cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 825/3755/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
У Х В А Л А
Іменем України
07 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства "АРТ - Бюро "БМ - Проект" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач в особі Приватного багатопрофільного підприємства "АРТ - Бюро "БМ - Проект" (далі по тексту - ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ») звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області , в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 08.10.2014 № 0003162200, № 0003172200, № 0003152200.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» (ЄДРПОУ 32601912) зареєстроване 23.10.2003 як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, про що 09.12.2005 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 375000, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 33916649, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові з 20.11.2003 за № 7371, що підтверджується актом перевірки від 29.09.2014 № 2197/22/32601912.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 18.09.2014 № 2701, відповідно до наказу 18.09.2014 № 2665, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, службовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Арх-Ательє» та ТОВ «ТПА «Україна».
За результатами перевірки складено акт від 29.09.2014 № 2197/22/32601912 (далі - Акт перевірки), на підставі якого ДПІ у м. Чернігові прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 08.10.2014 № 0003162200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 751,00 грн.;
- від 08.10.2014 № 0003172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39918,00 грн., в т.ч. за основним платежем 31934,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7984,00 грн.
- від 08.10.2014 № 0003152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21 024,00 грн., в т.ч. за основним платежем 16 819,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 205,00 грн.
Обгрунтовуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, відповідач серед іншого посилається на акти ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві № 1335/22-07/31515812 від 16.10.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2011», № 1354/2201 від 16.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПА «УКРАЇНА».
Зважаючи на вказані акти перевірок контрагентів позивача, податковий орган дійшов висновку про неправомірність формування ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» валових витрат і податкового кредиту з ПДВ за результатами взаємовідносин з ТОВ «Арх-Ательє» та ТОВ «ТПА «Україна».
З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Арх-Ательє» та ТОВ «ТПА «Україна» відповідно до укладених договорів.
Зокрема, між ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» і ТОВ «ТПА «Україна» було укладено договір виконання робіт від 17.04.2013 № 17041, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по будівництву радіорелейних прольотів.
Договір підписані директорами підприємств та скріплені печатками.
Також, між ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» та ТОВ «ТПА «Україна» було укладено договір виконання робіт від 17.04.2013 № 17042, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по обслуговуванню кондиціонерів та підтримуванні температурного режиму на базових станціях стільникового зв'язку на об'єктах замовника, та здати їх результати замовнику, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.
Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжні доручення; податкові накладні; рахунки-фактури; перелік базових станцій.
Також, між ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» та ТОВ «Арх-Ательє» було укладено договір від 20.07.2011 № 20/07, який підписано сторонами та скріплено печатками.
Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунок-фактура; податкові накладні; платіжні доручення; картки рахунку; акти приймання виконаних будівельних робіт; перелік об'єктів; перелік РРЛ.
Крім того, під час перевірки надавались всі первинні документи по вищезазначених договорах, що підтверджується актом перевірки. Претензій до їх наявності та належного оформлення в акті не значиться, а також це у судовому засіданні не заперечувалось представником відповідача.
На підтвердження використання отриманих від контрагентів послуг у власній господарській діяльності позивачем до суду було надано: договори з додатками, на виконання яких було укладено договори із ТОВ «Арх-Ательє» та ТОВ «ТПА «Україна»; податкові накладні; акти здачі-прийняття виконаних робіт; перелік об'єктів; договірна ціна; локальний кошторис; акт приймання виконаних будівельних робіт; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткова накладна; довіреність; акт здачі-прийомки документації; платіжні доручення.
Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» з контрагентами ТОВ «Арх-Ательє» та ТОВ «ТПА «Україна» документально підтверджені та мали реальний характер, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.
Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Відповідно до змісту акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1354/2201 від 16.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» цим контрагентом не підтверджено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» за травень 2013 року. Водночас, зустрічна звірка фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Отже, дослідження первинної документації податковими органами не відбулось.
Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до вимог частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1354/2201 від 16.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «ТПА «УКРАЇНА».
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на дані акта ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві № 1335/22-07/31515812 від 16.10.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2011», оскільки вказаною перевіркою досліджувались взаємовідносини між TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і третьою особою - ТОВ «БК «Емпайр». Водночас, цей акт перевірки не може бути прийнятий судом як належний та беззаперечний доказ відсутності реального характеру господарських операцій між ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» і TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ».
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність здійснення господарських відносин ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» з контрагентами TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» та ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» підтверджено належним чином оформленими бухгалтерськими документами, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжними дорученнями; податковими накладними; рахунками-фактурами,а позивач правомірно на їх підставі сформував податковий кредит з ПДВ та валові витрати на спірні суми у зв'язку з наступним.
Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).
Згідно положень пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.
Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Обставини фактичної поставки товарів підтверджуються окрім податкових накладних, також іншими первинними документами, що свідчать про придбання товарів позивачем в межах власної господарської діяльності.
Як установлено в ході розгляду цієї справи, видані TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні, оформленні в межах виконання правочинів, укладених позивачем з цими контрагентами, відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства. Іншого податковим органом не доведено.
Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Як установлено під час розгляду справи, результати спірних правовідносин між позивачем та TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» належним чином відображені у податковій звітності, відповідають зареєстрованому економічному змісту діяльності як позивача, так і його контрагентів. Реальність отримання за договорами послуг і товарів також підтверджена відповідними дослідженими вході розгляду справи первинними документами.
Водночас, реальне понесення витрат ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» на отримання послуг від TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ»і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» підтверджено дослідженими під час розгляду справи платіжними дорученнями.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Так, на момент укладення та виконання спірних правочинів позивачем з TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» вказані юридичні особи-контрагенти не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, були зареєстрованими платниками ПДВ.
Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Таким чином, ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» не повинно відповідати за можливі неправомірні дії своїх контрагентів за умови здійснення господарських операцій та необізнаності позивача про такі дії контрагентів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА».
При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість та здійснив витрати на отримання послуг не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги доведеність позивачем доцільності та подальшого використання у власній господарській діяльності отриманих від контрагентів товарів і послуг.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які б свідчили про можливу недобросовісність ПБП АРТ-БЮРО «БМ-ПРОЕКТ» під час здійснення господарських операцій з придбання товарів у TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА», а також про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ і валових витрат за результатами правовідносин з цими контрагентами.
Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин із TOB «АРХ-АТЕЛЬЄ» і ТОВ «ТПА «УКРАЇНА» за спірні періоди та про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ключкович В.Ю.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.04.2015 |
Оприлюднено | 20.05.2015 |
Номер документу | 44213931 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Собків Я.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні