Рішення

від 14.05.2015 по справі 904/3580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.15р. Справа № 904/3580/15 За позовом приватного підприємства "БУДЦЕНТР", м.Павлоград, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", м.Київ в особі філії "Дніпропетровського РУ" АТ Банк "Фінанси та Кредит", м.Дніпропетровськ

про зобов'язання виконати дії

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Іващенко В.О. - довіреність № 12/05/15 від 12.05.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Будцентр", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства банку "Фінанси та кредит", м.Київ в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства банку "Фінанси та кредит", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення залишку грошових коштів на рахунку №260032812001 в розмірі 4492,27грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 22.04.2015р. ухвалою суду від 27.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.05.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 06.05.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 30.04.2015р. та явкою представників в судове засідання.

Відповідач в особі відокремленого підрозділу про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 08.05.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 05.05.2015р.

14.05.2015р. повноважний представник позивача через канцелярію суду подав заяву в якій уточнив свої позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача виконати взяті на себе договірні зобов'язання та здійснити перерахування грошових коштів в сумі 4400,00грн. на рахунок №26005050254796 відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк".

Господарський суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

14.05.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі представника відповідача, про що подав відповідне клопотання.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2010р. між приватним підприємством "Будцентр" (далі по тексту - позивач, клієнт) та публічним акціонерним товариством банком "Фінанси та кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства банку "Фінанси та кредит" (далі по тексту - відповідач, банк) укладено договір №240-28120-00 банківського рахунку (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №260032812001 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 2.2 договору визначено, що списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.1 договору визначено права банку, а саме використовувати грошові кошти на рахунках, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами. (підпункт 3.1.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено права клієнта, а саме самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках , окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (підпункт 3.2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено обов'язки банку, а саме здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 900 до 1800, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів, а саме:

- платежі за межі банку по електронним розрахунковим документам, що надійшли від клієнта до 16.00 виконуються протягом поточного банківського дня;

- платежі за межі банку по електронним розрахунковим документам, що надійшли від клієнта з 16.00 до 17.30 (післяопераційний час) за бажанням клієнта можуть виконуватися поточного банківського дня згідно з діючими тарифами;

- платежі в межах банку, що надійшли до 18.00 банківського дня виконуються протягом цього банківського дня. (підпункт 3.3.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (пункт 8.1 договору).

11.02.2015р. позивача, в операційний час надав до відповідача платіжне доручення №15 на переказ 4400,00грн., але це доручення не було виконано відповідачем.

Листом за вих.№1/02/15 від 24.02.2015р. позивач звернувся до відповідача в якому просив повідомити про причини невиконання поданого 11.02.2015р. доручення на переказ 4400,00грн., оформленого платіжним дорученням №15 від 11.02.2015р. та повідомити про строк його виконання.

Відповідач листом за вих.№1-15/802 від 11.03.2015р. надав відповідь, однак не повідомив про причини невиконання платіжного доручення.

Позивач стверджує, що станом на 31.03.2015р. залишок на рахунку останнього становить 4492,27грн., що підтверджується довідкою відповідача №7.1-7.1/1034 від 31.03.2015р.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору банківського рахунку №240-28120-00 від 27.10.2010р. та закриття поточного рахунку юридичної особи в якій просить відповідача:

- протягом трьох банківських днів з моменту отримання цієї заяви розірвати договір банківського рахунку №240-28120-00 від 27.10.2010р.;

- закрити поточний рахунок №260032812001;

- залишок коштів перерахувати на рахунок №26005050254796, відкритий у публічному акціонерному товаристві комерційному банку "Приватбанк";

- про результати повідомити в найкоротший термін, шляхом надання відповіді представнику позивача або зателефонувавши за телефоном.

На вказаній заяві стоїть штамп відповідача про отримання заяви позивача за вх.№1370 від 02.04.2015р.

Заява позивача залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Станом на 31.03.2015р. залишок на рахунку позивача становить 4492,27грн., що підтверджується довідкою відповідача №7.1-7.1/1034 від 31.03.2015р.

Позивачем ініційовано грошовий переказ за платіжним дорученням №15 від 11.02.2015р. на суму 4400,00грн., однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору переказ грошових коштів не здійснив.

Причини неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач ані позивачу, ані суду не повідомив.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1068 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»;

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якого приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір №240-28120-00 банківського рахунку від 27.10.2010року.

На час розгляду справи доказів виконання платіжних доручень позивача відповідачем не надано, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218,00грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 654,00грн. (шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) за квитанцією №0.0.376305361.1 від 20.04.2015р.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись п. п. 1.4, 1.12, 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ст. ст. 8, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. ст. 193, 199, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 610, 611, 612, 629, 1073, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство банк "Фінанси та кредит" (04050, м.Київ, вул.Артема, буд.60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства банк "Фінанси та кредит" (49070, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, буд.9) виконати взяті на себе договірні зобов'язання та здійснити перерахування грошових коштів в сумі 4400,00грн. (чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.) згідно платіжного доручення №15 від 11.02.2015р. на рахунок №26005050254796 відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк".

Стягнути з публічного акціонерного товариства банку "Фінанси та кредит" (04050, м.Київ, вул.Артема, буд.60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства банк "Фінанси та кредит" (49070, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, буд.9) на користь приватного підприємства "Будцентр" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Терьошкіна, б.34-А; ідентифікаційний код 31980915) 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Повернути приватному підприємству "Будцентр" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Терьошкіна, б.34-А; ідентифікаційний код 31980915) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 654,00грн. (шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) за квитанцією №0.0.376305361.1 від 20.04.2015р.

Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.05.2015р.

Суддя І.В. Петренко