Постанова

від 24.06.2015 по справі 911/1190/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 911/1190/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: Глазко О.П. голова сільської ради;

Розглянувши апеляційну скаргу Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2015

у справі №911/1190/15 (суддя Т.Д. Лилака )

за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_3

до Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області

про стягнення 6000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 6000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2015 позов фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 до Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області задоволено частково.

Стягнуто з Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області на користь Публічного фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 1000 грн. 00 коп. майнової шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Іванівська сільська рада Богуславського району Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 14.05.2015 у справі 911/1190/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 апеляційну скаргу Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.06.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 14.05.2015 - без змін.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача в якому останній просив розглядати апеляційну скаргу без його участі.

У судове засідання 24.06.2015 з'явився представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Київської області від 14.05.2015 у справі 911/1190/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.06.2013 Іванівська сільська рада Богуславського району Київської області рішенням 35 сесії 6 скликання №194-35-УІ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду" надано дозвіл Фізічній особі-підприємцю ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду для розміщення малої архітектурної споруди, загальною площею 0,018 га.

Відповідно до п. 2 рішення Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області рішенням 35 сесії 6 скликання №194-35-УІ від 01.06.2013 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду", зобов'язано зацікавлену сторону заключити договір на виконання робіт по виготовленню документації із землеустрою з ліцензійною землевпорядною організацією. Умови і строки розроблення документації визначити договором, укладеним між замовником та виконавцем робіт.

На виконання умов рішення Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області рішенням 35 сесії 6 скликання №194-35-УІ від 01.06.2013 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду", 18.06.2013 між приватним підприємством "Континент-плюс" (виконавець) та фізичною особою-підприємецем ОСОБА_3 (замовник) укладено договір №35 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки (договір), за умовами п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання землевпорядних робіт по розробці проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована: с. Іванівка, вул. Леніна.

Відповідно до п. 2.1. договору, замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконанні роботи відповідно до умов даного договору.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору, загальна вартість робіт встановлюється у розмірі 3500,00 грн. Замовник з моменту підписання даного договору здійснює попередню оплату (аванс) за даним договором. Сума попередньої оплати у розмірі 1000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору, встановлено, що термін виконання робіт за цим договором становить 6 місяців з моменту внесення замовником повної оплати та надання всіх необхідних документів, що потрібні для виконання робіт згідно даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань. Договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Кожен примірник має однакову юридичну силу (п. 7.1. договору).

На виконання п. 3.2. договору, позивач здійснив попередню оплату (аванс) за даним договором у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 13.06.2013, копія якої наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор Богуславського району Топало А. звернувся до Іванівського сільського голови Глазко О.П. з поданням №796 вих-13 від 12.07.2013 "Про скасування рішення сесії Іванівської сільської ради №194-35-УІ від 01.06.2013".

Рішенням 37 сесії 6 скликання №205-37-VІ від 01.08.2013 Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області "Про розгляд протесту прора Богуславського району від 12.07.2013 №796 вих-13 на рішення Іванівської сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення в оренду земельної ділянки" від 01.06.2013 №194-35-VI", скасовано рішення 35 сесії 6 скликання Іванівської сільської ради №194-35-VI від 01.06.2013 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення в оренду земельної ділянки".

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту ст. 22 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення. При цьому, витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт завдання йому матеріальних збитків в розмірі 1000,00 грн. та реальності їх понесення, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 1000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 ЦК України).

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 94 ЦК України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, у тому числі моральних, а також доказів, що підтверджують розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2015 у справі №911/1190/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2015 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2015 у справі №911/1190/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1190/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

Л.В. Кропивна