Постанова

від 14.03.2011 по справі 2-а-2053/09/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2-а-2053/09/0770

Ряд стат. звіту № 8.2.8

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання -Рибак Т.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 12.11.2010 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 18.10.2010 року № 4786/10/10-012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 24 березня 2011 року.

Дочірнє підприємство "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" (далі -позивач, ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-6) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі -відповідач, Ужгородська МДПІ), якою просить визнати нечинним податкове повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ від 9 грудня 2008 року за № 78/17-2/32545544, яким ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 199774,26 грн. (основний платіж - 6591,42 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13182,84 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що витрати на проведення прийомів, презентацій та свят відображаються та відносяться до складу валових витрат в сумі, що не перевищує 2 відсотки від оподаткованого прибутку платника податку за минулий звітній рік (пп.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") в зв'язку з чим такі витрати не є додатковим благом та перевіркою неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 4300,67 грн. Безпідставним є перерахування податку з доходів фізичних осіб за подвійною ставкою, оскільки таке перерахування суперечить нормам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, та у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України - просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ від 9 грудня 2008 року з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов (лист Ужгородської МДПІ від 23.04.2009 року за № 5437/9/10, а.с.39-41), згідно якого позов не визнав, посилаючись на наступне: згідно пп. "б" пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу оподаткованого доходу відноситься отриманий платником податку дохід, зокрема, у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, в зв'язку з чим є додатковим благом та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Фізична особа -нерезидент є платником податку з доходів фізичних осіб та згідно п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить подвійний розмір, вказана фізична особа -нерезидент не має статусу податкового резидента України, оскільки повідомлення про визначення резидентського статусу не подавалось, в зв'язку з чим донараховано податок з фізичних осіб та застосовано штрафні 9фінансові) санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання з податку, відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, наведених у запереченнях проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Проведеною Ужгородською МДПІ плановою виїзною перевіркою ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 300.06.2008 року (акт Ужгородської МДПІ від 27.11.2008 року за № 120/23-1/32545544, а.с.7-32) встановлено, зокрема, порушення позивачем п.1.3 ст. 1, пп.4.2.4 та пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 6591,42 грн.

На підставі акту від 27.11.2008 року за № 120/23-1/32545544, 9 грудня 2008 року Ужгородською МДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення № 78/17-2/32545554 (а.с.33), яким ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 19774,26 грн. (основний платіж - 6591,42 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13182,84 грн.).

Податкове повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ в адміністративному порядку не оскаржувалось та оскаржено до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 27.11.2008 року за № 120/23-1/32545544, перевіркою проведено пере обчислення податку з доходів фізичних осіб за подвійною ставкою як додаткове благо (проживання та харчування) іноземного громадянина ОСОБА_4 Тіціано, оскільки фізична особа -іноземець (нерезидент) ОСОБА_4 Тіціано не є податковим резидентом України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у сумі 2290,00 грн.

Визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, об'єкт оподаткування, ставки податку, порядок сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено Законом України "Про оподаткування доходів з фізичних осіб" від 22 травня 2003 року за № 889 - IV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 889).

Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку з доходів фізичних осіб (п.2.1 ст. 2 Закону 889), за виключенням винятків, встановлених п.2.2 цієї статті.

Згідно п. 1.3 ст.1 Закону 889, дохід з джерелом його походження з України -це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону 889, до складу оподатковано доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, зокрема, б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку.

Згідно пп. 9.11.1 п.9.11 ст. 9 Закону 889, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.3 ст. 7 цього Закону встановлено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Підпунктом 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону 889 передбачено, що якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

Згідно пп.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 закону 889, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" від 08.04.2009 року № 322, суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В судовому засіданні встановлено, що в охоплений перевіркою період ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" як податковий агент по виплаті доходу нерезиденту -громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 Тіціано утримано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13 відсотків, при цьому, згідно п.7.3 ст. 7 Закону 889, ставка податку становить подвійний розмір ставки (26 відсотків).

В судовому засіданні встановлено, що в охоплений перевіркою період фізична особа -іноземець (нерезидент) ОСОБА_4 Тіціано не був податковим резидентом України, оскільки ним не дотримано встановленого Постановою КМ України від 08.04.2009 року № 322 порядку щодо використання праці іноземних громадян, а саме у ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" (як роботодавця нерезидента) відсутній Дозвіл на використання праці ОСОБА_4 Тіціано.

За наведених обставин, правомірним є проведення Ужгородською МДПІ переобчислення податку з доходів фізичних осіб за подвійною ставкою, в результаті якого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 2290,00 грн.

Стосовно визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб податку сумі 12902,01 грн. (основний платіж - 4300,67 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8601,34 грн.), суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 27.11.2008 року за № 120/23-1/32545544, перевіркою встановлено не оподаткування сум, сплачених за проживання та харчування сторонніх осіб (резидентів та нерезидентів), вартість витрат на проживання та харчування визначена проведеною перевіркою як додаткове благо надане за рахунок коштів підприємств, сума якого підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (26 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого на користь нерезидентів, та 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого на користь резидентів), в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб, відповідно, в сумі 3586,41 грн. та в сумі 714,26 грн.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону 889 встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Вирішення питання щодо виникнення об'єкта оподаткування у платника податку як резидента, так і нерезидента України і визначення оподатковуваного доходу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, провадиться згідно положень ст. 4 Закону 889, з врахуванням вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з преамбулою спільного наказу Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання" від 12 листопада 1993 року № 88 (зареєстровано в Мінюсті 06.12.1993 року за № 182, втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 14.09.2010 року за № 1025/1163, чинний на час виникнення спірних правовідносин) представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних із комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Згідно абзацу другого пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, відносяться до витрат на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю такого платника податку, які включаються до складу валових витрат платника податку, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Виходячи з вищенаведеного, якщо витрати коштів представництва на організацію проведення конференцій, симпозіумів, офіційних прийомів та бізнес-зустрічей, у тому числі на фуршетне обслуговування запрошених осіб - учасників зазначених заходів, на проведення рекламних акцій здійснюються у порядку та у межах, визначених пп. 5.4.4 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", то їх вартість не розглядається як дохід фізичних осіб - учасників зазначених заходів та, відповідно, не є об'єктом оподаткування ПДФО.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, кошти в загальній сумі 24205,13 грн. витрачені ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" для проведення заходів (прийом працівників підприємств -контрагентів) на протязі 2005 - 2006 року, в тому числі, проживання та харчування учасників прийомів.

Вказані обставини підтверджуються наказами ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" від 22.07.2005 року № 21 (а.с.47), від 08.08.2005 року № 21/3 (а.с.51), від 22.08.2005 року № 23/2 9а.с.55), від 08.09.2005 року № 23/3 (а.с.59), від 12.10.2005 року № 24/1 (а.с.63), від 08.11.2005 року № 25/1 (а.с.68), від 02.12.2006 року № 26 (а.с.72), від 23.01.2006 року № 4/1 (а.с.76) та 17.02.2006 року № 5 (а.с.80), в матеріалах справи наявні також копії запрошень учасникам, кошториси витрат на проведення прийомів та звіти про організацію та проведення прийомів, яким підтверджується як проведення відповідних прийомів, так і сумами витрат на їх проведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Віднесення витрат на організацію прийомів в межах двох відсотків від оподаткованого прибутку ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ 27.11.2008 року за № 120/23-1/32545544, не заперечується відповідачем та доказуванню не підлягає.

Таким чином, вартість витрат на організацію прийомів (в межах двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік) включаються до складу валових витрат платника податку та, відповідно, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність визначення податкового зобов'язання у сумі 4300,67 грн., відповідно, не доведено правомірність застосування штрафної санкції у подвійному розмірі суми податку у розмірі 8601,34 грн., не спростовано доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення -рішення в цій частині.

За наведених обставин, позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ від 9 грудня 2008 року № 78/17-2/32545544 в частині визначення ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 12902,01 грн. (в тому числі, основний платіж - 4300,67 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8601,34 грн.), та відмовивши в задоволенні позову в іншій частині, залишивши без змін зазначене податкове повідомлення -рішення в частині визначення ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі у сумі 6872,25 грн. (основний платіж - 2290,75 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4581,50 грн.).

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, суд присуджує стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь ДП "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" судові витрати частково -у розмірі 1,70 грн., оскільки підтвердженими є витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3, 40 грн., згідно платіжного доручення від 25.03.2009 року за № 227 (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов дочірнього підприємства "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 9 грудня 2008 року № 78/17-2/32545544 в частині визначення дочірньому підприємству "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 12902,01 грн. (в тому числі, основний платіж - 4300,67 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8601,34 грн.).

3. В задоволені позову в іншій частині позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь дочірнього підприємства "Дж. ОСОБА_3 ЛТД" (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Промислова, 5 код 32545544) частину витрат зі сплати судового збору (державного мита) у сумі 1,70 грн. (одна гривна сімдесят копійок).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті