Постанова

від 30.06.2015 по справі 921/340/15-г/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа № 921/340/15-г/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача - Барилко Т.М. (представник за довіреністю №1 від 23.06.2015 року)

від відповідача (скаржника) - Довгаль Б.М. (директор)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" від 28.05.2015 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.05.2015р. (суддя А.М.Сидорук)

у справі № 921/340/15-г/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", вул. Грушевського, 90, Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47300,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", Великі Вікнини, Збаразький район, Тернопільська область, 47320

про cтягнення заборгованості в сумі 104 204,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.05.2015р. у справі № 921/340/15-г/11 позов задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" - 103 500 грн. 00 коп. - штрафу в розмірі 10 % від вартості договору та 2 070 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що покупець виконав свої зобов"язання по договору в повному обсязі, а постачальник зобов"язання відповідно до умов договору поставки товару в кількості 450 тон не виконав. Додаткової угоди про зміну умов договору підписано сторонами не було. Таким чином, позивач правомірно на підставі п. 7.7. договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 10% від ціни договору, що становить 103 500 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції про відмову в решті вимог позову мотивоване тим, що укладений між сторонами у справі договір поставки № 1056 від 19.11.2014 р. не містить окремої умови щодо розміру сплати відповідачем позивачу у разі непоставки товару процентів за користування чужими грошовими коштами.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення про задоволення позову скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ним в усній формі було попереджено позивача про наявність меншої кількості товару, ніж було передбачено договором, та запропоновано укласти додаткову угоду, однак відповідач погодився прийняти товар в меншій кількості без укладення додаткової угоди, а 26.11.2014 року ним було повернуто позивачу зайво нараховані кошти. Вважає, що штраф повинен нараховуватися лише на суму невиконаного зобов'язання. Також зазначає, що позивачем був порушений досудовий порядок врегулювання спору.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 листопада 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" /надалі Покупець/ та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич" /надалі Постачальник/ було укладено договір поставки № 0156 /надалі - договір/, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується поставити й передати, а Покупець зобов"язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію ячмінь 3-го класу, урожаю 2014 року відповідно до умов дійсного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору кількість товару - 450 метричних то +/- 10 %. Зазначена кількість може змінюватися за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди. Остаточна кількість товару зараховується в заліковій вазі по сертифікованих вагах на ТзОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів". Кількість товару визначається після доставки вантажу на територію ТзОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" і проведення зважування на сертифікованих вагах.

Згідно п. 4.1 договору ціна та загальна вартість товару за дійсним договором становить: - вартість 1 (однієї) метричної тонни з ПДВ - 2 300 грн. 00 коп., - вартість 1 (однієї) метричної тонни без ПДВ - 1 916 грн. 67 коп., - загальна сума без ПДВ - 862 500 грн. 00 коп., загальна сума ПДВ - 172 500 грн. 00 коп., - загальна сума договору - 1 035 000 грн. 00 коп.

Постачальник передає товар Покупцю у власність у повному обсязі (включно) до 21 листопада 2014 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору Покупець здійснює попередню оплату товару у сумі 1 035 000 грн. 00 коп. 20 листопада 2014 року, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника. Платіж за дійсним договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення Покупцем коштів на зазначений Постачальником банківський рахунок (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 7.7 договору одностороння необґрунтована відмова від виконання своїх обов"язків під час дії договору тягне для винної сторони штраф в розмірі 10 % від вартості договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" перераховано кошти в сумі 1 035 000 грн. 00 коп. на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 1676 від 20 листопада 2014 року (а.с.8). .

На виконання договору відповідачем частково відвантажено, а позивачем в свою чергу, отримано на підставі видаткової накладної № 140 від 20 листопада 2014 року товар - ячмінь в кількості 155,840 т. на суму 358 432 грн. 00 коп., видаткової накладної № 145 від 24 листопада 2014 року товар - ячмінь в кількості 129,620 т. на суму 298 126 грн. 00 коп. та видаткової накладної № 146 від 25 листопада 2014 року товар - ячмінь в кількості 30,180 т. на суму 69 414 грн. 00 коп., всього було поставлено товару в кількості 315 640,0 т.

Постачальник 26.11.2015 року перерахував (повернув) позивачу (покупцю) грошові кошти в розмірі 309 028,0 грн.

Предметом спору в даному випадку є стягнення з відповідача на підставі п. 7.7. договору штрафу в розмірі 10% від ціни договору, що становить 103 500 грн. 00 коп. та 704,56 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за його певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. (ст. 188 ГК України).

Сторонами у договорі (розділ 3, п.3.1) було чітко погоджено кількість товару як одну з істотних умов договору.

Матеріалами справи не підтверджено укладення сторонами додаткової угоди для погодження поставки товару в іншій кількості, ніж це було первісно передбачено укладеним договором.

Відповідачем не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження направлення позивачу пропозиції щодо зміни умов договору.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов договору поставки № 0156 від 19.11.2014 р. та вимог законодавства, відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав в повному обсязі, зокрема, поставив товар у меншій кількості, ніж погоджено сторонами, що, також, як стверджує позивач призвело до збитків підприємства у його господарській діяльності.

Позивачем згідно п. 7.7. договору нараховано штраф за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків під час дії договору.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % від вартості договору в сумі 103 500 грн. 00 коп.

Позивачем також були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України в сумі 704 грн. 56 коп..

Згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст.198 ГК України визначено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках та порядку, визначених законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 0156 від 19.11.2014 р., на підставі яких виникли зобов'язальні правовідносини сторін у справі, не містить положення щодо розміру сплати відповідачем позивачу у разі не поставлення в повному обсязі товару процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач обґрунтовує свою вимогу з посиланням на ст. 1048 ЦК України, яка встановлює право позикодавця за договором позики на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак застосування положень ст. 1048 ЦК України є безпідставними, оскільки відносини поставки не є подібними з відносинами позики, договір поставки і позики є різні за свою правовою природою та регулюють різні види правовідносин, а чинне законодавство України не передбачає можливості застосування до договору поставки положень про позику (з врахуванням правова позиція зазначеної в постановах Вищого господарського суду України від 05.02.2013р. справі № 5016/1193/201(9/45) та від 14.03.2013р. № 5015/1157/2012(8/61); Постановах Верховного суду України від 02.07.2013р. у справі № 18/1372/12; від 20.08.20134р. у справі № 5016/1355/2012(4/44).

Відтак, оскільки укладений між сторонами у справі договір поставки № 1056 від 19.11.2014 р. не містить окремої умови щодо сплати відповідачем процентів за користування чужими грошовими коштами позивачу у разі недопоставки товару, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що то позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 704 грн. 58 коп. є безпідставними та не обґрунтованими, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Скаржник своїми доводами у апеляційній скарзі не спростував висновків суду першої інстанції, не навів належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язання за договором.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення 103 500 грн. 00 коп. - штрафу в розмірі 10 % від вартості договору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.05.2015р. у справі № 921/340/15-г/11 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" від 28.05.2015 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 02.07.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.