Ухвала

від 18.06.2015 по справі 826/3406/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3406/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа, товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Мотор Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701, -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2014 р. № 4933/26-56-17-01-04/НОМЕР_2, з якого випливає, що згідно акту № 594/26-53-22-04/36305077 від 21.03.2014 р. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ В«Флагман Мотор ПлюсВ» при здійсненні відносин з ФОП ОСОБА_2, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від контрагента - постачальника ТОВ В«Флагман Мотор ПлюсВ» , у зв'язку з неможливістю контрагента ведення господарської діяльності та встановлено відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських ресурсів, транспортних засобів.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на акт від 27.09.2013 р. № 1331/26-55-22-02/36305077 про неможливість проведення перевірки ТОВ В«Флагман Мотор ПлюсВ» з питань взаємовідносин з ТОВ В«Біг-Маркет КонсалтингВ» .

За результатами перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на 25785,83 грн., у т.ч.: квітень 2013 р. - 13547,50 грн., травень 2013 р. - 12238,33 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32232, 29 грн., з яких 25785,83 грн. - сума податку, 6446,46 - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що жоден з актів перевірки податкових органів, на підставі яких відповідач зробив висновок про відсутність реальності господарських операцій, не може слугувати підставою для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На збільшення податкового зобов'язання має вплив виключно встановлений факт відсутності господарських відносин.

Натомість, між позивачем та ТОВ В«Флагман Мотор ПлюсВ» укладено договір № 1310/10-4 від 13.10.2010 р. про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, відповідно до умов якого контрагент зобов'язався надавати послуги з ремонту транспортних засобів, у т.ч. з використанням матеріалів замовника (позивача). Зокрема, обмовлено надання послуг (виконання робіт): проведення перевірки технічного стану транспортних засобів, контрольно-діагностичні роботи, регламентні роботи, заміна агрегатів, вузлів, деталей, рихтувальні роботи, малярні роботи, мийка, продаж запасних частин (а. с. 56 - 62 Т. 1).

Також матеріали справи містять копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а. с. 51 - 54 Т. 1), що свідчить про наявність у позивача механізмів та обґрунтовує потребу у здійсненні їх обслуговування.

До матеріалів справи надано рахунки-фактури 2013 року, видаткові накладні та копії завірених банківських виписок ( а. с. 63 - 101 Т. 1) на загальну суму 154 715,00 грн.

Колегія суддів, дослідивши цю первинну документацію, погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи містять деталізацію робіт, використаних запасних частин та витратних матеріалів. При цьому, більша частина первинних документів містить відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби та встановити їх належність позивачу.

Також суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до податкового розрахунку за формою 1-ДФ по контрагенту за 2 кв. 2013 р.у штаті контрагента рахувалося 7 штатних працівників.

При цьому, із фінансового звіту контрагента станом на 30.06.2013 р. вбачається наявність основних засобів залишковою вартістю на кінець звітного періоду 817 тис.грн., виробничих запасів - 2,9 тис.грн., готової продукції - 1037,7 тис.грн.

Вказана звітність супроводжується доказами її подання до контролюючого органу.

У справі наявні письмові пояснення директора контрагента ОСОБА_3, підпис на яких посвідчено нотаріально, в яких керівник контрагента засвідчує реальне виконання спірних операцій на орендованих виробничих площах за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 259 Т. 1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини справи були встановлені судом першої інстанції з повним дослідженням первинної документації, а висновок суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом підтримується колегією суддів у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа, товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Мотор Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0033651701 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.