Постанова

від 13.05.2015 по справі 820/17538/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 820/17538/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Сеник О.С.,

представників сторін: позивача - Запорізької С.П., відповідача - Гаєвської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 820/17538/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ"

до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ" (далі по тексту - ТОВ «АС-Харків»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0003332201 в повному обсязі, яким позивачу виставлено грошове зобов'язання на суму 198798 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., разом зі штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 р. по справі № 820/17538/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0003332201 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ" (місцезнаходження: 61072, м.Харків, пр-т Леніна, б.27 Б, код ЄДРПОУ - 334969) судовий збір у розмірі 397,61 грн. (триста дев'яносто сім гривень шістдесят одну копійку).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 р. по справі № 820/17538/14 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ «Рекламно-виробничий дім «Апхіл» та ТОВ «Хорека Квінз» не мають юридичної сили та доказовості первинного документу. Крім того, позивачем не надано до перевірки актів звірки взаємних розрахунків, доказів надання допуску до об'єктів для виконання робіт (списків для охорони, перепусток), доказів здійснення поточного контролю за станом виконання робіт, відомостей щодо осіб, які фактично виконували навантажувально-розвантажувальні роботи, надання яких, на думку відповідача, є необхідним для підтвердження факту надання позивачеві послуг (виконання робіт) вищевказаними контрагентами. З посиланням на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.10.2013 року № 1631/26-55-22-08/37401887 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хорека Квінз» та від 30.09.2013 року № 1367/26-55-22-07/36588639 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РВД «Апхіл», стверджує про неможливість реального здійснення господарських операцій вищевказаними підприємствами з огляду на відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Вказує на те, що у виписаних вказаними контрагентами податкових накладних, в порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, при заповненні графи 5 «Одиниця виміру» було безпідставно зазначено «грн.», а у графі 6 «Кількість (об'єм, обсяг» - «послуга», незважаючи на те, що одиницею виміру послуг транспортно-експедиційного обслуговування, юридичних послуг, вантажно-розвантажувальних послуг є людино-година. З огляду на викладене, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Ас-Харків» та контрагентами ТОВ «РВК «Апхіл», ТОВ «Хорека Квінз», та наполягає на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ по відносинам із вказаними контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 р. по справі № 820/17538/14 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що податкові накладні за № 3 від 01.11.2012 року, № 443 від 15.11.2012 року, № 678 від 22.11.2012 року, № 710 від 23.11.2012 року, № 904 від 29.11.2012 року, № 905 від 29.11.2012 року, № 936 від 30.11.2012 року, виписані позивачеві контрагентами ТОВ «Хорека Квінз» та ТОВ «РВД «Апхіл», зокрема, графи 5 «Одиниця виміру» та 6 «Кількість (об'єм, обсяг), було заповнено у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року, чинного на час видачі вищевказаних податкових накладних. Крім того, вказує, що всі товари, що зазначені в податкових накладних за № 1 та № 3, є товарами вітчизняного виробництва і не входять до переліку підакцизних товарів, що наведений у п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України, а тому посилання відповідача на порушення вимог п. 12.3 Порядку заповнення податкової накладної в частині не зазначення коду товару за УКТ ЗЕД є безпідставними. Зазначив, що дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої було складено акт № 1367/26-55-22-07/32548833 від 30.09.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Рекламно-виробничий дім «АПХІЛ» було визнано протиправними в судовому порядку. Разом з тим, наполягає на тому, що вказаний акт, як і акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.10.2013 року № 1631/26-55-22-08/37401887 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ХОРЕКА КВІНЗ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.12.2010 р. по 31.12.2012 р.», у розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України не є належними та допустимими доказами факту нікчемності правочину або безтоварності господарських операцій між ТОВ «Ас-Харків» та його контрагентами ТОВ «РВД «Апхіл» і ТОВ «Хорека Квінз». Вважає господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами такими, що повністю підтверджені первинними документами, а відтак, наполягає на правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вищезазначеними підприємствами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 34017771, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу від 09.09.2014 р. №1827, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із пп.75.1 п.75.1 ст.75, пп.78.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Рекламно-виробничий дім "АПХІЛ" (код ЄДРПОУ 36588639) за травень 2013 року та з ТОВ "Хорека Квінз" (код ЄДРПОУ 37401887) за листопад 2012 р. з урахуванням періоду відображення зазначених взаємовідносин у податковій звітності та покупцями даних товарів.

Результати перевірки оформлені актом №3821/20-30-22-01/34017771 від 26.09.2014 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 132532 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 132532 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 78110 грн.; за травень 2013 року у сумі 54432 грн. (а.с.6-29).

На підставі наведених висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003332201 від 09.10.2014 року, яким ТОВ "АС-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198798,00 грн., з яких 132532 грн. - основний платіж, 66266 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.34).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатами відносин із ТОВ «Хорека Квінз» та ТОВ «РВД «Апхіл», та, як наслідок, протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України слугувало твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Хорека Квінз» та ТОВ «РВД «Апхіл».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача вірними, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, за змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу товару від 01.08.2012 р., укладеного між ТОВ "ХОРЕКА КВІНЗ" (продавець) та ПП "АС-ХАРКІВ" (покупець), продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця будівельну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його у розмірі у строки, визначені умовами даного договору (а.с.64-66).

01.08.2012р. між ТОВ "ХОРЕКА КВІНЗ" та ПП "АС-ХАРКІВ" укладені додаткові договори, зокрема, договір на вантажно-розвантажувальні роботи (а.с.67-68) та договір на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с.69-72).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних (а.с.77, 80, 83, 86, 89, 92-94, 95, 98), актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.78, 81, 84, 87, 90, 96), видаткової накладної (а.с.73-74), розрахункових таблиць по комплексу робіт по укладенню і кріпленню вантажу (а.с.76, 79, 82, 85, 88, 91, 97).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ "АС-ХАРКІВ" було укладено договір купівлі-продажу товару №1/05/13-01 від 01.05.2013 року із ТОВ "Рекламно-виробничий дім "АПХІЛ" (а.с.104-106).

Також ПП "АС-ХАРКІВ" та ТОВ "РВД "АПХІЛ" уклали допоміжні договори, зокрема, договір на вантажно-розвантажувальні роботи №1/05/13-03 від 01.05.2013 р. (а.с. 99-100) та договір на транспортно-експедиторське обслуговування №1/05/13-03 від 01.05.2013 р. (а.с.101-103).

В обґрунтування реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних (а.с.114-121), видаткової накладної (а.с.107-108), специфікацій (а.с.223), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.109-113).

Колегія суддів зауважує, що згідно з пунктами 3.1. договорів купівлі-продажу товарів від 01.08.2012 року із ТОВ «Хорека-Квінз» та від 01.05.2013 року із ТОВ «РВД «Апхіл» якість Товару повинна відповідати діючим національним стандартам країни Виробника товару і повинна підтверджуватись сертифікатом якості, виданим компетентною організацією країни Продавця.

Разом з товаром Продавець передає Покупцю : сертифікат якості, гігієнічний висновок, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну (п.3.2 договорів).

Товар вважається прийнятим : по кількості місць - згідно з кількістю місць, зазначених в накладній; по якості - згідно з сертифікатом якості або іншим документом (п.5.2 договорів).

За умовами договорів на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.08.2012 року із ТОВ «Хорека Квінз» та від 01.05.2013 року із ТОВ «РВД «Апхіл» Сторона 2 (виконавець послуг) зобов'язується за дорученням Сторони 1 здійснювати наступні роботи: вантажно-розвантажувальні роботи покупцям Сторони 1, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню, тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу.

У відповідності до пунктів 2.1 договорів на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.08.2012 року із ТОВ «Хорека Квінз» та від 01.05.2013 року із ТОВ «РВД «Апхіл» Сторона 1 (позивач) зобов'язується, зокрема, здійснювати контроль за відповідністю товарно-транспортних документів вимогам чинного законодавства України.

Договорами на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2012 року із ТОВ «Хорека Квінз» та від 01.05.2013 року із ТОВ «РВД «Апхіл» передбачено, що експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує власними силами та/або із залученням третіх осіб здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом. Експедитор в інтересах Замовника виконує власними силами та/або із залученням третіх осіб пов'язані з перевезенням вантажно-розвантажувальні операції, експедиційні операції, пошук Перевізника; послуги щодо упаковки товару; організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п.1.1., 1.2 договору). Експедитор зобов'язаний, зокрема, своєчасно доставити ввірений вантаж до пункту призначення, супроводжуючи його товарно-транспортними накладними, на умовах, передбачених актом прийому-передачі вантажу, в якому вказуються строки доставки та відповідний пункт призначення; передати в пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одержувача, зазначеного в супровідних документах; виконати власними силами та/або із залученням третіх осіб пов'язані з перевезенням вантажно-розвантажувальні роботи, експедиційні операції, послуги щодо упаковки товару, занесення вантажу до пункту призначення, зібрання вільної тари та здавання її до відділу запасів, розташованого в пункті призначення вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням; своєчасно протягом трьох днів після надання послуг скласти та надати замовнику акт виконаних робіт та наданих послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (п.п.3.1.4-3.1.7 договорів). Розрахунки між Експедитором і Замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора або в готівковій формі на підставі рахунків Експедитора й акта виконаних робіт та наданих послуг з транспортно-експедиційного обслуговування. Експедитор виставляє та надає Замовнику рахунок на оплату робіт та послуг з транспортно-експедиційного обслуговування протягом трьох днів з моменту надання послуг (п.п.4.1-4.2 договорів).

Таким чином, позивачем було сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Хорека-Квінз» як з вартості придбаного товару, так і з вартості вантажно-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано документів щодо оприбуткування та використання у власній господарській діяльності ТМЦ, придбаних у ТОВ «Хорека Квінз» та ТОВ «РВД «Апхіл».

Колегія суддів, припускаючи, що у відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України придбаний товар міг не використовуватись у господарській діяльності у податковому періоді, протягом якого він був придбаний, при цьому, беручи до уваги давність часу придбання ТМЦ, вказує, що позивач був зобов'язаний здійснити хоча б оприбуткування цього товару у випадку його отримання (в тому числі по рахунках бухгалтерського обліку), однак, відповідних доказів ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надав.

Крім того, слід відмітити, що позивачем не надано до матеріалів справи сертифікатів якості, гігієнічних висновків та рахунків-фактур на товар, наявність яких передбачено договорами купівлі-продажу товарів.

Колегія суддів, не заперечуючи тієї обставини, що сертифікати якості та відповідності товару, а також гігієнічні висновки не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, вважає за необхідне вказати, що з огляду на передбачений умовами договорів обов'язок сторін щодо оформлення таких документів, з урахуванням відсутності доказів фактичного переміщення (перевезення), оприбуткування та використання у господарській діяльності, ненадання позивачем вищезазначених сертифікатів та висновків вказує на невиконання сторонами договорів своїх обов'язків та ставить під сумнів фактичне здійснення господарських операцій з поставки ТМЦ.

Як наслідок, колегія суддів вважає сумнівними господарські операції з проведення вантажно-розвантажувальних робіт, оскільки наданими позивачем документами не підтверджується факт поставки товару, навантаження і розвантаження якого є предметом договору від 01.02.2012 року та відображено в актах здачі-приймання виконаних вантажних робіт.

При цьому, слід відмітити, що проведення вантажно-розвантажувальних робіт передбачено як договорами на вантажно-розвантажувальні роботи, так і договорами на транспортно-експедиційне обслуговування.

Однак, позивачем не обґрунтовано економічної доцільності укладення окремого договору на проведення вантажно-розвантажувальних робіт та оплати таких робіт як за актами здачі-прийняття вантажних робіт, так і у складі вартості транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 168/2568 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил). Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п.11.3 Правил). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.4 Правил).

У відповідності до п.11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п.11.6 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.7 Правил). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (пункт 13.1).

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі-приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано ані до перевірки, ані до суду першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження фактичного перевезення (переміщення) товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Хорека Квінз» та ТОВ «РВД «Апхіл», а саме товарно-транспортних накладних або подорожніх листів.

При цьому, з урахуванням віддаленості місць знаходження продавців ТОВ «Хорека Квінз» і ТОВ «РВД «Апхіл» (м. Київ) та покупця (м. Харків), а також характеру придбаного товару, колегія суддів зазначає про неможливість здійснення таких міжміських перевезень за відсутності перевізних документів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем сформовано податковий кредит не лише з вартості придбаних ТМЦ, а й з вартості транспортно-експедиційних послуг, а тому оформлення таких документів в ході господарських операцій з надання таких послуг є обов'язковим, а надання до перевірки товарно-транспортних накладних та подорожніх листів є необхідною умовою для підтвердження права позивача на податковий кредит.

Слід також вказати, що здійснення вантажно-розвантажувальних робіт підлягає фіксації не лише в акті здачі-прийняття робіт, а відображенню у товарно-транспортній накладній шляхом заповнення відповідних розділів останньої, а тому відсутність товарно-транспортних накладних, тим більше у випадку співпадіння перевізника та організації, що надавала вантажно-розвантажувальні послуги, свідчить про неналежне документальне оформлення не лише господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, а й з виконання вантажно-розвантажувальних робіт та ставить під сумнів факт здійснення таких господарських операцій.

Не заперечуючи тієї обставини, що акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.10.2013 року № 1631/26-55-22-08/37401887 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хорека Квінз» та від 30.09.2013 року № 1367/26-55-22-07/36588639 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РВД «Апхіл» самі по собі не є належною підставою для визнання безтоварними господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, колегія суддів констатує, що позивачем не надано жодних доказів на спростування даних цих актів щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних матеріальних ресурсів, у т.ч. транспортних засобів, що давали б їм можливість надавати позивачеві транспортно-експедиційні послуги.

Так, позивачем до матеріалів справи не надано доказів реєстрації за вказаними підприємствами або їх посадовими особами транспортних засобів, використання вказаними підприємствами транспортних засобів на умовах власності або оренди.

Крім того, позивачем не надано доказів наявності у контрагентів, з якими було укладено договори про надання вантажно-розвантажувальних та транспортно-експедиційних послуг, постійного кадрового складу або залучених трудових ресурсів (водіїв, вантажників), які б могли забезпечити фактичне виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, договори на виконання вантажно-розвантажувальних робіт та на транспортно-експедиційне обслуговування є супутніми до договорів купівлі-продажу товару.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що вартість ТМЦ, які придбавались позивачем у ТОВ «Хорека Квінз» (59394,68 грн.) та ТОВ «РВД «Апхіл» (53437,87 грн.), зазначена у видаткових накладних, менша, ніж вартість супутніх вантажно-розвантажувальних та транспортно-експедиційних послуг, зазначена в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) (233163 грн. та 573096 грн. відповідно).

В такому випадку, економічна доцільність придбання таких послуг у ТОВ «Хорека Квінз» та ТОВ «РВД «Апхіл» потребує обґрунтування належними доказами, якого позивачем не надано.

З приводу віднесення позивачем до податкового кредиту вартості юридичних послуг за домовленістю із ТОВ «Хорека Квінз», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження реальності господарських операцій з надання позивачеві юридичних послуг позивачем надано до матеріалів справи копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000678 від 22.11.2012 року, розрахункової таблиці по комплексу робіт з юридичних послуг до договору № б/н від 01.08.2012 року та податкової накладної № 678 від 22.11.2012 року (а.с.81-83).

Як вбачається зі змісту розрахункової таблиці, відображені у ній роботи виконувались за договором № б/н від 01.08.2012 року з ПП «Ас-Харків».

Між тим, жодним з договорів від 01.08.2012 року, копії яких надано позивачем до матеріалів справи, не передбачено надання юридичних послуг.

У вказаній розрахунковій таблиці зазначено про надання таких видів юридичних послуг, як супроводження ведення переговорів, підготовка документів, подання та представництво інтересів замовника в усіх державних органах, усна консультація з питань податкового законодавства.

Однак, позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів надання позивачеві таких послуг, як-то копії документів, підготовлених контрагентом-надавачем послуг, довіреностей, виданих працівникам вказаного контрагента на представництво інтересів позивача, укладених останнім від імені позивача договорів тощо, не надано пояснень, у яких конкретно державних органах та в ході яких переговорів, з якими контрагентами представництво інтересів ТОВ «Ас-Харків» було здійснене фахівцями ТОВ «Хорека Квінз».

Відсутність таких документів свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій та позбавляє можливості пов'язати укладення договору на надання таких послуг із господарською діяльністю підприємства.

Колегією суддів встановлено, що необхідність придбання таких послуг позивач обґрунтовує відсутністю у штаті ТОВ «Ас-Харків» фахівця у галузі права.

Разом з тим, позивачем не надано доказів наявності таких фахівців у штаті ТОВ «Хорека Квінз», зареєстрованими видами діяльності якого є 62.01. «Комп'ютерне програмування», 62.02 «Консультування з питань інформатизації» та 62.09. «Інша діяльність у сфері комп'ютерних технологій і комп'ютерних систем» (зворотній бік а.с.56), що викликає сумнів у можливості ТОВ «Хорека Квінз» надавати юридичні послуги та виконувати роботи, яких би не міг самостійно виконати позивач.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки ТОВ «Ас-Харків», одним із видів діяльності, які має право здійснювати позивач, є, зокрема, 69.10 «Діяльність у сфері права» (а.с.7).

З огляду на вищенаведене, господарські операції між ТОВ «Ас-Харків» та ТОВ «Хорека Квінз», ТОВ «РВД «Апхіл» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, у зв'язку з чим господарські операції не могли бути вчинені з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає вищевказані господарські операції між позивачем та даними контрагентами такими, що не направлені на настання реальних правових наслідків та оформлені документально з метою штучного формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Відповідно до положень підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з положеннями абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

З визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен мати місце намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, первинні документи, складені з метою відображення таких господарських операцій, не є підставою для податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно зі ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.72 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог.

В даному випадку такими обставинами є саме реальність господарських операцій між ТОВ «Ас-Харків» та ТОВ «Хорека Квінз», ТОВ «РВД «Апхіл», яка в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути підтверджена виключно належним чином оформленими первинними документами, у тому числі й тими, що підтверджують зв'язок вчинених господарських операцій із господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані на вимогу суду апеляційної інстанції не було надано документів на підтвердження наявності розумних економічних причин для укладення між ТОВ «Ас-Харків» та його контрагентами - ТОВ «Хорека Квінз», ТОВ «РВД «Апхіл» договорів купівлі-продажу товарів та надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність та фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами щодо придбання товарів та послуг, а також не підтверджено зв'язку цих господарських операцій з господарською діяльністю позивача.

А відтак, колегія суддів вважає вірними висновки відповідача про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014 року № 0003332201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання в розмірі 198798,00 грн. у тому числі: за основним платежем - в розмірі 132532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 66266,00 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 р. по справі № 820/17538/14 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 820/17538/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.05.2015 р.