Постанова

від 13.05.2015 по справі 904/8392/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 року Справа № 904/8392/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Євтушенко О.В. представник, довіреність № б/н від 25.03.15;

від відповідача: Ланчковський Ю.В. представник, довіреність № 36 від 23.04.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року у справі № 904/8392/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехаудит», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 84 306, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехаудит» задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехаудит" 60 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 592 грн. 88 коп. 3% річних, 11 635 грн. 07 коп. пені, 11 011 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 4 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1 825 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають істотним обставинам справи.

Зокрема, суд не врахував факт недотримання позивачем договірних зобов'язань в частині не надання ним актів прийому-передачі виконаних робіт по кожному об'єкту та відсутність доказів виставлення ним рахунків на оплату по завершенні кожного етапу робіт. Означене свідчить про прострочення кредитора, і як наслідок, відсутність у відповідача обов'язку по сплаті вартості робіт і нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув вартість послуг адвоката, оскільки відсутні докази надання таких послуг, бо позовна заява підписана директором позивача, акт прийому-передачі послуг адвоката відсутній, та в судовому засіданні адвоката участь не приймав.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 березня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 квітня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 13 травня 2015 року.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехаудит" (виконавець) укладено договір № 881 (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався виконати за завданням замовника детальне обстеження, оцінку технічного стану з наданням технічного висновку про стан існуючих конструкцій, рекомендацій з експлуатації будівельних конструкцій з розробкою паспортів на кожний об'єкт ТОВ „Інтерпайп Ніко Тьюб", а замовник зобов'язався прийняти та оплатити цю роботу (п. 1.1 Договору). Перелік об'єктів дослідження визначений у Додатку № 1 до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплату замовник здійснює поетапно, по мірі підписання проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт по кожному об'єкту дослідження та виставлення виконавцем рахунку для оплати робіт протягом 30 календарних днів. При цьому загальна сума оплат не може перевищувати 120 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.4 Договору).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» із позовом про стягнення 84 306 грн. 90 коп., з яких: 60 000 грн. 00 коп. основного боргу, 11 011 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1 597 грн. 81 коп. 3% річних, 11 697 грн. 54 коп. пені, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Промтехаудит» посилалось на неналежне виконання відповідачем умов договору № 881 від 21.10.2013 року в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг, що є підставою для стягнення передбаченої договором заборгованості, пені та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, проте у розмірі, перерахованому судом, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені та 3% річних за прострочення оплати наданих послуг, а саме з 26.04.14р., в той час як з урахуванням умов п. 2.3 Договору, строк виконання грошових зобов'язань настав у відповідача 26.04.14р., тобто нарахування господарських санкцій повинно здійснюватися з 27.04.14р., оскільки за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу відповідні послуги, про що сторонами складений та підписаний акт надання послуг № 8 від 26.03.14р., відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 120 000 грн. 00 коп., замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Одночасно, позивачем виставлений до сплати відповідачу рахунок № 5 від 26.03.14р. на зазначену суму вартості виконаних робіт.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Проте, відповідач надані та прийняті послуги позивача оплатив частково у розмірі 60 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 11986 від 26.09.14р. (а.с. 29), у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 60 000 грн. 00 коп.

Оскільки судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав встановлені договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного договору та вищевказані приписи діючого законодавства, то висновки суду першої інстанції про примусове стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 60 000 грн. 00 коп. - є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.4. Договору в разі несвоєчасної оплати згідно п. 2.3 замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати виконаних робіт за кожен день прострочки, але не більше 10% вартості робіт.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 Господарського кодексу України).

Одночасно, за приписами пункт 1.9 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до розрахунку позивача сума нарахованої пені за період з 26.04.14р. по 13.10.14р. складає 11 697 грн. 54 коп., проте суд першої інстанції перевіривши означений розрахунок правильно зазначив, що при проведенні вказаних розрахунків позивачем невірно визначений період нарахування та не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання зобов'язання, а тому обґрунтовано перерахував пеню та 3 % річних за період з 27.04.14р. по 13.10.14р. та визначив їх відповідно у розмірі 11 635 грн. 07 коп. та 1 592 грн. 88 коп.

Доводи апеляційної скарги про не надання позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт по кожному об'єкту та відсутність доказів виставлення ним рахунків на оплату по завершенні кожного етапу робіт є неспроможними і спростовуються вищезазначеними доказами: актом надання послуг на означену суму від 26.03.2014 року, який підписаний повноважними представниками сторін, який був отриманий відповідачем, про що свідчить опис вкладення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( л.с. 27-28).

Доводи апелянта про ненадання позивачем рахунку на оплату також є безпідставними, оскільки з акту надання послуг № 8 від 26 березня 2014 року, підписаного представниками сторін без зауважень, складений на підставі договору № 881 від 21.10.13 року та рахунку на оплату № 5 від 26 березня 2014 року. Посилання в акті на рахунок, та його виставлення в один день з актом надання послуг, спростовує доводи апелянта в цій частині.

Щодо інших доводів апелянта, то як вбачається з договору, він не містить умови про необхідність виставлення рахунку на оплату саме по кожному етапу виконання робіт, а п. 2.3 та 3.4 передбачає рахунок на оплату в єдиному числі.

Крім того, є безпідставними і посилання апелянта на відсутність доказів для стягнення витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом був укладений договір про надання правової допомоги від 02.09.14р. № 09/14-1 та додаткова угода № 1 від 21.10.14р. до вказаного договору, які визначають правовідносини між сторонами договору, в тому числі - надання усних консультацій, складання та оформлення позовної заяви і таке інше.

Відповідно до платіжного доручення № 2685 від 22.10.14р., на виконання умов договору про надання правової допомоги, позивач оплатив послуги адвоката у розмірі 4000 грн., що ґрунтується на умовах укладеного договору та відповідає чинному законодавству.

Посилання апелянта на те, що позовна заява підписана директором позивача, висновків суду не спростовує, оскільки адвокат складає та оформлює позовну заяву, а у відповідності до ст. 54 ГПК України вона підписується повноважною посадовою особою позивача, у даному випадку - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехаудит» Є.О. Павловим, повноваження якого підтверджені як наказом про прийняття на роботу, так і випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарським судом доказів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року у справі № 904/8392/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 14.05.2015р.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Подобєд