Ухвала

від 12.05.2015 по справі 804/12412/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2015 рокусправа № 804/12412/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Кругового О.О. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Упаковка» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Упаковка» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001841500 від 31 липня 2014 року на загальну суму 188075,01 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (125383,34 грн. - за основним платежем, 62691,67 грн. - за штрафними санкціями). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17 липня 2014 року по 18 липня 2014 року Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Упаковка» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт №86/04-83-22-01-33874312 від 18 липня 2014 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення ТОВ «Сервіс-Упаковка»: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року на суму податку на додану вартість 125383,34 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0001841500 від 31 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 188075,01 грн. (125383,34 грн. - за основним платежем, 62691,67 грн. - за штрафними санкціями).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001841500 від 31 липня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає вимогам п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Варто також відзначити, що у відповідності до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Гранд Полімер ЛТД».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Сервіс-Упаковка» («Покупець») та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» («Постачальник») було укладено Договір купівлі-продажу №23 від 13 березня 2014 року про поставку товару (партії товару) у кількості, асортименті та по цінам, вказаним в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання вказаного договору купівлі-продажу №23 від 13 березня 2014 року ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» поставило ТОВ «Сервіс-Упаковка» товар у березні 2014 року згідно видаткових накладних №5 від 05 березня 2014 року, №13 та №27 від 07 березня 2014 року, №39 від 14 березня 2014 року, №78 від 21 березня 2014 року.

Товар (Поліпропілен ТРР D30S (ТНПЗ)) придбавався для виробництва продукції (мішки поліпропіленові).

Відповідно до товарно-транспортних документів для перевезення вантажу доставка відбулась згідно товарно-транспортних авто перевізниками - приватними підприємцями, замовником є ТОВ «Сервіс-Упаковка», вантажовідправник - ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», вантажоодержувач - ТОВ «Сервіс-Упаковка».

Разом з тим, судом встановлено, що з авто перевізниками - приватними підприємцями: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладались договори на надання послуг з доставки грузів, акти виконаних робіт з надання послуг з перевезення грузів підписувались на кожний заказ, товарно-транспортні накладні містяться в матеріалах справи.

Розрахунок за поставлений товар проводився в безготівковій формі платіжними дорученнями (заборгованість між підприємствами за поставлений товар відсутня) на загальну суму 752300,00 грн..

Позивачем були надані до суду всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», сумнівність яких зазначена відповідачем в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З огляду на встановлені судом обставини справи та досліджені матеріали даної справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та правомірно сформований позивачем податковий кредит по вказаних вище господарських операціях.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договору та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання вказаного вище правочину з його контрагентом ТОВ «Гранд Полімер ЛТД».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається в акті перевірки відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001841500 від 31 липня 2014 року прийняте Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів зазначає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко