Рішення

від 14.05.2015 по справі 911/1190/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 911/1190/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємець Шаламай Віталій Вікторович, Київська обл., с. Іванівка до Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області, Київська обл., с. Іванівка про стягнення 6 000,00 грн., за участю представників:

позивача:не з'явилися; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року фізична особа-підприємець Шаламай Віталій Вікторович (позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області (відповідач) про стягнення 1 000,00 грн. майнової шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди, а загалом 6 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.04.2015 року.

У судових засіданнях 09.04.2015 року та 23.04.2015 року оголошувалися перерви до 23.04.2015 року та 14.05.2015 року відповідно.

Представник позивача в судове засідання 14.05.2015 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання 14.05.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

01.06.2013 року Іванівська сільська рада Богуславського району Київської області рішенням 35 сесії 6 скликання №194-35-УІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду» надано дозвіл ФОП Шаламай Віктор Вікторович на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду для розміщення малої архітектурної споруди, загальною площею 0,018 га.

Відповідно до п. 2 рішення Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області рішенням 35 сесії 6 скликання №194-35-УІ від 01.06.2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду», зобов'язано зацікавлену сторону заключити договір на виконання робіт по виготовленню документації із землеустрою з ліцензійною землевпорядною організацією. Умови і строки розроблення документації визначити договором, укладеним між замовником та виконавцем робіт.

На виконання умов рішення Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області рішенням 35 сесії 6 скликання №194-35-УІ від 01.06.2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду», 18.06.2013 року між приватним підприємством «Континент-плюс» (виконавець) та фізичною особою-підприємець Шаламай Віталій Вікторович (замовник) укладено договір №35 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки (договір), за умовами п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання землевпорядних робіт по розробці проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована: с. Іванівка, вул. Леніна.

Відповідно до п. 2.1. договору, замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконанні роботи відповідно до умов даного договору.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору, загальна вартість робіт встановлюється у розмірі 3 500,00 грн. Замовник з моменту підписання даного договору здійснює попередню оплату (аванс) за даним договором. Сума попередньої оплати у розмірі 1 000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору, встановлено, що термін виконання робіт за цим договором становить 6 місяців з моменту внесення замовником повної оплати та надання всіх необхідних документів, що потрібні для виконання робіт згідно даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань. Договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Кожен примірник має однакову юридичну силу (п. 7.1. договору).

На виконання п. 3.2. договору, позивач здійснив попередню оплату (аванс) за даним договором у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 13.06.2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор Богуславського району Топало А. звернувся до Іванівського сільського голови Глазко О.П. з поданням №796 вих-13 від 12.07.2013 року «Про скасування рішення сесії Іванівської сільської ради №194-35-УІ від 01.06.2013 року».

Рішенням 37 сесії 6 скликання №205-37-VІ від 01.08.2013 року Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області «Про розгляд протесту прокурора Богуславського району від 12.07.2013 року №796 вих-13 на рішення Іванівської сільської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення в оренду земельної ділянки» від 01.06.2013 року №194-35-VI», скасовано рішення 35 сесії 6 скликання Іванівської сільської ради №194-35-VI від 01.06.2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення в оренду земельної ділянки».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення. При цьому, витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт завдання йому матеріальних збитків в розмірі 1 000,00 грн. та реальності їх понесення, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 1 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленої до стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що з вини відповідача , громадянин Шаламай В.В., переніс моральні та фізичні страждання у зв'язку з чим погіршився стан його здоров'я , були принижені честь, гідність та ділова репутація позивача, також були порушені звичайний стан життя, порушені відношення з оточуючими людьми, та мали місце інші негативні наслідки

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 ЦК України).

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 94 ЦК України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, у тому числі моральних, а також доказів, що підтверджують розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди, є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню 304,50 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іванівської сільської ради Богуславського району київської області (09724, Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 1, код 04358649) на користь фізичної особи-підприємець Шаламай Віталій Вікторович (09724, Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 14, код 2573804093) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. майнової шкоди.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Іванівської сільської ради Богуславського району київської області (09724, Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 1, код 04358649) в доход державного бюджету України 304 (триста чотири) грн. 50 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак