Постанова

від 13.05.2015 по справі 924/152/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

13 травня 2015 року Справа № 924/152/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С. ,

за участю представників:

прокурора - Ковальчук Інна Леонідівна (посвідчення №031264 від 12.01.2015р.)

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - Івтушок Людмила Василівна (довіреність № 10-юр від 12.05.2015р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.15 р. у справі №924/152/15

за позовом прокурора м.Нетішина в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (м. Хмельницький), державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №4 Міністерства охорони здоров'я України" (м. Нетішин)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Нетішин)

про стягнення 42631,46 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 у справі №924/152/15 (суддя Виноградова В.В.) позов прокурора м.Нетішина в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький, державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №4 Міністерства охорони здоров'я України" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 42631,46 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №4 Міністерства охорони здоров'я України" 22531,97 грн. заборгованості з орендної плати, 1689,41 грн. пені, 2253,20 грн. штрафу, 1825,88 грн. інфляційних втрат, 267,17 грн. 3% річних. Стягнуто з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області для зарахування до Державного бюджету України 12089,25 грн. заборгованості з орендної плати, 458,90 грн. пені, 1515,68 грн. штрафу. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 119-121).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх..№1095/15 від 09.04.15р., арк.справи 131-133).

В скарзі апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували заборгованість із орендної плати по договору оренди №1066 від 31.03.2010р. Докази, подані позивачами, не дають можливості достовірно та однозначно визначити наявність заборгованості.

Зазначає, що через неможливість використовувати орендоване приміщення за призначенням, відповідач вимушений був нести витрати на сплату орендних платежів протягом тривалого часу. Стверджує, що перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі. Звертає увагу на відсутність будь-яких збитків, завданих позивачам та інтересам держави.

Вважає, що позивачами при нарахуванні штрафних санкцій порушені норми ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015р. у справі №924/152/15, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №11543/15), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015р. у справі №924/152/15 - без змін. Також просить розглядати справу без участі його представника.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.05.2015р. прокурор заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.15 р. у справі № 924/152/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача 2 заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обгрунтованим, тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку (арк.справи 145).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача 1, відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

31.03.2010р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір №1066 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (арк.справи 11-13).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - будівлю пологового відділення (майно) площею 1597,3 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Нетішин Хмельницької області, вул. Лісова, 1 та перебуває на балансі державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №4" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.09.2009р. і становить 413132,00 грн.

Згідно п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

Майно на момент укладення договору знаходиться в незадовільному технічному стані, про що вказано в акті обстеження (п.1.3 договору).

Договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. При цьому орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. п. 2.1 , 2.2 договору).

Як встановлено п.3.1 договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2010 року - 6135,00 грн.

Як передбачено п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).

Згідно з п.3.6 договору орендна плата перераховується не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним місяцем відповідно до розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду нормативних документів, за який здійснюється платіж у співвідношенні: 50% до державного бюджету та 50% державному закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №4".

При цьому відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Як встановлено п.3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становитиме загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11 договору).

Відповідно до п.5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідно до п.5.10 - у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п. 10.1 договору, його укладено строком на 5 років, з 31.03.2010 р. по 30.03.2015 р. включно. При цьому зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом 20 днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3 договору).

Як встановлено п.10.8, договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу; майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9 договору).

Договір підписаний сторонами, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №640.

Як підтверджується актом приймання-передавання від 31.03.2010 р. (арк.справи 14) на виконання договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - будівлю пологового відділення площею 1597,3 кв.м., яке розміщене за адресою: м.Нетішин Хмельницької області, вул. Лісова,1 та перебуває на балансі державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №4", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.09.2009р. і становить 413132,00 грн.

Додатковим договором від 07.04.2011р. до договору №1066 від 31.03.2010р. (арк.справи 15) сторони внесли зміни до п.1.2 договору, виклавши його в такій редакції: "Майно передається в оренду з метою розміщення фізкультурно-оздоровчого комплексу". Додатковий договір підписаний сторонами, скріплений печаткою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №593.

10.10.2014 р. сторони договору розірвали договір оренди №1066 від 31.03.2010 р., про що уклали між собою договір про розірвання (арк.справи 16), підписаний сторонами, засвідчений печаткою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 593. При цьому, в п. 2 зазначеного договору про розірвання сторони погодили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повертає орендоване майно (будівлю пологового відділення площею 1597,3 кв.м., яка розміщена за адресою: вул. Лісова, 1, м. Нетішин, Хмельницька обл.) балансоутримувачу за актом приймання-передавання.

Як вбачається з акту приймання-передавання, з обстеженням технічного стану будівлі пологового відділення від 29.08.2014 р. державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина №4 МОЗ України" обстежено та прийнято від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 будівлю пологового відділення площею 1597,3 кв.м. Акт підписаний членами комісії та відповідачем без зауважень (арк.справи 17).

27.08.2014 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулось до відповідача з претензією №18-08-02545, в якій просить сплатити наявну станом на 19.08.2014 р. заборгованість з орендної плати в розмірі 11515,52 грн., нараховану пеню в сумі 380,03 грн. та штраф в сумі 1151,55 грн. (арк.справи 30)

09.12.2014 р. з аналогічною претензією № 23751 до відповідача звернувся Державний заклад "Спеціалізована медико-санітарна частина №4 МОЗ України", в якій просив погасити заборгованість з орендної плати в сумі 22531,97 грн., пеню - 1692,00 грн., штраф - 2253,20 грн., інфляційні нарахування - 1825,88 грн., 3% річних - 267,17 грн. (арк.справи 19)

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Оренда державного майна є різновидом майнового найму, яка регулюється як спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Як встановлено ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Зі змісту ст.ст.525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України вбачається, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вже було зазначено, відповідно до договору оренди №1066 від 31.03.2010р. індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, акту приймання-передавання майна від 31.03.2010 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало у строкове платне користування відповідачу нежитлове приміщення (будівлю пологового відділення) площею 1597,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Нетішин Хмельницької області, вул. Лісова, 1, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату згідно з погодженим у договорі порядком (п. 5.3, п. 3.6 договору).

10.10.2014 року договір оренди було розірвано за згодою сторін, а орендоване приміщення, повернуте балансоутримувачу згідно з актом прийому-передачі від 29.08.2014 р.

Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної щомісячної оплати орендної плати не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед ДЗ "СМСЧ №4 МОЗ України" у розмірі 22531,97 грн. (березень 2014 р. - серпень 2014 р.); перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області - у розмірі 12089,25 грн. (травень 2014р. - серпень 2014р.), що відображено в поданих позивачами розрахунках заборгованості з орендної плати.

Доказів про сплату заявлених до стягнення сум заборгованості по орендній платі та доказів, які б спростовували позовні вимоги щодо їх стягнення, суду не подано. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 22531,97 грн. заборгованості з орендної плати на користь ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» та 12089,25грн. заборгованості з орендної плати на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст.546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони пунктом 3.7 договору погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу відповідно до договору та вимог чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, на дату нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачі на підставі п.3.7 договору нарахували відповідачу пеню, а саме: на заборгованість перед ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» - в розмірі 1689,41 грн. (враховуючи заяву від 12.03.2015 р.) та на заборгованість перед регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області - в розмірі 458,90 грн. (враховуючи заяву від 27.02.2015 р.) згідно з поданими розрахунками.

Перевіривши розрахунки позивачів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 1689,41 грн. пені на користь ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» та 458,90 грн. пені на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до п.3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Керуючись п.3.8 договору, позивачі просять стягнути з відповідача штраф у розмірі 2253,20 грн. (від заборгованості в сумі 22531,97 грн.) на користь ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» та 1515,68 грн. (від заборгованості в сумі 15156,75 грн.) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищезазначені законодавчі норми та умови договору, наявність заборгованості по орендній платі, місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги про стягнення 2253,20 грн. штрафу на користь ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» та 1515,68 грн. штрафу на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

До відповідача також були заявлені вимоги про стягнення з нього на користь ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» 1825,88 грн. інфляційних нарахувань та 267,17 грн. 3% річних згідно з поданими розрахунками.

Як встановлено п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунки нарахування інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком, що останні проведені згідно з вимогами законодавства, в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення з позивача на користь ДЗ «СМСЧ №4 МОЗ України» 1825,88 грн. інфляційних нарахувань та 267,17 грн. 3% річних необхідно задовольнити.

Колегія суддів щодо твердження скаржника про відсутність належних та допустимих доказів розміру заборгованості, зазначає, що дані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи документами: договором №1066 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, підписаний сторонами, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №640, актом приймання-передавання від 31.03.2010 р., додатковим договором, договором про розірвання договору №1066, актом приймання передачі з обстеженням технічного стану будівлі пологового відділення та ін.

Скаржник зазначає про неможливість використання приміщення за його призначенням в зв'язку із незадовільним технічним станом орендованого приміщення, однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, підписуючи договір №1066 від 31.03.2010 р. та акт приймання-передавання майна від 31.03.2010р. був обізнаний про стан приміщення та сплачував орендні платежі до 21.05.2014 р.

Обставини для застосування норм ст.219 Господарського кодексу України, на які посилається відповідач, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст.32-34 ГПК України.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вжиття відповідачем заходів, спрямованих на недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України), на підтвердження неправомірних дій (бездіяльності) позивачів (ч.3 ст.219 ГК України), про повідомлення позивачів про бажання розірвати договір тощо.

Доводи скаржника щодо порушення норм ч.6 ст.232 ГК України при нарахуванні штрафних санкцій, на підтверджуються обставинами справи, оскільки заявлені до стягнення суми штрафних санкцій перевірені колегією суддів в апеляційному провадженні здійснені в межах можливих нарахувань з дотриманням вимог чинного законодавства.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.15 р. у справі № 924/152/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.