Постанова

від 14.05.2015 по справі п/811/1318/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року Справа № П/811/1318/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мирошниченка В.С., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс-Груп" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2015 №№ 0000502204, 0000492204, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліс-Груп" звернулось з позовом до Кіровоградської ОДПІ головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.04.2015 № 0000492204 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41811,29 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 27874,19 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 13937,10 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.04.2015 № 0000502204 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37630,14 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 25086,76 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 12543,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та формуванні податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Радаліт" і ТОВ "Маркетінгстар ЛТД", а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції позивача за висновком ОДПІ ГУ ДФС не носять реального характеру.

На підставі усної ухвали суду, та занесеною до журналу судового засідання від 14.05.2015 р., розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.

Суд заслухав пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідив подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

ТОВ "Оліс-Груп" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є будівельна діяльність (т.1 а.с.94).

Судом встановлено, що у період з 17.03.2015р. по 23.03.2015р. посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014р.; правильності нарахування, обчислення та сплати соціального страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014р., за наслідками якої складено акт від 30.03.2015р. за № 48/11-23-22-04/35193085 (т.1, а.с.14-75).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки позивача виявлено порушення, в тому числі :

- п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 951746 грн. за період січень - грудень 2013 р. та січень -вересень 2014 р.;

- пп. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України ,в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 902632 грн., за 2013 - 2014 р.

На підставі акту перевірки, 07.04.2015р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000502204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 902632 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 451316 грн.; №0000492204, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 951746 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 475873 грн. (т.1 а.с. 76-77).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Радаліт» (постачальник) укладено договір поставки № 8 від 14.04.2014 на поставку товару, асортимент та ціна якого визначається сторонами у специфікаціях до договору, рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару, що постачається (т. 1, а.с. 137-139).

На підтвердження отримання та оплати товару позивачем надано специфікації (т.1, а.с. 140-142), платіжні доручення (т.1, а.с. 143-144), видаткові накладні (т.1, а.с. 147,149,199), рахунки-фактури (т.1, а.с.148,150,200), товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 151-157,201).

ТОВ «Радаліт» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2014 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 7781,49 грн. (т.1, а.с. 145-146,198).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 17 від 28.08.2014 на поставку товару, асортимент та ціна якого визначається сторонами у специфікаціях до договору, рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару, що постачається (т. 1, а.с. 229-231).

На підтвердження отримання та оплати товару позивачем надано специфікацію (т.1, а.с.232), видаткову накладну (т.1, а.с. 234), товарно-транспортну накладну (т.1, а.с. 235), рахунок-фактуру (т.1, а.с.236), платіжне доручення (т.1, а.с. 237).

ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» виписано позивачу податкову накладну за вересень 2014 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 20092,69 грн. (т.1, а.с. 233).

На підтвердження реальності здійснення підприємством господарської діяльності позивачем надані докази наявності приміщення для ведення господарської діяльності (т.2, а.с. 67-74), договори оренди автотранспорту (т.2, а.с. 88-117).

Придбані ТОВ "Оліс Груп" будівельні матеріали були використані при проведенні будівельних робіт з іншими контрагентами (ТОВ"Делтана", ТОВ "Сандора", ТОВ "Кривбасметалстіл" (т.1, а.с.158-185, 202-228, 238-250, т.2, а.с. 1-37).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 25086,76 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 12543,38 грн. є необгрунтованим.

Також, з акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього у розмірі 27874,19 грн.

На думку службових осіб відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено вище, судом встановлена реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Радаліт», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» щодо купівлі товару на загальну суму ПДВ 27874,18 грн.

ТОВ «Радаліт», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 27874,18 грн., які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що вони в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41811,29 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 27874,19 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 13937,10 грн., а також в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37630,14 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 25086,76 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 12543,38 грн. прийняті з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу ДФС, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 182,70 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.04.2015 № 0000492204 в частині збільшення грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Оліс-Груп" з податку на додану вартість на загальну суму 41811,29 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 27874,19 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 13937,10 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.04.2015 № 0000502204 в частині збільшення грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Оліс-Груп" з податку на прибуток на загальну суму 37630,14 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 25086,76 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 12543,38 грн.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Оліс-Груп" (код ЄДРПОУ 35193085) судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп. ).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено в повному обсязі - 19.05.2015р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко