Постанова

від 12.05.2015 по справі 904/29/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 року Справа № 904/29/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт юридичного відділу Бондаренко В.В., довіреність № 9 від 05.01.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року у справі № 904/29/15

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Підприємства об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання укласти договір на постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підприємства об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС", у якій навело вимогу договір між Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради та Підприємством об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" про постачання теплової енергії вважати укладеним на умовах поданого Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради проекту цього договору № 1081 від 07.11.2014 з додатками № 1-3.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року у справі № 904/29/15 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено; договір між Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради та Підприємством об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" вирішено вважати укладеним на умовах поданого Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради проекту договору № 1081 про постачання теплової енергії від 07.11.2014 року з додатками № 1-3, редакція якого наведена у судовому рішенні; стягнуто з Підприємства об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради 1 218, 00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що рішенням Дніпропетровської міської ради позивач визначений виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, який має чинну ліцензію на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; відповідач є наймачем приміщення, яке опалюється централізовано; у зв'язку з технічними характеристиками централізованого опалення одностороннє повне відключення приміщення відповідача від мережі теплопостачання з боку відповідача є неможливим; запропонований позивачем відповідачу до укладення договір про постачання теплової енергії, який відповідач не підписав, не повернув позивачу та щодо змісту якого відсутні докази існування між позивачем та відповідачем розбіжностей, за своє правовою природою відноситься до договорів, які в силу законодавчих приписів є обов'язковими до укладення, а вирішення переддоговірного спору щодо даного договору віднесено до компетенції господарського суду. Врахувавши положення ст. 187 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд не вбачав підстав для визначення початку дії договору з посиланням на дату 07.11.2014 року, зазначив, що договір вважається укладеним з часу набрання чинності рішенням суду.

Не погодившись з прийнятим у даній справі рішенням, Підприємство об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" подало апеляційну скаргу. Вважаючи рішення місцевого господарського суду необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі тих обставин, що позивач, звернувшись з позовом до суду, обрав неналежний спосіб захисту свого, нібито порушеного, права, оскільки норми чинного законодавства не передбачають такого способу захисту як "вважати договір укладеним". За доводами відповідача, позивач фактично намагався у судовому порядку встановити факт укладення договору датою 07.11.2014 року, тоді як зобов'язати укласти договір можливо лише на майбутнє. Відповідач вбачає невідповідність висновків суду обставинам справи у тому, що з одного боку, суд у повному обсязі задовольнив позов, прийнявши поданий позивачем проект договору про постачання теплової енергії від 07.11.2014 року та вирішивши вважати його укладеним саме у запропонованій позивачем редакції, з іншого боку, зауважує, що дата договору не може бути 07.11.2014 року, чим фактично не приймає запропоновану позивачем редакцію договору. Також, відповідач вважає, що суд першої інстанції невірно визначив предмет спору - "про зобов'язання укласти договір на постачання теплової енергії", тоді як спір у даній справі, виходячи зі змісту заявленої позивачем вимоги, є спором "про встановлення факту укладення договору на постачання теплової енергії". Окрім того, відповідач зазначає, що він не є належним відповідачем по даній справі, оскільки не є фактичним користувачем як спірного приміщення, так і теплової енергії, що постачалась підприємством позивача до цього приміщення; фактичним користувачем спірного приміщення, відповідно, і споживачем теплової енергії на дату звернення позивача з позовом до суду є Благодійна організація "Благодійний фонд "Допомога Дніпра", якій спірне приміщення передане відповідачем у суборенду за договором від 02.09.2014 року. Проте, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення наведені обставини не з'ясував. Відповідач посилається і на ті обставини, що судом не було досліджено оригінал договору оренди, як підставу користування приміщенням відповідачем, а також не було з'ясовано, чи є чинним та діючим такий договір на дату звернення позивача з позовом до суду, а також на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, однак поштові відправлення, якими останньому направлені відповідні ухвали апеляційного господарського суду, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання (а.с. 123-125, 185-187, т. 1).

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що особа вважається повідомленою належним чином про час і місце судового розгляду справи, якщо відповідну ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо дати укладення спірного договору та зазначає, що незважаючи на дату проекту договору - 07.11.2014 року, який направлявся позивачем відповідачу, договір вважається укладеним з часу набрання чинності рішенням суду, що узгоджується з положеннями ст. 187 ГК України та п. 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення". Посилаючись на ст.ст. 275, 277 ГК України, ст.ст. 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", постанову Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року "Про затвердження правил користування тепловою енергією", позивач вважає, що запропонований ним договір є обов'язковим до укладення в силу закону та фактичних обставин, оскільки відповідач є наймачем приміщення, яке опалюється централізовано за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 119а. За доводами позивача, відповідач систематично ухиляється від укладення договору на постачання теплової енергії, однак протягом опалювального сезону не припиняв споживання теплової енергії.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги у даній справі з 21.04.2015 року на 12.05.2015 року.

У судовому засіданні 12.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014 року Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Підприємство об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" (орендар) уклали договір № 223-ДКП/14 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (а.с. 150-158, т. 1) (далі - Договір оренди), за умовами якого (п. 1.1.) з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 року № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 3000, 0 кв.м (об'єкт оренди), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 119а, на першому-шостому поверхах 6-ти поверхової будівлі, вартість яких згідно з незалежною оцінкою становить 5 295 000 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", для використання під розміщення підприємства, створеного організацією інвалідів.

Укладення Договору оренди погоджено з балансоутримувачем.

За умовами Договору оренди (п. 10.1.) він діє з 20.03.2014 року до 06.03.2017 року включно.

Відповідно до п. 2.2. цього Договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

За актом приймання-передачі від 01.09.2014 року (а.с. 159, т. 1) орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вищевказане комунальне нерухоме майно.

Акт приймання-передачі підписано представниками сторін Договору оренди та представником балансоутримувача.

Пунктом 5.11. Договору оренди встановлений обов'язок орендаря протягом 5 днів з дати укладення цього договору укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) та з балансоутримувачем - договір на сплату витрат, у т.ч. відшкодування витрат по податку на землю.

Згідно з п. 6.4. Договору оренди орендар має право передавати об'єкт оренди (його частину) в суборенду за письмовим дозволом орендодавця із застосуванням до договору суборенди положень про договір оренди.

Перелік підстав припинення дії Договору оренди наведено у пункті 11.1. договору, який не є вичерпним, зокрема, дія Договору оренди припиняється і в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

На підставі дозволу Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 02.09.2014 року № 8/5-549 (а.с. 162, т. 1), 02.09.2014 року Підприємство об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" (суборендодавець) та Благодійна організація "Благодійний фонд "Допомога Дніпра" (суборендар) уклали договір суборенди до договору оренди № 223-ДКП/14 від 20.03.2014 року (далі - Договір суборенди) (а.с. 163-169, т. 1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору суборенди з метою ефективного використання комунального майна суборендодавець на підставі договору оренди № 223-ДКП/14 від 20.03.2014 року передає, а суборендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1314, 04 кв.м, розміщені за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 119а (А-6), вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 2 319 280, 60 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, для використання під розміщення добровольців Фонду та здійснення благодійної діяльності.

За умовами Договору суборенди (п. 10.1.) він діє з 02.09.2014 року до 06.03.2017 року.

Відповідно до п. 2.2. Договору суборенди суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом суборенди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта суборенди.

За актом приймання-передачі від 02.09.2014 року (а.с. 171, т. 1) суборендодавець передав, а суборендар прийняв в оренду вищевказане комунальне нерухоме майно.

З матеріалів справи також вбачається, що 31.12.2014 року Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради та Підприємство об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" у відповідності до розділів 2 та 11 Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 20.03.2014 року № 223-ДКП/14 склали акт приймання-передачі комунального нерухомого майна (а.с. 161, т. 1), відповідно до якого КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради прийняло, а орендар передав об'єкт оренди - нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 3000 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 119-а, у комплекті та у стані, що відповідають умовам Договору оренди від 20.03.2014 року № 223-ДКП/14.

Відповідно до статуту Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради (витяг) (а.с. 38-40, т. 1) предметом господарської діяльності підприємства є, у тому числі, виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності згідно укладених договорів.

В поясненнях, які надійшли до місцевого господарського суду 23.02.2015 року, позивач також зазначив, що згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 26/15 від 14.09.2011 року його визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, позивач має чинну ліцензію на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Однак доказів в підтвердження наведених обставин позивач до матеріалів справи не надав.

11.11.2014 року, вих. від 10.11.2014 року № 4744, позивач направив відповідачу, як орендарю на підставі Договору оренди від 20.03.2014 року № 223-ДКП/14 приміщення будівлі гуртожитку площею 3000 кв.м, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 119а, лист з двома примірниками проекту договору про постачання теплової енергії № 1081 від 07.11.2014 року з додатками № 1-3 (а.с. 20, т. 1). У листі наведено прохання надати ряд документів, необхідних для укладення договору, розглянути та підписати вказаний проект договору та повернути один примірник підписаного договору разом з відповідними документами не пізніше 20-ти днів з дня отримання його відповідачем.

Відповідно до предмету проекту спірного договору позивач (теплопостачальне підприємство) бере на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а відповідач (споживач) зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених договором.

Вказаний лист з боку відповідача залишився без відповіді, підписаний примірник проекту договору на адресу позивача не повернуто.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч. 1 ст. 187 ГК України).

Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 ГК України).

Відповідно до приписів частини другої статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За визначеннями термінів, наведеними у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до цього Закону комунальними послугами є, у тому числі, послуги з централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення (ст. 13 Закону).

Згідно з положеннями пункту першого частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Також, пункт третій частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4. Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198).

Окрім наведеного, як встановлено вище, за умовами пункту 5.11. Договору оренди від 20.03.2014 року № 223-ДКП/14 на орендаря - Підприємство об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" покладено обов'язок укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг, зокрема, тепло.

Разом з тим, за визначеннями, наданими статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Отже, споживачем у даному випадку є особа, яка отримує та використовує теплову енергію для власних потреб.

Проте, як встановлено вище, 31.12.2014 року за актом приймання-передачі комунального нерухомого майна відповідач передав за згодою орендодавця - Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради балансоутримувачу - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради орендоване на підставі Договору оренди майно - нежитлове приміщення загальною площею 3000 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 119-а.

Враховуючи підстави припинення дії Договору оренди, передбачені пунктом 11.1. Договору оренди, та положення статті 795 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідного документу (акту) про повернення наймачем предмета договору найму, спірний Договір оренди є припиненим 31.12.2014 року, тобто з моменту повернення орендованого майна, а відповідач з зазначеної дати не є користувачем спірного приміщення та, відповідно, споживачем теплової енергії, що постачається до спірного приміщення.

Договір піднайму є похідним від договору найму. За положеннями частини другої статті 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. У зв'язку з цим в разі дострокового припинення (розірвання на вимогу однієї сторони) договору найму договір піднайму також автоматично припиняється.

За встановленими обставинами справи частина орендованих відповідачем приміщень за згодою орендодавця була передана в суборенду іншій особі, про що укладено Договір суборенди від 02.09.2014 року.

Разом з тим, за актом приймання-передачі комунального нерухомого майна від 31.12.2014 року відповідач повернув з оренди все орендоване нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 3000 кв.м.

Отже, починаючи з 01.01.2015 року та станом як на дату порушення провадження у справі, так і на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, у відповідача не існувало обов'язку щодо укладення договору, вважати укладеним який на умовах поданого проекту заявлені позивачем вимоги у даній справі, оскільки відповідач не є наймачем та користувачем спірного майна, та, відповідно, споживачем теплової енергії, яка постачається позивачем до вказаних приміщень.

При розгляді справи місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не встановив на підставі належних доказів наявність орендних правовідносин з відповідачем щодо спірного нежитлового приміщення, не з'ясував умови Договору оренди, не встановив, чи тривають правовідносини з оренди спірного приміщення відповідачем на час розгляду справи судом та на дату прийняття оскаржуваного рішення, чи користується цим приміщенням відповідач, відповідно, чи є відповідач споживачем теплової енергії, що постачається до спірного приміщення, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Відповідні обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі витребуваних ухвалою суду від 21.04.2015 року доказів, які надані до справи Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, що узгоджується з правилами перегляду справ у суді апеляційної інстанції та правами суду апеляційної інстанції, визначеними статтею 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

За наведеного, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про те, що звернувшись з позовом до суду з вимогою "вважати договір укладеним", позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. В разі невизнання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.12.2012 року № 6-110цс12.

Формулювання позовних вимог як зазначено у прохальній частині позовної заяви у даній справі узгоджується також з положеннями п. 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення".

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності посилання суду першої інстанції у рішенні на дату проекту договору про постачання теплової енергії - 07.11.2014 року. Відповідно до частини другої статті 187 Господарського кодексу України договір вважається укладеним у день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, отже договір у судовому порядку укладається лише на майбутнє. При цьому суд не допустив невідповідності його висновків обставинам справи, зазначивши в оскаржуваному рішенні, що договір вважається укладеним з часу набрання чинності рішенням суду.

Судові витрати за подання позовної заяви відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача; судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року у справі № 904/29/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015 року у справі № 904/29/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Погребняка, будинок 7, ідентифікаційний код 32688148) на користь Підприємства об'єднання громадян "Дніпропетровське підприємство інвалідів "ТЕХНОПОЛІС" (49070, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Мечникова, будинок 16, ідентифікаційний код 36053895) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 15.05.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко