Постанова

від 19.05.2015 по справі 826/3406/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2015 року № 826/3406/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Мотор Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701, відповідно до якого позивачці збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 25 785,83 грн. за основним платежем та на 6446,46 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на начебто безтоварності операцій, проведених позивачем із третьою особою (контрагентом) у зв'язку із начебто неможливістю ведення контрагентом господарської діяльності, відсутністю у нього майна та ресурсів. Останнє у свою чергу ґрунтується на акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Між тим, позивач зазначає, що до основного виду діяльності позивача належить здійснення перевезень транспортним засобом, який належить чоловіку позивачки та є сумісною власністю подружжя. Наведене у свою чергу, як зазначає позивач, зумовлює необхідність поточного технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу.

Саме такі послуги, як зазначається у позові, надавалися позивачці з боку контрагента. Позивач зазначає, що послуги фактично надані, що відповідним чином документально оформлено. Відтак, вказані послуги/роботи спожиті у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а відтак, за наявності первинних документів та податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН, позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, а висновки ДПІ - безпідставними, з огляду на що просить задовольнити позов.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився. Поштове відправлення повернуто без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням терміну зберігання») у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України відповідні процесуальні документи вважаються належним чином врученими, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судові засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надала. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки. Зазначив, що вважає спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.04.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2014 р. № 4933/26-56-17-01-04/НОМЕР_2.

Встановлено, що позивач зареєстрований у статусі підприємця 19.09.2007 р. та з цієї дати перебуває на податковому обліку. Позивач зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 17.08.2010 р.

Зазначається, що згідно акту № 594/26-53-22-04/36305077 від 21.03.2014 р. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Флагман Мотор Плюс» при здійсненні відносин з ФОП ОСОБА_1, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від контрагента - постачальника ТОВ «Флагман Мотор Плюс», у зв'язку з неможливістю контрагента ведення господарської діяльності та встановлено відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських ресурсів, транспортних засобів.

Одночасно зазначається про наявність іншого акту від 27.09.2013 р. № 1331/26-55-22-02/36305077 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Флагман Мотор Плюс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Біг-Маркет Консалтинг» (т.1., а.с. 18), однак не зазначається, яке він має значення при перевірці відносин позивача з його безпосереднім контрагентом.

Надалі, на стор. 6 Акту перевірки (т.1., а.с. 19) зазначається, що операції по контрагенту не підтверджуються. Зазначено, що посадові особи контрагента не могли фактично здійснювати діяльність.

Крім того, на стор. 7 Акту перевірки (т.1., а.с. 20) ДПІ зазначає, що таким чином документи, виписані контрагентом позивача, складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Зазначається, що у зв'язку з наведеним позивач не має підстав для формування витрат. Крім того зазначається, що у контрагента відсутній об'єкт оподаткування по операціям з продажу товарів (послуг).

Між тим, на стор. 18 Акту перевірки (т.1., а.с. 31) зазначається, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на 25 785,83 грн., у т.ч.: квітень 2013 р. - 13 547,50 грн., травень 2013 р. - 12 238,33 грн. по відносинам із вищезгаданим контрагентом.

З посиланням на вище приведені акти відносно контрагента та відносно акту за його відносинам з особою, з якою позивач не вступав у відносини, зроблено висновок про нездійснення операцій та відсутність підстав для формування податкового кредиту за відносинами із зазначеною особою.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Під час перевірки ДПІ взагалі не розкрила змісту операцій за якими донарахувала позивачу податкові зобов'язання з ПДВ та не дослідила первинних документів по цим операціям.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій , які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1., а.с. 51 - 54, 55), належних їй та її чоловіку: вантажний автовоз-С, причіп ПР-платформа-Е, платформа-С, причіп платформа-Е, вантажний евакуатор, використання яких у господарській діяльності позивачки щодо надання транспортних послу не спростовано ДПІ під час розгляду справи.

В контексті наведеного слід додати, що між позивачем та ТОВ «Флагман Мотор Плюс» укладено договір № 1310/10-4 про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, відповідно до умов якого контрагент-виконавець зобов'язався надавати послуги з ремонту транспортних засобів, у т.ч. з використанням матеріалів замовника (позивача). Зокрема, обмовлено надання послуг (виконання робіт): проведення перевірки технічного стану транспортних засобів, контрольно-діагностичні роботи, регламентні роботи, заміна агрегатів, вузлів, деталей, рихтувальні роботи, малярні роботи, мийка, продаж запасних частин.

Відносно замовлення та оплати робіт до матеріалів справи надано рахунки-фактури, складені у період квітня - травня 2013 р., а також супроводжуючи їх видаткові накладні та банківські виписки (т.1., а.с. 63 - 101) на загальну суму 154 715,00 грн. з ПДВ - 25785,83 грн. Первинні документи містять деталізацію робіт, використаних запасних частин та витратних матеріалів. При цьому, наведені в первинних документах відомості щодо транспортних засобів, відносно яких виконувались роботи (надавались послуг) кореспондуються з відомостями щодо транспортних засобів, які використовувались позивачкою у власній господарській діяльності.

Крім того, до матеріалів справи залучено копії податкових накладних, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту (т.1., а.с. 102 - 123) з доказами реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

При цьому, з декларації контрагента за період 2013 року вбачається, що контрагент ніс адміністративні витрати, втрати на збут, до яких належать витрати (п/п. 138.10.2. ПК України в редакції на час декларування позивачем спірних операцій), зокрема, на : утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); оплату послуг зв'язку; амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; інші витрати загальногосподарського призначення; а також витрати (п/п. 138.10.3. ПК України) на: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що вказує на те, що контрагент ніс витрати, пов'язані із здійсненням звичайної господарської діяльності.

Слід додати, що відповідно до податкового розрахунку за ф. 1-ДФ по контрагенту за 2 кв. 2013 р., у штаті контрагента рахувалося 7 штатних працівників.

При цьому, із фінансового звіту контрагента на 30.06.2013 р. вбачається наявність основних засобів залишковою вартістю на кінець звітного періоду 817 тис.грн., виробничих запасів - 2,9 тис.грн., готової продукції - 1037,7 тис.грн.

При цьому, вказана звітність супроводжується доказами її подання до контролюючого органу.

Суд вважає за необхідне звернути також увагу на наявні у справі письмові пояснення директора контрагента, підпис на яких посвідчено нотаріально, в яких керівник контрагента додатково зазначає про реальне виконання спірних операцій та про виконання робіт на виробничих площах за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, відомості щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи. Керівник контрагента зазначив, що позивачка була клієнтом сервісної станції, ремонтувала та обслуговувала автомобілі на підставі договору № 1310/10-4 від 13.10.2010 р.

Між тим, в контексті наведеного слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, а відтак не доведено неможливості здійснення контрагентом господарської діяльності та, зокрема, спірних операцій.

У той же час, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладеного з контрагентом правочину недійсними з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На відшкодуванні сплаченого судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701, прийняте ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін