Постанова

від 13.05.2015 по справі 904/312/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 року Справа № 904/312/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Дармін М.О.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Галь О.А. представник, довіреність №б/н від 12.01.15;

від відповідача: Курсакова І.А. представник, довіреність №б/н від 01.11.14;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 року у справі № 904/312/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ", м. Підгороднє Дніпропетровської області

про стягнення 353 205, 40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою з урахуванням заяви про збільшення про збільшення позовних вимог звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" про стягнення 353 205,40 грн. заборгованості, з яких: 13 820, 52 грн. - основна заборгованість з орендної плати; 2 879,46 грн. - пеня по заборгованості по орендній платі; 20 774,88 грн. - заборгованість по компенсації комунальних витрат; 1 060,58 грн. - пеня по простроченим платежам по компенсації комунальних витрат; 21 097,43 грн. - 100% річних по заборгованості по орендній платі; 84 836,70 грн. - компенсація витрат відповідно до умов п.6.9. договору; 207 196,22 грн. - неустойка в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди відповідно до умов п.6.2.3. договору; та 1 539,61 грн. - курсова різниця по заборгованості по орендній платі за договором оренди №01/11-О від 01.08.2011 року станом на 17.02.2014 року.

По суті позовних вимог ТОВ "ДЕК-СТАНДАРТ" наполягав на тому, що ТОВ "Кофе-Тайм" за договором оренди прийняв для використання приміщення, але не сплатив орендні платежі за червень, вересень та жовтень 2013 року, з огляду на що Позивач в односторонньому порядку розірвав Договір, керуючись умовами договору, та просив стягнути за Відповідача заборгованість з орендної платні, неустойку та інші платежі за Договором.

Відповідач заперечував наявність заборгованості, наполягав на тому, що своєчасно сплачував орендні платежі та вказував, що за власною ініціативою наполягав на розірванні договору оренди з 15.10.2013року, але Позивач відмовився приймати з оренди приміщення. Відповідач просив у позові відмовити.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 174,32 грн. за подання заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.14р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2014р. у справі №904/312/14 скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" 13820,52 грн. заборгованості з орендної плати, 2779,13 грн. пені за прострочку оплати орендної плати, 4779,64 грн. заборгованості по оплаті компенсації комунальних витрат, 185,42 грн. пені, нарахованої за прострочення оплати з компенсації комунальних витрат, 20405,48 грн. - 100% річних, нарахованих на заборгованість по орендній платі, 1539,61 грн. курсової різниці, 207196,22 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди, 84836,70 грн. компенсації витрат у розмірі орендної плати за три місяці оренди та 6710,86 грн. судового збору, про що видати наказ. В решті позову відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 1894,32 грн. судового збору за подання заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.14р."; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" 3355,43 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Постановою Вищого господарського суду від 16.09.2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справі №904/312/14 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 року ( суддя Первушин Ю.Ю. ) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" пеню по заборгованості по орендній платі у розмірі - 1038,48 грн., 100% річних по заборгованості по орендній платі у розмірі 7 988 грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 180 грн. 53 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" в дохід Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 174 грн. 32 грн. судового збору за подання заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.2014 року, в іншій частині позовних вимог відмолено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів не внесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд, як передбачає ст. 782 ЦК України.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідністю висновків обставинам справи.

А саме, скаржник зазначає, що ним разом із позовною заявою при первісній подачі була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунках відповідача на суму позову, проте господарським судом дана заява не розглянута та залишена поза увагою. В оскаржуваному рішенні суду жодним чином не описано ані факт подання позивачем заяви та наявності цієї заяви в матеріалах справи, ані підстав її відхилення з обґрунтуванням такого відхилення, що призвело до порушення ст. 65 та ст. 85 ГПК України.

Скаржник не згоден з висновком господарського суду про те, що Позивач належним чином не пред'явив до оплати рахунок №СФ-0000015 від 07.06.2013 року у зв'язку з чим не набув права вимагати його оплати, оскільки вважає, що належним доказом виставлення даного рахунку на адресу відповідача є його фактична наявність та оплата відповідачем із посиланням у призначенні платежу на номер та дату рахунку із зазначенням періоду платежу, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією банківської виписки та платіжного доручення, на що суд без будь-яких причин та пояснень не звернув уваги та не врахував як достатній доказ в порядку ст.43 ГПК України.

Крім того, скаржник не згоден з висновком господарського суду про те, що докази направлення Відповідачу інших вищезазначених рахунків Позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим неможливо встановити момент настання виникнення зобов'язання щодо сплати заборгованості та точного періоду нарахування пені, оскільки в матеріалах справи наявні докази виставлення та передачі рахунків, а саме виписка по рахунку Позивача, в якій зазначено дати та суми оплат, які повністю ідентичні виставленим рахункам, та до червня 2013 року оплачені чітко у строки, встановлені договором оренди.

Рахунки на оплату комунальних платежів надавались із наданням рахунків постачальників послуг. Оплата всіх рахунків відповідачем по комунальним платежам свідчить про їх прийняття відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджує правильність їх надання з урахуванням сум комунальних витрат.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що протягом всього строку дії договору оренди, позивачем ніколи не виконувались вимоги п. 2.1. Договору, жодних належних доказів того, що Позивач своєчасно направляв Відповідачу рахунки на оплату, в т.ч. рахунки на компенсацію вартості комунальних послуг із підтвердженням, позивачем не надано та не може бути надано з причини їх не надання протягом строку дії договору оренди.

Вважає, що Позивач фактично припинив дію договору оренди, але ухиляється від приймання об'єкта оренди та намагається ввести суд в оману в частині наявності та обґрунтованості права на стягнення з Відповідача суми санкції за дострокове розірвання договору оренди Позивачем.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 13.05.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кофе-Тайм" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дек-стандарт" (Орендодавець) було укладено договір оренди №01/11-О, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду орендарю нежитлове приміщення , розташоване за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-А; загальною площею 243,1 кв. м. строком дії 35 місяців, цільове призначення - розміщення кав'ярні мережі "Coffee Life" т. 1 а.с. 20-25).

Відповідно до вимог п. 1.3. цього Договору, об'єкт оренди здається Орендареві на підставі Акту прийому - передачі.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.08.2011 р. користування об'єктом оренди розпочалось 01 серпня 2011 року (т. 1 а.с. 119).

Пунктом 2.1. договору оренди передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 2 176,50 доларів США, що в еквіваленті станом на " 01" серпня 2011 року становить 17 392,11 грн.; орендна плата сплачується орендарем починаючи з 01 серпня 2011 року щомісяця на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення орендарю рахунку з 1-го по 3-є число поточного місяця оренди.

Згідно пункту 2.2 договору всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України, виходячи з офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України на момент оплати; у разі виникнення обставин, коли комерційний курс долара США буде вище курсу, встановленого Національним Банком України, платежі будуть здійснюватися за комерційним курсом валют, який визначається згідно даних на сайті http:finance.ua по середньому курсу між купівлею в максимальному вираженні та продажем в мінімальному вираженні на день виставлення рахунку.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оренда плата за кожний наступний місяць сплачується з врахуванням індексації за минулий місяць.

Згідно Пункту 2.5. Договору Орендар додатково оплачує комунальні послуги. Розрахунок за надані послуги здійснюється орендарем шляхом відшкодування орендодавцю вищезазначених витрат згідно з наданими орендодавцем рахунками (з наданням рахунків постачальників послуг), протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 2.7 Договору сторони погодили, що при укладанні договору орендар протягом 3 (трьох) календарних днів з дати укладення даного договору вносить оренду плату за перший і останній місяць оренди.

Згідно до п .2.8 Договору підставою для припинення нарахування орендної плати за цим договором є підписаний обома сторонами Акт прийому-передачі об'єкта оренди від орендаря до орендодавця; у випадку не підписання сторонами акту прийому-передачі з вини орендаря, оренда плата нараховується до моменту підписання вищезазначеного акту прийому -передачі.

Згідно до п.3.1 договору Орендодавець зобов'язаний у термін до 01 серпня 2011 року включно передати, а орендар-прийняти об'єкт оренди; передача об'єкту оренди оформляється актом прийому-передачі.

За умов, передбачених п.п. 7.2-7.4. даного Договору, Орендар зобов'язаний не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання однієї з подій, зазначених у п.7.2.-7.4. (крім випадку загибелі об'єкту оренди) передати орендодавцю об'єкт оренди; передача об'єкту оренди оформляється актом прийому-передачі об'єкту оренди, який має бути підписаний обома сторонами; при відсутності претензій орендодавця до орендаря щодо виконання умов даного договору ( в тому числи по п.п. 3.16, 5.5., 5.6 Договору) Орендодавець приймає об'єкт оренди і підписує акт прийому-передачі об'єкта оренди (п.3.3. договору).

Відповідно до п.7.1. договору строк оренди за договором становить 35 місяців з правом пролонгації в порядку, передбаченому п.7.6.-7.8 цього договору; договір набуває чинності з 01 серпня 2011 року і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Дія цього договору припиняється у разі: закінчення строку його дії з дотриманням умов, передбачених даним договором; банкрутства орендаря; загибелі об'єкту оренди; наявності письмової згоди сторін; одностороннього розірвання цього договору орендодавцем в порядку, передбаченому п.7.3. договору; за згодою сторін у порядку, передбаченому п.7.4. даного договору. (п.7.2. договору).

Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір в наступних випадках: у разі невнесення (протягом більше одного місяця) орендарем орендних платежів (орендної плати) та всіх інших платежів у строки, передбачені умовами даного договору, у зв'язку з цим договір вважається розірваним в односторонньому порядку з вини орендаря з врахуванням санкцій, передбачених в п.6.2., 6.9; у разі невиконання орендарем вимог п.п. 4.2., 4.3., 4.4., 5.5. цього договору, у зв'язку з цим договір вважається розірваним в односторонньому порядку з вини орендаря з врахуванням санкцій, передбачених в п.6.9; при використанні об'єкту оренди не за цільовим призначенням , відповідно до п.п.1.1., 5.2. даного договору, у зв'язку з цим договір вважається розірваним в односторонньому порядку з вини орендаря з врахуванням санкцій, передбачених в п.6.9. (п.7.3. Договору).

Згідно з п. 7.3.1. Договору, у разі розірвання даного договору орендодавцем в односторонньому порядку у порядку, передбаченому п.7.3. даного договору, суми орендної плати , внесені орендарем у порядку передплати, поверненню не підлягають.

Відповідно до п. 7.4. Договору, Орендар може ініціювати припинення дії договору, про що зобов'язаний письмово повідомити орендодавця не менше, ніж за 3 календарних місяців до бажаної дати розірвання, але в будь-якому випадку не раніше, ніж через 6 місяців з дня підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди від орендодавця до орендаря; при відсутності претензій орендодавця до орендаря по пунктах 1.1., 1.5., 2.1., 2.5., 2.10., 3.3.-3.6, 3.13, 3.14, 4.2.-4.4., 5.3., 5.5. договору, припинення дії договору оформляється додатковою угодою та актом прийому-передачі об'єкту оренди, що підписується сторонами.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором сторони несуть відповідальність і відшкодовують заподіяні збитки, в тому числі й втрачену вигоду, згідно з чинним законодавством та даним договором. (п.6.1. Договору).

Згідно з п. 6.2.1 Договору орендар сплачує орендодавцю: за несвоєчасну сплату платежів, передбачених даним договором, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, за кожний день прострочення.

Також на підставі ст.625 ЦК України орендар, який прострочив сплату орендної плати більш ніж на 10 (десять) днів від встановленого строку оплати, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100% річних від простроченої суми (п.6.2.2. договору).

У разі несвоєчасного повернення об'єкту оренди з вини орендаря, орендар повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення на підставі п.2. ст.785 ЦК України. (п.6.2.3 договору).

У разі дострокового розірвання даного договору з вини орендодавця в порядку, передбаченому п.7.3. даного договору, орендар сплачує орендодавцю компенсацію витрат у розмірі орендної плати за 3 (три) місяці оренди, передбаченої в п.2.1. даного договору, що діє на момент дострокового розірвання. (Договір оренди - т.1., а.с.20-25).

Додатковою угодою від 01.12.2012 року внесено зміни до договору оренди №01/11-О від 01.08.2011р. Сторони договору оренди дійшли згоди про збільшення розміру орендної плати з 01.12.2012р. на 15%, у зв'язку з чим виклали пункт 2.1 розділу 2 "Орендна плата та порядок розрахунків" в наступній редакції: " 2.1 За користування об'єктом орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 3 454,11 доларів США, що в еквіваленті становить 27 608,70 грн., у тому числі ПДВ 4601,45 грн. Орендна плата у вказаному розмірі нараховується та сплачується орендарем починаючи з 01.12.2012р. щомісяця на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення орендарю рахунку з 1-го по 3-є число поточного місяця оренди". Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання представниками сторін і є невід'ємною частиною договору оренди.

За твердженням Позивача в порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач орендні платежі на користь позивача належним чином не сплачував; у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.2014р., у Відповідача станом на 17.02.2014р. наявна заборгованість з орендної плати за червень 2013 року в сумі 13 820,52 грн. та заборгованість по компенсації комунальних витрат в сумі 20 774,88 грн. (т.1., а.с.88-96).

Також, Позивач відповідно до пунктів 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3. та 6.9. договору нарахував відповідачу 2 879,46 грн. пені по заборгованості з орендної плати; 1 060,58 грн. пені по простроченим платежам з компенсації комунальних витрат; 21 097,43 грн. 100% річних по заборгованості з орендної плати; 84 836,70 грн. компенсації витрат відповідно до умов п.6.9. договору; 207 196,22 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди, відповідно до умов п.6.2.3. договору та 1 539, 61 грн. курсової різниці по заборгованості з орендної плати станом на 17.02.2014р.

При цьому позивач зазначав, що у зв'язку з численними порушеннями умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та оплати витрат за комунальні послуги, згідно пунктів 2.1, 2.5. договору оренди, позивач в односторонньому порядку розірвав договір оренди з 11.10.2013р., про що повідомив відповідача листом №10 від 10.10.2013р. (т.1., а.с.38-39).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

У відповідності до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктами 1,2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як зазначено у п.7.3. Договору Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір в наступних випадках: у разі невнесення (протягом більше одного місяця) орендарем орендних платежів (орендної плати) та всіх інших платежів у строки, передбачені умовами даного договору, у зв'язку з цим договір вважається розірваним в односторонньому порядку з вини орендаря з врахуванням санкцій, передбачених в п.6.2., 6.9; у разі невиконання орендарем вимог п.п. 4.2., 4.3., 4.4., 5.5. цього договору, у зв'язку з цим договір вважається розірваним в односторонньому порядку з вини орендаря з врахуванням санкцій, передбачених в п.6.9; при використанні об'єкту оренди не за цільовим призначенням , відповідно до п.п.1.1., 5.2. даного договору, у зв'язку з цим договір вважається розірваним в односторонньому порядку з вини орендаря з врахуванням санкцій, передбачених в п.6.9.

Згідно п. 6.9 Договору, у разі дострокового розірвання даного Договору з вини Орендаря, в порядку передбаченому п. 7.3 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю компенсацію витрат у розмірі орендної плати за 3 (три) місяці оренди , передбаченої в п.2.1 даного договору, що діє на момент дострокового розірвання.

У зв'язку з чим Позивач на підставі п. 6.9. Договору нарахував та просить стягнути з Відповідача компенсацію витрат на загальну суму 84 836, 70 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення компенсації витрат на загальну суму 84 836, 70 грн. з наступних підстав.

Умови, за яких орендодавець має право відмовитись від виконання договору оренди, передбачені ст. 782 ЦК України, а саме, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12.06.2007 року, зазначене положення ЦК України слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі у наймодавця виникає у разі, якщо відповідна плата наймачем взагалі не вносилася протягом трьох місяців підряд.

Така правова позиція викладена у п. 5.1. Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" та вказує на неможливість односторонньої відмови орендодавця від договору оренди без урахування вимог ст. 782 ЦК України.

Водночас, Позивач всупереч приписам цієї норми закону обґрунтував свої позовні вимоги наявністю боргу з орендної плати не протягом трьох місяців підряд, а протягом більше одного місяця, що суперечить вищезазначеній імперативній нормі цивільного законодавства.

Позивачем не надано належних доказів невиконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати, протягом трьох місяців підряд. Таким чином, Позивач не набув права односторонньої відмови від Договору оренди з підстав наведених у позові.

Оскільки Позивач не набув права односторонньої відмови від Договору оренди, то, відповідно, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 6.9. Договору, а саме стягнення компенсації витрат на загальну суму 84 836,70 грн.

Як зазначено у п.6.2.3. Договору у разі несвоєчасного повернення об'єкту оренди з вини орендаря, орендар повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення на підставі п.2. ст.785 ЦК України.

Відповідно до п. 6.2.3 Договору Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди у загальному розмирі 207 196, 22 грн.

Підставою для стягнення позивач зазначає приписи ст. 785 ЦК України, виходячи з того, що після одностороннього розірвання договору оренди Відповідач повинен був передати орендне приміщення за актом прийому - передач Орендодавцю.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині з огляду на таке.

По - перше, як було зазначено вище в силу приписів ст. 782 ЦК України Позивач не набув права в односторонньому порядку розірвати договір. Отже, Відповідач не набув відповідного обов'язку.

По - друге, Позивачем не доведено, що неповернення об'єкту оренди відбулося з вини саме орендаря.

Так, Відповідач неодноразово направляв на адресу позивача письмові вимоги, пов'язані з оформленням повернення об'єкта із оренди та документального оформлення такого прийняття згідно з вимогами частини першої статті 545, частини другої статті 795 Цивільного кодексу України. Так, Позивачу направлялись акт приймання-передачі об'єкту оренди від 15.10.2013 року та 2 примірники додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди від 15.10.2013 року (листи від 15.10.2013 року вих. № 1510/01 з додатками (Т-1, а.с. 125) претензія № 19/11-04 від 19.11.2013 року з додатками (Т-1, 146-153). Відповідач у поданих до суду запереченнях №1402/14 від 14.02.2014 року стверджує, що Позивач не надав відповіді на вказані листи, додаткову угоду про розірвання договору оренди № 01/11-0 від 01.08.2011 року від 14.10.2013 р. та акти приймання-передачі з оренди не підписав та на адресу відповідача, не повернув.

Представник Позивача у письмових поясненнях (т. 4, а.с. 136) підтвердив, що об'єкт оренди, а саме нежилі приміщення №77 та № 78 загальною площею 243, 1 кв.м. за адресою м. Київ, вулиця Льва Толстого, 5а, знаходяться у власності позивача з 24.03.2011 року по теперішній час, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 24.03.2011 року (т. 4, а.с. 137). А також зазначив, що станом на дату подання позовної заяви з урахуванням уточнених позовних вимог, тобто 13.02.2014 року, в зв'язку з численним порушенням Договору оренди, акт прийому - передачі не складався.

Той факт, що не підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди відбулося не з вини Орендаря, додатково підтверджує сам позивач у позовній заяві, у якій нарахував Орендарю орендну плату по 14.10.2013 року, тобто по день фактичного користування Відповідачем об'єктом оренди, а не до моменту підписання вищезазначеного акту прийому-передачі або до моменту звернення до суду.

Крім того, відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, однією із умов застосування неустойки є припинення договору.

Але, припинення договору оренди будівель врегульовано ст. 795 ЦК України та безпосередньо пов'язано із моментом оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем повернення предмету договору найму.

Таким чином, договір оренди будівель або інших капітальних споруд (їх окремої частини) припиняється лише оформленням відповідного документу, в даному випадку акту прийому - передач.

Саме така правова позиція викладена у п. 5.4. Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

До того ж, як було зазначено в постанові Вищого господарського суду України по даній справі, п.п. 2.7, 2.8 Договору оренди передбачають припинення Договору оренди лише внаслідок передання предмету оренди від Орендаря Орендодавцю та підписання акту прийому - передачі.

Господарський суд неодноразово зобов'язував сторони надати докази передачі (повернення з оренди) предмету оренди. Сторони не надали відповідних актів та вказали що з цього приводу між ними розглядається спір в іншому суді. З огляду на таке, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав вважати Договір оренди припиненим.

Заборгованість по орендній платі.

Відповідно уточненого розрахунку Позивача (т.1, а.с.89), Позивачем по рахунку №СФ-0000015 від 07.06.2013р. на суму 28 159,91 грн., який був сплачений Відповідачем частково платіжним дорученням № 5249 від 12.06.2013р. в сумі 7 287,78 грн., нараховано заборгованість в сумі 13 820,52 грн. (т. 4 а.с. 99).

У даному платіжному дорученні № 5249 від 12.06.2013 року на суму 7 287,78 грн. у графі «Призначення платежу» Відповідачем зазначено: «Оплата за аренду нежилого помещения за июнь согл счета №СФ-0000015 от 07.06.2013» (т. 2 а.с. 65).

Відповідно до банківської виписки з особистого рахунку Позивача за 12.06.2013 року зазначено про надходження грошових коштів від Відповідача у сумі 7 287,78 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду нежилого приміщення за червень відповідно рахунку №СФ-0000015 від 07.06.2013 (т. 4 а.с. 101).

Також в рахунок оплати цього рахунку позивачем віднесено оплату відповідачем суми 6 139,34 грн. платіжним дорученням №8598 від 14.10.2013р. (без вказівки на місяць оплати (т.1, а.с.74) та оплату в сумі 912,27 грн. - залишок переплати по рахунку №СФ-0000028 від 16.10.2013р., здійсненого відповідачем платіжним дорученням №10523 від 16.12.2013р. (т.1, а.с.76).

По рахунку №СФ-0000022 від 02.09.2013р. на суму 28061,30 грн. враховано здійснену відповідачем оплату 16.12.2013р. в сумі 28061,30 грн. Отже, заборгованість по рахунку №СФ-0000022 від 02.09.2013р. відсутня.

По рахунку №СФ-0000028 від 16.10.2013р. на суму 11859,47 грн. враховано здійснену відповідачем оплату платіжним дорученням №10523 від 16.12.2013р. в сумі 12 771,74 грн. (т.1, а.с.76).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність висновку господарського суду про те, що Позивач належним чином не пред'явив до оплати рахунок №СФ-0000015 від 07.06.2013 року у зв'язку з чим не набув права вимагати його оплати, оскільки належним доказом виставлення даного рахунку на адресу Відповідача є його фактична наявність та оплата Відповідачем із посиланням у платіжному дорученні у графі «призначення платежу» на номер та дату рахунку №СФ-0000015 від 07.06.2013 року із зазначенням періоду платежу (за червень), що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 5249 від 12.06.2013 року та банківською випискою з особистого рахунку Позивача за 12.06.2013 року.

Твердження Відповідача про наявність переплати у травні 2013 р. в сумі 20 869,18 грн. спростовуються наступним.

Сума нібито наявної переплати в розмірі 20 869,18 грн., про яку наголошував Відповідач при попередніх розглядах справи, а також у акті звіряння взаємних розрахунків, складається з двох платежів:

- 3 010,57 грн., сплачених за платіжним дорученням № 4529 від 24.05.2013 року з призначенням платежу: оплата за оренду нежитлового приміщення відп. рахунку №СФ-0000013 від 29.04.2013 року (т. 2 а.с. 63);

- 17 858,61 грн., сплачених за платіжним дорученням № 4565 від 27.05.2013 року з призначенням платежу: оплата за оренду нежитлового приміщення відп. рахунку №СФ-0000012 від 29.04.2013 року (т. 2 а.с. 64).

Відповідне призначення платежу зазначено й у банківських виписках з особистого рахунку Позивача за 24.05.2013 року та 27.05.2013 року (т. 4 а.с. 46, 47).

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами Позивача, що зазначена сума в розмірі 20 869,18 грн. не є ніякою передплатою чи переплатою за оренду нежитлового приміщення, а є оплатою комунальних витрат за квітень 2013 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000012 від 29 квітня 2013 року, виходячи з наступного.

Відповідно до рахунку-фактури № 49556/105 від 11.04.2013 року постачальник комунальних послуг: КП «ЖЕО-105 Голосіївського району» виставило платнику - ТОВ «ДЕК-СТАНДАРТ» рахунок-фактуру на сплату комунальних послуг у сумі 20 869,18 грн., наданих у квітні 2013 року за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-а (адреса орендованого нежитлового приміщення) (т. 4 а.с. 139).

У відповідності до умов договору оренди №01/11-О від 01.08.2011 року Позивач виставив Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000012 від 29 квітня 2013 року «Відшкодування комунальних витрат за квітень 2013 р.», на таку ж саме суму - 20 869,18 грн. (т. 4 а.с. 45).

Два платежі, сплачені за платіжними дорученнями № 4529 від 24.05.2013 року та № 4565 від 27.05.2013 року розміром, відповідно, 3 010,57 грн., 17 858,61 грн. у сумі складають саме суму рахунку-фактури № СФ-0000012 від 29 квітня 2013 року - 20 869,18 грн. (т. 2 а.с. 63, 64).

У обох вищезазначених платіжних дорученнях Відповідача йдеться посилання на рахунок-фактуру Позивача від 29 квітня 2013 року в одному випадку № СФ-0000012 в іншому випадку - № СФ-0000013.

В той же час, відповідно до матеріалів справи 29 квітня 2013 року Позивачем виставлено лише один рахунок-фактуру № СФ-0000012 з призначенням платежу: «Відшкодування комунальних витрат за квітень 2013 р.». Будь-яких рахунків-фактур з призначенням платежу: «оплата за оренду нежитлового приміщення» 29 квітня 2013 року Позивачем не виставлялось.

Крім того, платіжними дорученнями № 3272 від 09.04.2013 року на суму 28 105,16 грн., № 4273 від 18.05.2013 року на суму 10 000,00 грн. та № 4446 від 23.05.2013 року на суму 18 005,00 грн. (т. 2 а.с. 59, 61, 62) Відповідач повністю розрахувався за рахунками-фактурами № СФ-0000010 від 05.04.2013 року та № СФ-0000013 від 13.05.2013 року з призначенням платежу «орендна плата» за орендну нежитлового приміщення, відповідно, за квітень та травень 2013 року, що додатково спростовує доводи Відповідача про сплату 3 010,57 грн. та 17 858,61 грн. у якості оплати саме за оренду нежитлового приміщення (т. 4 а.с. 94-98)

Таким чином, Відповідач, фактично сплачуючи компенсацію за комунальні послуги, посилаючись у платіжних дорученнях на вірну дату та номер рахунку Позивача самовільно невірно зазначив призначення платежу, у зв'язку з чим Позивачем зазначена сума грошових коштів (20 869,18 грн.), перерахованих по договору, обґрунтовано відображена та включена до акту звірки взаєморозрахунків, не як переплата за оренду, а як оплата комунальних витрат за квітень 2013 року згідно № СФ-0000012 від 29 квітня 2013 року.

До того ж, аналогічне перекручення з призначенням платежу допущено Відповідачем і в інших платіжних дорученнях на перерахування коштів за компенсацію комунальних витрат.

Так, 23.04.2013 року Позивачем виставлено рахунок № СФ-0000011 на суму 5 167,65 грн. з призначенням платежу: компенсація за активну електроенергію за травень 2013 року, компенсація за послуги з перетікань реактивної електроенергії за квітень 2013 року.

В той же час, сплачуючи по даному рахунку 5 167,65 грн., Відповідач у платіжному дорученні № 4262 від 17.05.2013 року, посилаючись на рахунок № СФ-0000011 від 23.04.2013 року у призначенні платежу зазначив: оплата за оренду нежитлового приміщення (т. 2 а.с. 60).

При цьому, Відповідач не заперечував проти віднесення даного платежу саме як компенсацію за комунальні послуги.

Отже, висновки господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 13 820,52 грн. є помилковими, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо оплати за останній місяць оренди колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п. 2.7 Договору сторони погодили, що при укладанні договору орендар протягом 3 (трьох) календарних днів з дати укладення даного договору вносить оренду плату за перший і останній місяць оренди.

Позивачем виставлено рахунок № 1 від 05.08.2011 року на суму 34 789,18 грн. на оплату орендної плати за перший (з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року) і останній місяць оренди (з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року) (т. 4 а.с. 54).

Платіжним дорученням № 6798 від 17.08.2011 року Відповідач здійснив оплату по вищезазначеному рахунку у сумі 34 789,18 грн., чим сплатив орендну плату за перший і останній місяці оренди (т. 2 а.с. 4).

Згідно з п. 7.3.1. Договору, у разі розірвання даного договору орендодавцем в односторонньому порядку у порядку, передбаченому п.7.3. даного договору, суми орендної плати, внесені орендарем у порядку передплати, поверненню не підлягають.

Оскільки Позивач не набув права односторонньої відмови від Договору оренди, то, відповідно, відсутні підстави для неповернення суми орендної плати, внесеної орендарем у порядку передплати.

В той же час, Відповідач а ні з зустрічним позовом про повернення суми передплати, а ні з клопотанням про зарахування суми передплати за останній місяць оренди в рахунок погашення заборгованості з орендної плати чи відшкодування комунальних витрат до господарського суду не звертався, тому у господарського суду були відсутні підстави для зарахування гарантійного платежу.

Стягнення пені за прострочення оплати орендної плати.

Згідно з п. 6.2.1 Договору орендар сплачує орендодавцю: за несвоєчасну сплату платежів, передбачених даним договором, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, за кожний день прострочення.

На підставі п. 6.2.1 Договору, Позивачем нарахована пеня за прострочення оплати рахунків №СФ-0000013 від 13.05.2013р. на суму 44,40 грн., №СФ-0000015 від 07.06.2013р. на суму 1578,85 грн., №СФ-0000017 від 27.06.2013р. на суму 48,57 грн., №СФ-0000022 від 02.09.2013р. на суму 979,45 грн., №СФ-0000028 від 16.10.2013р. на суму 228,09 грн. (розрахунок Т-3, а.с. 216).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що стягненню підлягає пеня нарахована за прострочення оплати заборгованості по рахунках №СФ-0000022 від 02.09.2013 року та №СФ-0000028 від 16.10.2013 року., докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

Докази направлення відповідачу інших вищезазначених рахунків позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим, неможливо встановити момент настання виникнення зобов'язання щодо сплати заборгованості, та точного періоду нарахування пені.

Враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду); день фактичного отримання Відповідачем рахунку № СФ-0000022 від 02.09.2013 р. - 12.09.2013р. (т.3, а.с.226); строк оплати, встановлений п.2.1 Договору - протягом 5 робочих днів з дати виставлення орендарю рахунку; положення ст. 253 Цивільного кодексу України - перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, рахунок підлягав оплаті до 19.09.2013 року включно. Оскільки Відповідачем даний рахунок сплачено 16.12.2013р. в сумі 28 061,30 грн. то пеню слід нараховувати за період з 20.09.2013р. по 15.12.2013 р.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені по рахунку № СФ-0000022 від 02.09.2013 р. прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у сумі 869,52 грн., а не 979,45 грн., як розраховано позивачем.

Також, Позивачем невірно здійснено розрахунок по рахунку № СФ-0000028 від 16.10.2013 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, рахунок отримано Відповідачем 29.10.2013р. (т.3, а.с.229). Відповідно п.2.1 договору (оплата протягом 5 робочих днів з дати виставлення орендарю рахунку) рахунок підлягав оплаті до 05.11.2013 року включно. Відповідачем даний рахунок сплачено 16.12.2013р.. Таким чином господарським судом правомірно нараховано пеню за період з 06.11.2013р. по 15.12.2013р. та стягнуто 168, 96 грн., а не 228, 09 грн., як зазначив Позивач.

Таким чином, господарський суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог по стягненню пені за прострочення орендної плати та правильно стягнув пеню, нараховану за прострочення оплати заборгованості по рахунку №СФ-0000022 від 02.09.2013р. на суму 869, 52 грн. та по рахунку №СФ-0000028 від 16.10.2013р. на суму 168, 96 грн., у задоволенні решти вимог по стягненню пені - відмовив.

Стягнення 100% річних по заборгованості з орендної плати в сумі 21097,43 грн.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що на підставі ст.625 ЦК України орендар, який прострочив сплату орендної плати більш ніж на 10 (десять) днів від встановленого строку оплати, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100% річних від простроченої суми.

На підставі вищевказаного пункту Позивачем нараховано 100% річних по заборгованості з орендної плати за прострочення оплати рахунків №СФ-0000015 від 07.06.2013 року, №СФ-0000022 від 02.09.2013р., №СФ-0000028 від 16.10.2013р. на загальну суму 21 097, 43 (розрахунок т. 3, а.с. 217).

Розглянувши розрахунок позивача, господарський суд прийшов до правильного висновку, що стягненню підлягає 100% річних нарахована за прострочення оплати заборгованості по рахунках №СФ-0000022 від 02.09.2013 року та №СФ-0000028 від 16.10.2013 року., докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

Точну дату направлення Відповідачу рахунку № СФ-0000015 від 07.06.2013 року Позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим, неможливо встановити момент настання виникнення зобов'язання щодо сплати заборгованості по даному рахунку.

Господарським судом перевірено розрахунок 100% річних по заборгованості з орендної плати та встановлено, що Позивачем невірно здійснений розрахунок по рахунку №СФ-0000022 від 02.09.2013р. та рахунку №СФ-0000028 від 16.10.2013 року, а саме невірно визначений період нарахування.

Суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог по стягненню 100% річних по заборгованості з орендної плати та правильно стягнув 100% річних по заборгованості з орендної плати по рахунку №СФ-0000022 від 02.09.2013р. на суму 6 688, 58 грн., а також по рахунку №СФ-0000028 від 16.10.2013р. на суму 1299, 67 грн., у задоволенні решти вимог в даній частині позовних вимог - відмовив.

Стягнення заборгованості по компенсації комунальних витрат.

Пунктом 2.5. Договору оренди №01/11-О від 01.08.2011 року передбачено, що Орендар додатково оплачує комунальні послуги. Розрахунок за надані послуги здійснюється орендарем шляхом відшкодування орендодавцю вищезазначених витрат згідно з наданими орендодавцем рахунками (з наданням рахунків постачальників послуг), протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

Позивачем здійснено розрахунок заборгованості по компенсації комунальних витрат по рахункам №СФ-0000025 від 02.10.2013р. на суму 1381,29грн., №СФ-0000026 від 02.10.2013р. на суму 1381,29 грн., №СФ-0000029 від 01.11.2013р. на суму 516,51 грн., №СФ-0000030 від 01.11.2013р. на суму 4263,13 грн., №СФ-0000005 від 31.01.2014р. на суму 3250,83 грн., №СФ-0000002 від 31.01.2014р. на суму 3985,52 грн., №СФ-0000003 від 31.01.2014р. на суму 5996,31 грн., а всього на суму 20774,88 грн.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, встановила, що задоволенню підлягають вимоги по стягненню заборгованості по компенсації комунальних витрат у сумі 63,32 грн. - залишок несплаченої суми по рахунку-фактурі №СФ-0000030 від 01.11.2013 р., докази направлення якого Відповідачу разом з рахунком постачальника послуг містяться у матеріалах справи (т.1 а.с.55).

Рахунок-фактура №СФ-0000030 від 01.11.2013 року містить в собі вимогу про сплату двох платежів (т. 1 а.с. 51):

- компенсація за послуги з перетікань реактивної електроенергії за жовтень 2013 року у сумі 63,32 грн. Разом з цим рахунком Позивачем надано рахунок постачальника послуг - рахунок № 32199019/10/1 від 12.10.2013 року, виданий 11.10.2013 року ПАТ «Київенерго» на суму 63,32 грн. У зв'язку з наданням рахунку постачальника послуг вимога про стягнення 63,32 грн. за рахунком-фактурою №СФ-0000030 від 01.11.2013 року підлягає задоволенню (т. 1 а.с. 53);

- компенсація за активну електроенергію за жовтень 2013 року у сумі 4 199,81 грн. В той же час, Позивачем не надано рахунок постачальника послуг на вищезазначену суму за жовтень 2013 року.

Позивачем надано рахунок № 32199019/11/1/П1 від 15.10.2013 року, виданий ПАТ «Київенерго» на суму 4 199,81 грн., однак в даному рахунку призначення платежу зазначено як активна електроенергія за листопад 2013 року, тобто за період часу, коли Відповідач вже припинив користуватися спірним приміщенням (т. 1 а.с. 52).

Залишок несплаченої суми по рахунку №СФ-0000029 від 01.11.2013р. в сумі 516,51 грн. стягненню не підлягає, оскільки Позивач розрахував комунальні послуги за повний місяць - жовтень 2013 року, в той час як Відповідач користувався приміщенням лише 14 днів жовтня 2013 року, за що й здійснив оплату.

Докази направлення відповідачу інших вищезазначених рахунків позивачем до суду першої інстанції не надано.

З урахуванням вищевикладеного у задоволенні решти вимог по стягненню компенсації комунальних витрат в сумі 20 711,56 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору орендар сплачує орендодавцю: за несвоєчасну сплату платежів, передбачених даним договором, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, за кожний день прострочення.

Позивач на підставі п. 6.2.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню по простроченим платежам по компенсації комунальних витрат у сумі 1060,58 грн (т.1, а.с.92).

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

По простроченню оплати рахунку №СФ-0000029 від 01.11.2013р. в частині оплати 871,05 грн. Відповідачем отримано рахунок 09.11.2013 року (т. 1 а.с. 54), строк оплати по 13.11.2013 року (п. 2.5. Договору оренди - протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку), період прострочення - з 14.11.2013 року по 15.12.2013 року, сума до стягнення - 9,93 грн.

По простроченню оплати рахунку №СФ-0000030 від 01.11.2013р. в частині оплати 63,32 грн. Відповідачем отримано рахунок 09.11.2013 року (т. 1 а.с. 54), строк оплати по 13.11.2013 року (п. 2.5. Договору оренди - протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку), період прострочення - з 14.11.2013 року по 17.02.2014 року, сума до стягнення - 2,17 грн.

В решті заявлених вимог в сумі 1 048,48 грн. позовні вимоги в частині стягнення пені по простроченим платежам по компенсації комунальних витрат задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу вищезазначених рахунків з наданням рахунків постачальників послуг, як передбачено п. 2.5 Договору, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити період споживання та обсяг використаних комунальних послуг відповідачем.

Стягнення курсової різниці по заборгованості з орендної плати в сумі 1539,61 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України, виходячи з офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України на момент оплати. У разі виникнення обставин, коли комерційний курс долара США буде вище курсу, встановленого Національним Банком України, платежі будуть здійснюватися за комерційним курсом валют, який визначається згідно даних на сайті http:finance.ua по середньому курсу між купівлею в максимальному вираженні та продажем в мінімальному вираженні на день виставлення рахунку.

Оскільки заявлені позовні вимоги щодо стягнення курсової різниці по заборгованості з орендної плати Позивачем розраховано на момент звернення з позовом до суду, а не в день виставлення рахунків, як передбачено п. 2.2 Договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що зазначені позовні вимоги необґрунтовані, не відповідають умовам Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що Позивачем разом із позовною заявою при первісній подачі була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунках відповідача на суму позову (т. 1 а.с. 70-73). Однак, господарським судом дана заява не розглянута та залишена поза увагою.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суду жодним чином не описано ані факт подання позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та наявності цієї заяви в матеріалах справи, ані підстав її відхилення з обґрунтуванням такого відхилення, що призвело до порушення ст. 65 та ст. 85 ГПК України.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку колегії суддів, хоча господарським судом і допущено порушення ст. 65 та ст. 85 ГПК України в частині залишення поза увагою заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, але саме це порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 93,51 % - з Позивача; 6,49 % - з Відповідача.

У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 346,83 грн. - судового збору за подачу позовної заяви та 229,23 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ", м. Київ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 року у справі № 904/312/14 - скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, місто Підгороднє, вулиця Шосейна, будинок 82; код ЄДРПОУ 34315806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська/Фрунзе, будинок 2-6/32, літ А, код ЄДРПОУ 37037223) заборгованість у сумі 29 922,67 грн., з якої: 13 820,52 грн. - основна заборгованість з орендної плати; 1 038,48 грн. - пеня по заборгованості по орендній платі; 63,32 грн. - заборгованість по компенсації комунальних витрат; 12,1 грн. - пеня по простроченим платежам по компенсації комунальних витрат; 7 988 грн. 25 коп. - 100% річних по заборгованості по орендній платі, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 576,06 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська/Фрунзе, будинок 2-6/32, літ. А, код ЄДРПОУ 37037223) в дохід Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012, КБКД 22030001) 174 грн. 32 грн. судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог від 18.02.2014 року.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.05.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін