Ухвала

від 27.04.2015 по справі 918/267/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р. Справа № 918/267/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача: Фермерського господарства "Чайка"

про стягнення заборгованості із сплати фінансової підтримки в сумі 37 236 грн. 99 коп.

Представники:

Від позивача: Никитюк М.А. (довіреність від 29 жовтня 2014 року);

Від відповідача: Саюк Ю.В. (довіреність від 15 квітня 2015 року);

Від органу прокуратури: Ковальчук І.Л.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Млинівський міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Чайка" про стягнення заборгованості із сплати фінансової підтримки в сумі 37 236 грн. 99 коп. з яких: 30 000,00 грн. сума основного боргу, 2 346,99 грн. пені, 4 890,00 грн. інфляційних втрат.

02 квітня 2015 року Рівненським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств подано до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог.

27 квітня 2015 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач керуючись положеннями статті 267 Цивільного кодексу України просить суд застосувати позовну давність в частині позову про стягнення пені, разом з тим відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення по справі на 4 місяці.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник органу прокуратури підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав, та та підтримав свою заяву про застосування позовної давності в частині позову про стягнення пені. Разом з тим відповідач просив суд відстрочити виконання судового рішення по справі на 4 місяці.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти відстрочення виконання судового рішення у справі на 4 місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

07 жовтня 2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (надалі - Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством "Чайка" (надалі - відповідач) було укладено договір № 22С про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - договір), відповідно до предмету якого Укрдержфонд зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Чайка" Млинівського району в сумі 80 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову (допомогу) у визначеній даним договором строк.

На підставі довідки, виданої конкурсною комісією від 17 вересня 2009 року № 1 та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарством, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102 (із змінами), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання мінеральних добрив, паливо-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, насіння (пункт 2 Договору).

Пунктами 3.4.1.-3.4.2. договору встановлено, що у місячний термін з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду (Рівненському відділенню) документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі, а Фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду (Рівненському відділенню) згідно з встановленим графіком:

- до 01 грудня 2010 року - 10 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2011 року - 15 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2012 року - 25 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2013 року - 15 000,00 грн.;

- до 01 жовтня 2014 року - 15 000,00 грн.;

Вищезазначений договір підписаний генеральним директором Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Рівненського відділення та головою фермерського господарства "Чайка" і скріплений відтисками печаток сторін.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 07 жовтня 2009 року № 22С, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано. Змін та доповнень сторони до Договору не вносили.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору, фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Платіжним дорученням від 07 жовтня 2009 року № 21 позивач перерахував відповідачу 80 000,00 грн. фінансової підтримки (допомоги).

З зазначеного вище суд вбачає, що позивач виконав покладені зобов'язання, згідно договору в повному обсязі та належним чином.

Проте, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання, матеріали справи не містять доказів повернення наданої фінансової підтримки (допомоги).

Зокрема, Фермерське господарство "Чайка" повинно було повернути Укрдержфонду кошти в сумі 15 000,00 грн. у строк до 01 грудня 2013 року та 15 000,00 грн. у строк до 01 жовтня 2014 року, разом 30 000,00 грн. згідно графіку (пункт 3.4.2. договору).

З огляду на наведене, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і статті 173 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріли справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують наявність основного боргу у відповідача перед позивачем, за надану фінансову допомогу (підтримку) в сумі 30 000,00 грн., а також те, що відповідач не заперечує наявність вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основної суми боргу обґрунтований та такий який підлягає до задоволення.

Окрім того, посилаючись на пункт 5.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) в сумі 2 346,99 грн., зокрема за період з 01 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року 1 088,22 грн. та за період з 01 жовтня 2014 року по 22 січня 2015 року 1 258,77 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 546 ЦК України та статті 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши власний перерахунок нарахованої позивачем суми пені суд прийшов до висновку що вказаний розрахунок є законним та обґрунтованим.

Разом з тим слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі положеннями статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із статтею 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, з умов пункту 3.4.2. договору вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо повернення позивачу до 01 грудня 2013 року фінансової допомоги в сумі 15 000,00 грн., таким чином з 01 грудня 2013 року відповідачем було прострочено виконання вказаного грошового зобов'язання, в зв'язку з чим у позивач заявив в порядку пункту 5.2. договору своє право на нарахування суми пені.

З наданого позивачем розрахунку пені виплииває, що за період з 01 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року сума пені складає 1 088,22 грн.

Слід зазначити, що позивач звернувся до господарського суду з позовом 17 березня 2015 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви.

Враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, суд вважає, що сума пені за неповернуту фінансову підтримку (допомогу) в сумі 15 000,00 грн., що мала бути повернута до 01 грудня 2013 року, може бути стягнута за період з 17 березня 2014 року по 31 травня 2014 року, тобто в межах періоду на який поширюється позовна давність.

Взявши до уваги розрахунок позивача, та здійснивши власний перерахунок нарахованої суми пені, суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає пеня за період з 17 березня 2014 року по 31 травня 2014 року в сумі 521,92 грн., яка нарахована за неповернуту фінансову підтримку (допомогу) в сумі 15 000,00 грн., що мала бути повернута до 01 грудня 2013 року.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за період з 01 жовтня 2014 року по 22 січня 2015 року суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки за вказаною позовною вимогою позовна давність станом на час розгляду справи не сплила. Таким чином, за вказаний період до задоволення підлягає пеня в сумі 1 258,77 грн. Загальна сума пені, що на думку суду підлягає стягненню з відповідача становить 1780,69 грн.

Окрім того, на підставі пункту 5.1 договору та статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 01 грудня 2013 року по 22 січня 2015 року в сумі 3 780,00 грн. та за період з 01 жовтня 2014 року по 22 січня 2015 року в сумі 1 110,00 грн. що разом становить 4 890,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат за період з 01 грудня 2013 року по 22 січня 2015 року в сумі 3 780,00 грн. та за період з 01 жовтня 2014 року по 22 січня 2015 року в сумі 1 110,00 грн., що разом становить 4 890,00 грн., відповідає нормам законодавства та умовам договору, а поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи що, сума бору підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не оспорена, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 07 жовтня 2009 року № 22С в сумі 30 000,00 грн. , 1 780,69 грн. пені та 4 890,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В своєму відзиві відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення у справі на 4 місяці.

Розглянувши подане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Слід зазначити, що розглядаючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення слід зважати приписи статті 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Разом з тим, відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів що підтверджують наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. В поданому відзиві відповідач посилається на скрутне фінансове становище, про те будь яких доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для відстрочки виконання рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Чайка" (35100, Рівненська область, смт.Млинів, вул. Слободська, 49, код ЄДРПОУ 31141227) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кавказька, 7, к. 304, р/р 35214007000159 у УДК міста Рівне, ідентифікаційний код 13978486) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. фінансової підтримки, 1 780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 69 коп. пені та 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Чайка" (35100, Рівненська область, смт.Млинів, вул. Слободська, 49, код ЄДРПОУ 31141227) в доход Державного бюджету України 1 801 (одна тисяча вісімсот один) грн. 39 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частині позову про стягнення пені в сумі 566,30 грн. - відмовити.

повне рішення складено 28 квітня 2015 року

Суддя Качур А.М.