Рішення

від 15.05.2015 по справі 921/340/15-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2015 р.Справа № 921/340/15-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" вул. Грушевського, 90,Збараж,Збаразький район, Тернопільська область,47300

до Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" Великі Вікнини,Збаразький район, Тернопільська область,47320

про cтягнення заборгованості в сумі 104 204,58 грн..

За участю представників сторін:

позивача: Барилко Т. М. - представник;

відповідача: Довгаль Б. М. - представник.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", вул. Грушевського, 90, м. Збараж Збаразького району Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", с. Великі Вікнини Збаразького району Тернопільської області про стягнення в сумі 104 204 грн. 58 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 0156 від 19 листопада 2014 року ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" здійснено попередню оплату товару в сумі 1 035 000 грн. 00 коп., однак відповідач не належним чином виконав умови даного договору, а саме не поставив товар в кількості передбаченій договором (поставлено 315, 64 тон, тоді як потрібно було поставити 450 тон +/- 10 %), однак відповідач не зважаючи на умови договору після користування чужими коштами протягом шести днів, перерахував на рахунок позивача 309 028 грн. 00 коп.. За невиконання умов договору відповідачу нараховано до сплати 103 500 грн. штрафу у розмірі 10 % від вартості договору та 704 грн. 56 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 31 березня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17 квітня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05 травня 2015 року.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

05 травня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 04.05.2015 р., в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до умов договору поставки позивачу поставлено 315,64 тонни ячменю та надано всі необхідні документи, в тому числі й видаткові накладні на 315,64 тон поставленого товару, які були прийняті позивачем і жодних претензій щодо цього не було заявлено, що свідчить про те, що позивач погодився на поставку даної кількості товару. 26 листопада було повернено позивачу зайво перераховані кошти за договором поставки, що підтверджується платіжним дорученням № 1147 від 26.11.2014 р. Дані кошти прийняті позивачем, що свідчить про фактичне укладення між сторонами додаткової угоди, а тому в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити в повному обсязі. Разом з тим, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням представника у іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 05 травня 2015 року оголошено перерву до 15 травня 2015 року в порядку ст.77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 15 травня 2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15 травня 2015 року заперечує щодо позовних вимог із підстав зазначених у відзиві на позов та просить суд відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

19 листопада 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів"/надалі Покупець/ та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич" /надалі Постачальник/ було укладено договір поставки № 0156, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується поставити й передати, а Покупець зобов"язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію ячмінь 3-го класу, урожаю 2014 року відповідно до умов дійсного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору кількість товару - 450 метричних то +/- 10 %. Зазначена кількість може змінюватися за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди. Остаточна кількість товару зараховується в заліковій вазі по сертифікованих вагах на ТзОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів". Кількість товару визначається після доставки вантажу на територію ТзОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" і проведення зважування на сертифікованих вагах.

Згідно п. 4.1 договору ціна та загальна вартість товару за дійсним договором становить: - вартість 1 (однієї) метричної тонни з ПДВ - 2 300 грн. 00 коп., - вартість 1 (однієї) метричної тонни без ПДВ - 1 916 грн. 67 коп., - загальна сума без ПДВ - 862 500 грн. 00 коп., загальна сума ПДВ - 172 500 грн. 00 коп., - загальна сума договору - 1 035 000 грн. 00 коп.

Постачальник передає товар Покупцю у власність у повному обсязі (включно) до 21 листопада 2014 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору Покупець здійснює попередню оплату товару у сумі 1 035 000 грн. 00 коп. 20 листопада 2014 року, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника. Платіж за дійсним договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення Покупцем коштів на зазначений Постачальником банківський рахунок (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 7.7 договору одностороння необґрунтована відмова від виконання своїх обов"язків під час дії договору тягне для винної сторони штраф в розмірі 10 % від вартості договору.

На виконання умов договору покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" перераховано кошти в сумі 1 035 000 грн. 00 коп. на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 1676 від 20 листопада 2014 року (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, відповідачем відповідно до умов договору частково відвантажено, а позивачем в свою чергу, отримано на підставі видаткової накладної № 140 від 20 листопада 2014 року товар - ячмінь в кількості 155,840 т. на суму 358 432 грн. 00 коп., видаткової накладної № 145 від 24 листопада 2014 року товар - ячмінь в кількості 129,620 т. на суму 298 126 грн. 00 коп. та видаткової накладної № 146 від 25 листопада 2014 року товар - ячмінь в кількості 30,180 т. на суму 69 414 грн. 00 коп. (копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач у позовній заяві, покупець виконав свої зобов"язання по договору в повному обсязі, а постачальник зобов"язання відповідно до умов договору поставки товару в кількості 450 тон не виконав. Додаткової угоди про зміну умов договору підписано сторонами не було. Однак, Постачальник не зважаючи на умови договору, після користування чужими грошовим коштами (безпроцентно) протягом шести днів, самовільно, без домовленості сторін, перерахував на розрахунковий рахунок Покупця кошти в сумі 309 028 грн. 00 коп..

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі п. 7.7. договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 10% від ціни договору, що становить 103 500 грн. 00 коп..

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за його певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов договору поставки № 0156 від 19.11.2014 р. та вимог законодавства, відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав в повному обсязі, а тому, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % від вартості договору в сумі 103 500 грн. 00 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України в сумі 704 грн. 56 коп..

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язанні з купівлею - продажем, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовується положення про купівлю - продаж (поставки).

Частиною 3 ст. 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплаченні боржником.

Частиною 3 ст.198 ГК України визначено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках та порядку, визначених законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що договором поставки № 0156 від 19.11.2014 р., на підставі яких виникли зобов'язальні правовідносини сторін у справі, не містить положення щодо розміру сплати відповідачем позивачу у разі не поставлення в повному обсязі товару процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач обґрунтовує свою вимогу з посиланням на ст. 1048 ЦК України, яка встановлює право позикодавця за договором позики на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак застосування положень ст. 1048 ЦК України є безпідставними, оскільки відносини поставки не є подібними з відносинами позики, договір поставки і позики є різні за свою правовою природою та регулюють різні види правовідносин, а чинне законодавство України не передбачає можливості застосування до договору поставки положень про позику (з врахуванням правова позиція зазначеної в постановах Вищого господарського суду України від 05.02.2013р. справі № 5016/1193/201(9/45) та від 14.03.2013р. № 5015/1157/2012(8/61); Постановах Верховного суду України від 02.07.2013р. у справі № 18/1372/12; від 20.08.20134р. у справі № 5016/1355/2012(4/44).

Відтак, оскільки укладений між сторонами у справі договір поставки № 1056 від 19.11.2014 р. не містить окремої умови щодо розміру сплати відповідачем позивачу у разі не поставкою товару процентів за користування чужими грошовими коштами, то позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 704 грн. 58 коп. є безпідставними та не обґрунтованими.

За таких обставин справи, суд відмовляє в задоволенні стягнення 704 грн. 58 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення штрафу за умовами договору, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до часткового задоволення в сумі 103 500 грн. 00 коп. - штраф в розмірі 10 % від вартості договору.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК судові витрати покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", с. Великі Вікнини Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30828056 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", вул. Грушевського, 90, м. Збараж Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31273402 - 103 500 грн. 00 коп. - штраф в розмірі 10 % від вартості договору та 2 070 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позовних вимог відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання - 19 травня 2015 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук