Рішення

від 13.05.2015 по справі 907/316/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2015 Справа № 907/316/15

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Іванівці Мукачівського району

до товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал", м. Мукачево

про зобов'язання повернути черепицю керамічну рядову у кількості 4822 шт., передану на зберігання згідно договору від 21.12.2009 року за накладною № 2 від 21.12.2009 року загальною вартістю 34477 грн. 30 коп.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники :

позивача - Митровка Я.В., адвокат, договір від 11.03.2015 року

відповідача - не брав участі

СУТЬ СПОРУ: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, с. Іванівці Мукачівського району заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал", м. Мукачево про зобов'язання повернути черепицю керамічну рядову у кількості 4822 шт., передану на зберігання згідно договору від 21.12.2009 року за накладною № 2 від 21.12.2009 року загальною вартістю 34477 грн. 30 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовано посиланням на факт укладення між сторонами договору зберігання черепиці керамічної рядової та ухиленням відповідача від її повернення на вимогу позивача.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, поданими через канцелярію суду поясненнями зазначив, що у позивача наявна заборгованість перед відповідачем, що підтверджується актами взаємозвірки та іншими бухгалтерськими документами, однак, подати вказані документи відповідач на даний час не має можливості по причині перебування бухгалтера підприємства на лікарняному. Наступними поясненнями наголосив, що договір зберігання між сторонами вважає неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, не погодили питання предмету, ціни та строку дії договору. Звернув увагу на ту обставину, що з накладної № 2 від 21.12.2009 року, поданої позивачем у підтвердження наявності правовідносин між сторонами, не вбачається інформація про якість та стан керамічної черепиці ніби то переданої на зберігання. Разом з тим, витребуваних судом документів не подав, причин неподання не зазначив.

Позивачем подано суду заперечення проти доводів відповідача, у яких з посиланням на практику Вищого господарського суду України наголошено на досягненні сторонами згоди по всіх істотних умовах, а також наведено докази для уникнення розбіжностей щодо ідентифікації товару. Зокрема, зазначено, що на зберігання була передана нова черепиця керамічна рядова концерну „Тондах" (Австрія), марки „Polka", що підтверджується наступним.

Між позивачем та відповідачем 31 грудня 2007 року було укладено Субдилерський договір (копію надано). Згідно нього (пункт 1.1 Субдилерського договору) відповідач поставляв позивачу будівельні та інші товари, в т.ч. черепицю керамічну концерну „Тондах" (Австрія).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.05.2015 року у справі № 907/316/15

Згідно накладної № 910031 від 15.10.2009 року позивачу у відповідності до вищезазначеного Субдилерського договору було поставлено відповідачем черепицю керамічну рядову у кількості 20979 шт. (копію накладної додано).

Згідно накладної № 1 від 21.12.2009 року з поставлених позивачу 20979 шт. черепиці відповідачу було повернуто 7900 шт. (копію накладної додано). У позивача залишилось: 20979 шт. - 7900 шт. = 13079 шт. Саме 13079 шт. черепиці було передано відповідачу на зберігання згідно накладної № 2 від 21.12.2009 року. Пізніше позивачу було повернуто відповідачем 8257 шт. черепиці із зберігання та продано цю кількість черепиці ТОВ „КАРАТ БУД.", що підтверджується накладною № 2 від 30.03.2010 року (копію надано). Таким чином 13079 шт. - 8257 шт. = 4822 шт. Саме 4822 шт. черепиці рядової залишилося на зберіганні у відповідача й це збігається з актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.06.2010 року. На цю кількість заявлено позовні вимоги. У накладній № 2 від 30.03.2010 року ідентифіковано по марці черепицю, зокрема як „Роlка". Дана черепиця відноситься до серії, яку випускав у 2009 р. концерн „Тондах" (Австрія), яка придбавалася позивачем від відповідача згідно вищезазначеного Субдилерського договору. Таким чином, позивачем проілюстровано ланцюг операцій з товаром, зокрема, придбання товару від відповідача - повернення частини товару відповідачу - передання на зберігання відповідачу іншої частини товару - отримання частини товару із зберігання та подальшому її продажу третій особі - залишенні на зберіганні заявленої у вимозі частини товару (предмету зберігання). При порівнянні вищезазначених операцій спостерігається повне співпадіння по кількості товару, а у Субдилерському договорі та накладній № 2 від 30.03.2010 р. відображено ідентифікацію по марці товару (предмету зберігання).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

По накладній № 2 від 21.12.2009 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 передано ТОВ „Універсал" на відповідальне зберігання черепицю керамічну рядову в кількості 13079 шт. по ціні 7,15 грн. на загальну суму 93514,94 грн.

Оцінюючи доводи позивача щодо укладення між сторонами шляхом підписання вказаної накладної договору зберігання, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Частиною 2 ст. 938 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно частин 1 та 4 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строк її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.05.2015 року у справі № 907/316/15

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з накладної № 2 від 21.12.2009 року вона містить умову про предмет домовленості (відповідальне зберігання - послугу, що надає зберігач, направлену на забезпечення схоронності майна), про об'єкт (визначені у ній речі -

черепицю керамічну рядову). Форма накладної письмова, відповідає ч. 1 ст. 937 ЦК України. Відсутність у накладній інформації про строк зберігання згідно ч. 2 ст. 938 ЦК України свідчить про те, що зберігач зобов'язаний зберігати майно до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення. Відсутність у накладній визначення плати за зберігання дає підстави вважати зберігання безоплатним, оскільки відповідач не надав доказів, що зберігання є його основною та єдиною метою діяльності, вказаною в його статуті (аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у справі № 7/545 постанова від 22.04.2008 року).

За наведених обставин, підписання сторонами спору накладної № 2 від 21.12.2009 року слід визнати належним оформленням договору зберігання.

Отже, позивачем доведено передачу відповідачу на відповідальне зберігання черепиці керамічної рядової в кількості 13079 шт. по ціні 7,15 грн. на загальну суму 93514,94 грн. Матеріалами справи підтверджено часткове повернення товару позивачу у кількості 8257 шт., після чого у відповідача залишився на зберіганні товар у кількості 4822 шт. на загальну суму 34477,30 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „Універсал" від 01.06.2010 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Листом від 11.12.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути черепицю керамічну рядову у кількості 4822 шт., яка знаходиться на зберіганні у ТОВ „Універсал" згідно накладної № 2 від 21.12.2009 року, в семиденний строк з моменту отримання вимоги шляхом повідомлення позивача завчасно про місце та час вивозу товару. Одержання вимоги відповідачем 22.12.2014 року підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Доказів повернення товару відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання відповідачем свого обов'язку по поверненню переданого на зберігання товару є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Заперечення відповідача судом відхилені з огляду на вищевикладене.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.05.2015 року у справі № 907/316/15

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на підставі ст.49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал", м. Мукачево, вул. Фурманова, 21, код ЄДРПОУ 32805821 повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 черепицю керамічну рядову у кількості 4822 шт. загальною вартістю 34477 грн. 30 коп., передану на зберігання за накладною № 2 від 21.12.2009 року.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал", м. Мукачево, вул. Фурманова, 21, код ЄДРПОУ 32805821 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. у відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 18.05.2015 року.

Суддя Мокану В.В.