду була надана заява (вх. № 18757 від 13.05.2015 р.) згідно якої він уточнював правову позицію щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат) до 5000,00 грн. Дана заява судом долучена до матеріалів справи та приймається судом до уваги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд вирішити спір по суті у зв'язку з чим ним до суду була подана заява вх. № 17655 від 30.04.2015 р., яка судом долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд зменшити розмір пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат до 5000,00 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

09.01.2014 р. між сторонами був укладений договір № 02-ПА/2014 безпроцентної грошової позики (поворотної фінансової допомоги) (надалі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався надати відповідачу позику, а відповідач повернути позику у встановлений у договорі строк.

Згідно умов договору «Позика» - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана у користування на визначений строк відповідно до договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. (Згідно пункту 1.22.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.3. договору позика надається в національній валюті України в сумі 400 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (відповідача).

Згідно п.3.1. позика підлягає поверненню до 5 (п'ятого) березня 2014 року але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 60 (шістдесят календарних днів) з моменту надання суми позики.

Відповідно до п.3.2. договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку.

Пунктом 8.1. договору було передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.

10.01.2014 року позивачем на виконання умов договору відповідно з платіжним дорученнями № 1 і № 2 було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 400 000,00 грн.

У передбачений п.3.1. договору строк, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо повернення позики.

Повернення позики відбувалось частинами, а саме: 21 березня 2014 р. перераховано 20 000,00 (двадцять тисяч грн. 00 коп.) п/п № 464 від 21.03.2014 р.; 25 липня 2014 р. перераховано 5 000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) п/п № 555 від 25.07.2014 р.; 08 серпня 2014 р. перераховано 5 000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) п/п № 580 від 08.08.2014 р.; 15 вересня 2014 р. перераховано 200 000,00 (двісті тисяч грн. 00 коп.) п/п № 629 від 15.09.2014 р.; 17 вересня 2014 р. перераховано 170 000,00 (сто сімдесят тисяч грн. 00 коп.) п/п № 643 від 17.09.2014 р.

Відповідно до п.4.2. договору при простроченні повернення позики (її частини) відповідач, на вимоги позивача сплачує проценти пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи з неповерненої суми за весь строк прострочення та відсотків за користування чужими грошовими коштами. При цьому відповідач зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом було встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 36177,16 грн., сума 3% річних у розмірі 5699,69 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 44060,00 грн.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що посилання представника відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву не можуть бути прийняти судом до уваги.

Щодо заяви представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат) до 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Представник позивача у судовому засіданні проти заяви представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат) до 5000,00 грн. заперечував та вказував, що дане зменшення спричинить негативні наслідки підприємству позивача в його діяльності.

Приймаючи до уваги заперечення відповідача та враховуючи те, що позивач та відповідач є підприємствами, які несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, суд прийшов до висновку, що заява представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат) до 5000,00 грн. не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Пі Ем Контролс" (61046, м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, корп. 6, кім. 10, ідентифікаційний код 33816640, п/р 26003052203224 в ЦОФ «ХМРУ» ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (61066, м. Харків, пров. Унецький, буд. 1-А, ідентифікаційний код 38278407, п/р 26003001023185 в ПАТ "Універсалбанк" в м. Харкові МФО 322001) суму пені у розмірі 36177,16 грн., суму 3% річних у розмірі 5699,69 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 44060,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук