Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1655/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1655/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі : 1. Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області, с.Феськи Харківської області 2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків до Комунального підприємства "Феськівське житлово-комунальне підприємство", с.Феськи Харківської області про стягнення шкоди у розмірі 65768,00 гривень за участю представників:

прокурора -Зливки (посвідчення №013773 від 06 грудня 2012 року)

позивача-1 - Глух Л.Г. (паспорт МН 546246 від 25 листопада 1997 року)

позивача-2 - Сосіної І.О. (довіреність №01/01-24/05-14 від 08 січня 2014 року)

відповідача - Міщенка Ю.А. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області (позивача-1) та Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивача-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Феськівське житлово-комунальне підприємство" (відповідача) шкоди у розмірі 65768,00 гривень, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, прокурор просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2015 року було відкладено розгляд справи на 12 травня 2015 року, витребувавши у Державної екологічної інспекції у Харківській області докази законності позапланової перевірки свого підприємства, зокрема, лист прокуратури Золочівського району Харківської області №04-28/2030 від 15 листопада 2013 року, лист прокуратури Золочівського району Харківської області №07/1/1-1-1-1/78 від 22 листопада 2013 року та згоду Державної екологічної інспекції у Харківській області №2/3-186 ЗГ від 22 січня 2014 року. Відповідні докази, як вказує відповідач, є підставою для проведення перевірки на його підприємстві.

20 квітня 2015 року позивач-2 надав через канцелярію суду пояснення щодо підтримання позовної заяви (вх.№15591) разом з витребуваними судом документами (копіями листів, згоди на проведення перевірки та наказу).

В судовому засіданні 12 травня 2015 року прокурор та позивач-2 позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Позивач-1 в судовому засіданні 12 травня 2015 року поклався на розсуд суду щодо вирішення спору, зазначив про відсутність фінансування відповідача.

В судовому засіданні 12 травня 2015 року відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, встановив наступне.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій держави.

Згідно з п.2 ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом. Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

На підставі ст.2 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року за №З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Офіційним тлумаченням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року визначено, що під органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади .

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, є що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 10 Кодексу України про надра передбачає, що до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання відносин про надра на їх території належить: 1) погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; 2) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони надр; 3) обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом; 4) здійснення контролю за використанням та охороною надр; 5) вирішення інших питань у сфері регулювання гірничих відносин у межах своєї компетенції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Феськівська сільська рада представляє інтереси територіальної громади селища.

Відповідно до п.б п.п.1 ч.1 ст.33 зазначеного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену Указом Президента України від 13 квітня 2011 року за № 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до вказаного Положення, Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери його управління, в межах своїх повноважень Інспекція забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, поводження з відходами, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території області.

Пунктом «б» ч.1 ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачена компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів щодо державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області, згідно ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно з наказом від 27 травня 2014 року №739/01-04, проведено позапланову перевірку КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство», в межах якої було встановлено порушення ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра», що зафіксовано актом перевірки №739/01-04/07-09 від 28 травня 2014 року, який підписано та отримано директором КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» Міщенком Ю.А.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на те, що прокурор неправомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі сільської ради та екологічної інспекції, у зв'язку з тим, що зазначені суб'єкти є юридичними особами і мають право бути позивачами і відповідачами в судах, є хибним та таким що ґрунтується на помилковому та довільному тлумаченні норм права. Враховуючи, що прокурор в позові посилається на порушення вимог природоохоронного законодавства щодо несплати шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 65768,00 гривень, а вказані кошти повинні надійти на рахунок бюджету, що є порушенням інтересів держави, суд приходить до висновку, що є підстави для представництва прокуратурою інтересів держави у суді згідно ч.2 ст.121 Конституції України.

Крім того, відповідач вказує, що Феськівська сільська рада надає фінансову підтримку відповідачу та є його засновником, а тому для сплати 65768,00 гривень збитків, позивач-1 має перерахувати кошти відповідачу, що на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач-1 та відповідач є різними юридичними особами, а тому їх взаємовідносини не можуть служити підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

В своїх запереченнях відповідач посилається на незаконність проведення позапланової перевірки на його підприємстві позивачем-2, проте на теперішній час відповідачем не надано до суду належних доказів визнання дій щодо проведення перевірки або складання акту такими, що вчиненні з порушенням вимог діючого законодавства.

Таким чином акт перевірки, який покладено в обґрунтування позову, є чинним, а тому суд оцінює його як належний та допустимий доказ по справі.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України по справам №910/23283/13, № 5002-23/3 І 95-2012 та № 5011-6/12956-2012.

Крім того, факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства встановлений Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Медведєвої Ю.В. №07-26-346 від 29 травня 2014 року.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Згідно зі ст.1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном-водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України), підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачає відповідно до ст.19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до ст.21 Кодексу України про надра, видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

В своєму відзиві відповідач посилається на те, що мав право використовувати надра (воду) без спеціального дозволу, оскільки водозабор не перевищував 300 кубічних метрів на добу та здійснювався для задоволення потреб населення та підприємства відповідача, посилаючись на ст.23 Кодексу про надра.

Суд вважає таке твердженням хибним з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки вбачається, що КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» використовую підземну воду на госппобутові потреби та питні потреби населення с.Феськи, яке здійснюється із 2-х артезіанських свердловин, які розташовані у Золочівському районі, с.Жовтневе та с.Пролетарій.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Згідно з ГОСТ 17.1.1.04-80 «Класифікація підземних вод за цілями водокористування», затверджених постановою Державного комітету СРСР по стандартам №1452 від 31 березня 1980 року, до промислових потреб відноситься забезпечення водою виробничих процесів, а до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Така правова позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року по справі №922/2610/14.

Спірні відносини регулюються Водним кодексом України та Кодексом України про надра.

Судом встановлено, що відповідач використовував воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.

Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачає відповідно до ст.19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до ст.21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827.

Однак, в порушення вказаних вимог законодавства відповідач без спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою над (підземні води) здійснив самовільний забір води з підземних джерел з застосуванням технічних засобів.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення шкоди, з огляду на наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області, згідно ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно з наказом від 27.05.2014 №739/01-04, проведено позапланову перевірку КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство», в межах якої було встановлено порушення ст. ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра», що зафіксовано актом перевірки №739/01-04/07-09 від 28 травня 2014 року, який підписано та отримано директором КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» Міщенком Ю.А.

У ході проведеної Інспекцією перевірки встановлено, що КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» зареєстроване 31 жовтня 2001 року за №14591200000000156 у Золочівській районній державній адміністрації у відповідності до наданого свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №553097.

Згідно витягу з державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основним видом діяльності КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» є забір та постачання води.

Забір підземних вод КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» здійснюється з 2-х артезіанських свердловин для господарсько-побутових та питних потреб населення с.Феськи Золочівського району.

Згідно наданого на перевірку статистичного звіту за формою 2-ПТ (водгосп) КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» протягом 2011 року забрало води з підземних джерел об'ємом 34,6 тисячі метрів за рік; протягом 2013 року забрало води з підземних джерел об'ємом 28,1 тисячі метрів за рік, з них на госппитні потреби 25,5 тисяч метрів за рік; протягом 1 кварталу 2014 року забрано води з підземних джерел об'ємом 7,9 тисяч метрів за рік, з них на госпитні потреби 7,1 тисяч метрів за рік.

Всього за вказаний період КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» забрано води з підземних джерел об'ємом 4100 кубічних метрів.

Таким чином, КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» в період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2014 року здійснювало користування надрами (підземними водами) від 2 підземних джерел (артсвердловин) на госппитні потребі населення с.Феськи Золочівського району, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що зафіксовано актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 28 травня 2014 року №739/01-04/07-09, та є порушенням ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра.

За допущені порушення вимог природоохоронного законодавства стосовно директора КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» Міщенка Ю.А. складено адміністративний протокол № 001562 від 29 травня 2014 року.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Медведєвої Ю.В. №07-26-346 від 29 травня 2014 року директора КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» Міщенка Ю.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.46, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 гривень.

Відповідно до квитанції № ИОНУ432825 від 10 червня 2014 року директором КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» Міщенком Ю.А. добровільно сплачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень.

Згідно з ч.5 ст.17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

У відповідності до ст.ст.47, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.110, 111 Водного кодексу України, за порушення при користуванні природними ресурсами настає відповідальність, у т.ч. цивільна. Збиток, заподіяний порушенням природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження.

Відповідно до ст.56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтею 65 цього ж Кодексу регламентовано, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами.

Згідно зі ст.67 вказаного Кодексу, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, шкода полягає у незаконному вичерпанні, знищенні надр (підземних вод), унаслідок чого можуть погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, погіршуватися стан інших об'єктів природи.

Так, ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювана шкоди.

Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

У діях КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство» наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Зокрема, протиправна поведінка полягає у самовільному водо - та надрокористування, вина особи, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, акт перевірки, припис, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389, а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Разом з тим, згідно з п.1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року №02-5/744 «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу. Навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Зокрема, як зазначалося вище, статтею 2 Кодексу України про надра чітко визначено, що завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

З урахуванням норм, передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20 липня 2009 року, Державною екологічною інспекцією у Харківській області нарахована шкода внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, яка становить 65768,00 гривень та пред'явлена претензія відповідачу № 132 від 26 червня 2014 року.

Вищевказаний розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, разом з вказаною претензією, були надіслані за адресою КП «Феськівське житлово-комунальне підприємство». Однак, до цього часу, вищевказану шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, добровільно відповідачем не відшкодовано.

Згідно з ст.67 Кодексу України про надра, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.4, 5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ст.69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Так судом встановлено, що відсутність у відповідача дозволу на користування надрами (підземні води) є порушенням ст.ст.19,21,23 Кодексу України про надра.

Таким чином, протиправною діяльністю, а саме, самовільним використанням водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, навколишньому природному середовищу відповідачем заподіяно шкоду, у розмірі 65768,00 гривень.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого й виник спір.

На підставі вищевикладеного, ст.121 Конституції України, ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.ст.44, 98 Водного кодексу України, ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.1166 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.2, 29, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Феськівське житлово-комунальне підприємство» (код 31740004, 62252, Харківська обл., с.Феськи, вул.Берестки, 5) на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 65768,00 гривень на р/р 331 10331700258, УК Золочівський район, с.Феськи МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Стягнути з Комунального підприємства «Феськівське житлово-комунальне підприємство» (код 31740004, 62252, Харківська обл., с.Феськи, вул.Берестки, 5) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00 гривень судового збору.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/1655/15