Постанова

від 14.05.2015 по справі 908/4919/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 908/4919/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

прокурора - Омельченко О.С. (посвідчення №030961 від 22.12.14),

позивача - не з'явився,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - Колос Ю.В. (довіреність б/н від 12.11.14),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області (вх. №9113 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.15 у справі № 908/4919/14

за позовом : заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя,

до 1) Головного управління Державного земельного агентства у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник - 2007", м. Запоріжжя,

про визнання незаконним та скасування пунктів наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.15 (суддя Хуторной В.М.) відмовлено заступнику прокурора Запорізької області у позові (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 04.12.14) про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14 №ЗП/2320955700:01:031/00000167 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок"; визнання недійсним договору оренди землі від 31.01.14, укладеного між ГУ Дерзжземагентства у Запорізькій області та ТОВ "Будівельник - 2007" на підставі наказу ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14 №ЗП/2320955700:01:031/00000167 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок".

Заступник прокурора Запорізької області з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання незаконним наказу та недійсним договору оренди землі задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

27.02.15 від другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3287), в якому другий відповідач проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

06.03.15 від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3707), в якому перший відповідач проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.03.15 до суду від позивача надійшли пояснення по апеляційній скарзі (вх. №3856), в яких позивач підтримав вимоги прокурора та просив рішення суду першої інстанції скасувати. Також просив розглянути справу без участі представника Запорізької облдержадміністрації.

Прокуратура Запорізької області 06.04.15 надала письмові пояснення, в яких наполягає на тому, що, передавши в оренду ТОВ "Будівельник-2007" земельні ділянки, що належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, Головне управління Державного земельного агентства у Запорізькій області вийшло за межі повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України, оскільки розпорядження землями цієї категорії здійснюють обласні державні адміністрації. На думку прокуратури, неможливо законно передати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для розміщення родовища марганцевих руд (категорія - землі промисловості) без попередньої зміни їх цільового призначення з дотриманням відповідного порядку.

Другий відповідач 07.04.15 надав пояснення, в яких зазначає, що, на його думку, Головне управління Державного земельного агентства у Запорізькій області, змінюючи цільове призначення земельних ділянок, діяло у межах наданих йому законом повноважень відповідно до ст.ст. 20, 22, 23, 122 - 124 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.04.15 розгляд справи відкладено на 14.05.15. Запропоновано прокурору та другому відповідачу не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, надати суду мотивовані пояснення з урахуванням питань, що були предметом розгляду в судовому засіданні, зокрема, прокурору надати пояснення щодо порядку, якого, на його думку, має бути дотримано при переданні в оренду земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення; позивачу та першому відповідачу - виконати вимоги ухвали суду від 11.03.15 та надати довідку про включення до Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також витяг з ЄДР станом на день розгляду справи.

На виконання вимог вказаної ухвали Запорізькою обласною державною адміністрацією 05.05.15 надано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Запорізької облдержадміністрації та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також у клопотанні (вх.№7159 від 05.05.15) Запорізька облдержадміністрація просить розглянути справу без участі свого представника у зв'язку з недостатністю коштів на оплату відрядження, та за результатами розгляду оскаржуване рішення скасувати, прийняти рішення у справі, яким задовольнити позов. Колегія суддів зазначає, що вказане клопотання в частині розгляду справи за відсутності представника Запорізької облдержадміністрації підлягає задоволенню.

Прокуратура Запорізької області 12.05.15 надала письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що гарантована законом можливість на розпорядженням органами Держземагентства землями сільськогосподарського призначення може реалізовуватися лише до того часу, поки вказані землі належать до цієї категорії, відповідно, після отримання спірними землями статусу земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення право передавати їх в оренду має відповідна обласна державна адміністрація, шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладення договору оренди землі.

Перший відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не направив своїх представників у судові засідання 11.03.15, 08.04.15 та 14.05.15. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державного земельного агентства у Запорізькій області.

Присутні у зазначених судових засіданнях прокурор та представник другого відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації від 28.12.12 №674 (т.1, а.с.14) ТОВ "Будівельник - 2007" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтовною площею 190 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення та 80 га за рахунок земель промисловості, транспорту зв'язку, енергетики та оборони на території Василівського району для видобутку та переробки марганцевих руд зі зміною цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та переведенням їх до категорії земель промисловості. Пунктом 3 вказаного розпорядження ТОВ "Будівельник - 2007" було надано припис передбачити кошти на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, які будуть надані внаслідок вилучення сільськогосподарських угідь для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками учасників процесу, зазначені земельні ділянки належать до земель державної власності.

Належність спірних земельних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення підтверджується довідками з державної статистичної звітності за даними форми 6-зем (а.с. 13, 17), які містяться в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленому у відповідності до розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 28.12.12 №674.

Вказане розпорядження було видано згідно з приписами Земельного кодексу України у чинній станом на 28.12.12 редакції. Зокрема, ч.4 ст.122 даного кодексу було передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України (у вищевказаній редакції), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.12, який набрав чинності 01.01.13 р., ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України викладена у наступній редакції: "центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб".

Таким чином, з 01.01.13 повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності наділено Державне агентство земельних ресурсів України (як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 №445/2011) та його територіальні органи. Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст.20, ч.10 ст.123 Земельного кодексу України у новій редакції, Державне агентство земельних ресурсів України наділено повноваженнями щодо зміни цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Наказом ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14 №ЗП/2320955700:01:031/00000167 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із зміною цільового призначення, для видобутку та переробки марганцевих руд Велико-Токмацького родовища ТОВ "Будівельник - 2007" на території Степногірської селищної ради Василівського району. Надано в оренду ТОВ "Будівельник - 2007" земельні ділянки загальною площею 25,4792 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, розташовані за межами населених пунктів за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - пасовища, полезахисні смуги), в тому числі: земельну ділянку площею 21,1187 га (кадастровий номер 2320955700:01:031:0002); земельну ділянку площею 0,105 га (кадастровий номер 2320955700:02:027:0013); земельну ділянку площею 4,2555 га (кадастровий номер 2320955700:03:009:0004).

Пунктом 3 зазначеного наказу змінено цільове призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Місцевим господарським судом також встановлено та учасниками процесу в апеляційному провадженні не спростовано, що відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України ТОВ "Будівельник -2007" сплачено втрати сільськогосподарського виробництва.

На підставі вказаного наказу ГУ Держземагентства в області 31.01.14 з ТОВ "Будівельник" укладено договір оренди землі строком дії до 28.01.30.

Відповідно до п. 2 договору оренди, в оренду передаються наступні земельні ділянки: площею 21,1187 га (кадастровий номер 2320955700:01:031:0002); площею 0,10050 га (кадастровий номер 2320955700:02:027:0013); площею 4,2555 га (кадастровий номер 2320955700:03:009:0004) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - рілля (площа 6,3676 га) , пасовища (площа 11,0762 га), полезахисні смуги (площа 8,0354 га).

Вказаним договором оренди сторони погодили такі умови як орендна плата, умови використання та цільове призначення земельних ділянок, умови і строки передачі земельних ділянок в оренду, умови повернення земельних ділянок та інші умови.

Другим відповідачем зареєстровано даний договір в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а. с. 21). Згідно з актом приймання - передачі від 31.01.14, земельні ділянки (об'єкти оренди) прийнято другим відповідачем.

Зазначені обставини, встановлені місцевим господарським судом, у тому числі - належність відповідних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення на момент передання їх в оренду другому відповідачеві - підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються учасниками процесу в ході апеляційного провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що, як вбачається з сукупного аналізу норм Земельного кодексу України, частиною 4 ст.122 зазначеного кодексу Головне управління Держземагентства у Запорізькій області наділено повноваженнями щодо передачі у власність та користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для всіх видів використання землі виключно у межах категорії земель сільськогосподарського призначення, визначених у главі 5 розділу ІІ Земельного кодексу України - тоді як відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, розпорядження землями, що належать до категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, здійснюється виключно обласними державними адміністраціями.

Апелянт зазначає, що приймаючи спірний наказ, Головне управління Держземагентства у Запорізькій області здійснило одразу дві розпорядчі дії щодо спірних земельних ділянок - змінило цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.3 наказу) та передало землі промисловості в оренду ТОВ "Будівельник - 2007" (п.п.1, 2).

За таких обставин прокуратура вважає, що передавши в оренду ТОВ "Будівельник - 2007" земельні ділянки, що належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, Головне управління Держземагентства у Запорізькій області вийшло за межі повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України, адже розпорядження землями цієї категорії здійснюють обласні державні адміністрації.

У наданих суду письмових поясненнях від 06.04.15 (т.2, а.с.218) прокуратура Запорізької області також виходить з того, що Головне управління Держземагентства у Запорізькій області розпорядилося землями промисловості (що не входить до компетенції вказаного органу виконавчої влади).

З приводу даних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вищенаведених норм земельного законодавства та Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, до компетенції першого відповідача дійсно не входить розпорядження землями промисловості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується та прокуратурою в ході розгляду справи не заперечується, що на момент видання Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області наказу від 30.01.14 відповідні земельні ділянки відносилися до земель сільськогосподарського призначення, тому перший відповідач розпорядився саме землями сільськогосподарського призначення, у межах своєї компетенції.

Колегія суддів зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - є нерозривно пов'язаною дією в межах повноважень Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, встановлених чинним законодавством, зокрема - вищенаведеними приписами ч. 1, 2 ст.20, ч.10 ст.123 Земельного кодексу України.

За своєю правовою природою вказана дія не є розпорядженням землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - враховуючи, що згідно зі ст.20 Закону України "Про державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а відповідно до абз.2 п.п. а) ч.2 ст.21 цього ж закону відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Тобто, відповідно до змісту вищезазначених законодавчих норм, перший відповідач втрачає право розпоряджатися спірними земельними ділянками не автоматично в момент прийняття ним рішення про зміну їх цільового призначення, а лише після того, як відповідні відомості (на підставі зазначеного рішення) будуть внесені до Державного земельного кадастру.

З системного аналізу норм чинного земельного законодавства вбачається, що реалізація права суб'єкта господарювання на отримання в користування (оренду) земельної ділянки зі зміною цільового призначення знаходиться у прямій залежності від прийняття компетентним державним органом відповідного рішення. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній зокрема у постановах від 13.08.14 у справі №925/2078/13, від 12.03.14 у справі №923/1271/13.

У зв'язку з цим колегія суддів відзначає суперечливість правової позиції представника прокуратури, яким в ході апеляційного провадження визнано, що перший відповідач на момент прийняття спірного наказу від 30.01.14 був наділений чинним законодавством правом як затвердження відповідних проектів землеустрою та надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, так і зміни їх цільового призначення. Водночас прокуратура просить визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14, яким вказані права були реалізовані.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14 за своєю правовою природою є актом державного органу - тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки та спрямований на регулювання відповідних суспільних відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Як уже зазначалося, твердження прокурора про те, що перший відповідач при виданні спірного наказу вийшов за межі встановленої законом компетенції, ґрунтуються на безпідставному ототожненні різних за своєю правовою природою дій - розпорядження землями іншого цільового призначення, ніж встановлено компетенцією даного органу (що дійсно є неправомірним) та надання в оренду земельної ділянки, розпорядження якою відноситься до його компетенції з одночасною зміною цільового призначення зазначеної ділянки - що відповідає приписам чинного земельного законодавства. Отже, доводи прокуратури щодо порушення першим відповідачем вимог ст.20, 122 Земельного кодексу України не підтвердилися в ході апеляційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, обов'язковою умовою визнання правового акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано заступником прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації. В ході апеляційного провадження Запорізькою обласною державною адміністрацією підтримано вимоги апеляційної скарги прокурора із посиланням на те, що повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, в яких змінено цільове призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, належать обласній державній адміністрації згідно з вимогами ч.5 ст.122 ЗКУ.

Проте, як уже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується, що на момент видання спірного наказу відповідні земельні ділянки мали офіційно підтверджений статус земель сільськогосподарського призначення - тобто розпорядження ними належало до компетенції першого відповідача.

При цьому в ході розгляду справи прокурором та Запорізькою обласною державною адміністрацією не наведено будь-яких доводів щодо порушення спірним наказом прав та інтересів як самої облдержадміністрації, так і держави або територіальної громади. Натомість, як уже зазначалося, розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації від 28.12.12 №674 ТОВ "Будівельник - 2007" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду відповідних земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення та переведенням їх до категорії земель промисловості.

Тобто фактично позивачем ще у 2012 році (у межах його компетенції відповідно до чинного на той час земельного законодавства) прийнято аналогічний правовий акт, який не було визнано незаконним та не було скасовано в установленому законом порядку.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що станом на 28.12.12 розпорядження землями сільськогосподарського призначення здійснювалося районними державними адміністраціями, отже, вже на стадії надання відповідачу дозволу на розробку проекту землеустрою визначено, що повноваженнями щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок наділена Запорізька обласна державна адміністрація як орган, уповноважений розпоряджатися землями промисловості, транспорту, зв'язку та енергетики, оборони та іншого призначення, а не як орган, який надає в оренду землі сільськогосподарського призначення.

Стосовно даних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 28.12.12 №674) районні державні адміністрації були наділені правом передавати земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті, обласні державні адміністрації мали право передавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Таким чином, згідно з законодавством, що було чинним на момент видання розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 28.12.12 №674, повноваження органів державної влади щодо розпорядження земельними ділянками визначалися відповідно до потреби, для якої відводилася земельна ділянка, а не відповідно до категорії, до якої вказана ділянка належала. І оскільки, як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач бажав отримати в оренду земельні ділянки для промислового використання (видобутку та переробки марганцевих руд), тобто для інших потреб, аніж ті, що визначені частинами 3, 7 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.12.12), то саме обласна державна адміністрація, а не районна державна адміністрація, була наділена повноваженнями передавати спірні земельні ділянки в користування та надавати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою - про що обґрунтовано зазначає другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Тому доводи апелянта про те, що вже на стадії надання відповідачу дозволу на розробку проекту землеустрою визначено, що повноваженнями щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок наділена Запорізька обласна державна адміністрація як орган, уповноважений розпоряджатися землями промисловості, транспорту, зв'язку та енергетики, оборони та іншого призначення, а не як орган, який надає в оренду землі сільськогосподарського призначення - колегія суддів вважає такими, що не узгоджуються зі змістом ст.122 Земельного кодексу України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначено про відсутність будь-яких порушень законодавства і охоронюваних законом прав та інтересів позивача при прийнятті спірного наказу та, відповідно, при укладанні договору оренди між першим та другим відповідачами на підставі зазначеного наказу.

Тому позовна вимога про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14 та, відповідно, похідна від неї вимога щодо визнання недійсним договору оренди землі від 31.01.14, задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування вимог щодо скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держземагентства у Запорізькій області від 30.01.14 і визнання недійсним договору оренди землі від 31.01.14 апелянтом не наведено.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.15 у справі №908/4919/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.05.15

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.