Постанова

від 17.06.2009 по справі 2а-6706/09

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

«17»  червня 2009 р.             Справа №2а-6706/09      

Категорія №6.11    

Луганський окружний адміністративний

суд у складі:

Судді:                                     Чиркіна

С.М.,

при секретарі:                        Лисенко Є.М.,

за участю:

представника позивача:       ОСОБА_1 (дов. від №1 -12/35 від

12.01.2009 р.),

представник відповідача:     директор ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю

«Максим- парк» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкцій

в розмірі 1020,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У

листопаді  2008 року Луганське обласне

відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до

товариства з обмеженою відповідальністю «Максим- парк» про стягнення

несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу

робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі 1020,97 грн.

В

обґрунтування позову зазначив, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 -Х11 відповідач

у 2006 році замість 1 інваліда не працевлаштував жодного, в порушення ст.20

цього Закону за 2006 рік підприємством не було перераховано 826, 93 грн. Сума

заборгованості відповідача перед Державним бюджетом складає 826,93 грн. В

супереч п.п. 3, 5 «Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування

інвалідів» затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року №314 підприємство

не  інформувало Фонд соціального захисту

інвалідів про створення місць для працевлаштування інвалідів. На день подання

позову підприємство самостійно адміністративно-господарську санкцію за

порушення нормативу робочих місць для 

працевлаштування інвалідів не відрахувало. Розмір нарахованої пені за

порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 194,

04 грн.

У судовому

засіданні позивач позов  підтримав у

повному обсязі.

Відповідач у

судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що на підприємстві працює три

працівника, необхідності в працевлаштуванні інших працівників не має.

Працевлаштувати інвалідів у підприємства не має можливості, так як підприємство

знаходиться в тяжкому матеріальному стані, та не може здійснювати оплату праці.

У 2006 році менш ніж три місяці працював один інвалід, але був звільнений у

зв'язку з недостатньою кваліфікацією.

            Заслухавши пояснення сторін,

перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних

вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72

КАС України, суд прийшов до наступного.

            Позивач відповідно до пункту 9

Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434  є територіальним органом Фонду, який на

виконання наданих повноважень здійснює контроль за виконанням роботодавцями нормативу

робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом і сплатою

роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідач зареєстрований в якості 

юридичної особи, яка використовує найману працю, та має зобов'язання

перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів

робочих місць.

              Статтею 19 Закону України «Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні № 875-ХІІ від 21.03.1991

(далі - Закон України № 875-ХІІ), встановлено, що для підприємств (об'єднань),

установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання

встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування

інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності

працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого

місця.

              Згідно зі ст. 19 Закону України №

875-ХІІ,  відповідачу встановлений

норматив робочих місць інвалідів у кількості 1 працівника. У 2006 році замість

1 інваліда не працювало жодного, кількість робочих міcць не зайнятих інвалідами

становить 1 особа (розрахунок позовної заяви за 2006 рік, арк. спр.9).

        Згідно зі ст. 20 Закону України №

875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми

власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж

установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують

відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції,

сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне

робоче місце, не зайняте інвалідом.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на

працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ,

складаються з  виділення та створення

робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих

місць,  створені для інвалідів умов праці

з урахуванням індивідуальних програм реабілітації,  забезпечення інших соціально-економічних гарантій,

передбачених чинним законодавством,  

надавати  державній службі

зайнятості інформацію необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  звітувати перед  Фонду соціального захисту інвалідів про

зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Відповідно до п. З, п. 14 Положення про робоче місце інваліда та про

порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 03.05.1995 № 314 (чинного на момент виникнення спірних

правовідносин), робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно

відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної

нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю  представників 

МСЕК,  органів Держнаглядохоронпраці,

громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на

ньому інваліда.

            Відповідачем згідно із Довідкою

Фонду №03-02/3846 від 24.11.2008 року атестація робочих місць для

працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК не проводилась

(арк.спр.7). Підтвердження щодо проведення атестації підприємством не

надавалося.        

            Відповідно до п. 5 Положення про

робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 підприємства інформують центри

зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду

соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для

працевлаштування інвалідів.

Відповідач у

2006 році не інформував Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту

інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування

інвалідів (Довідка №03-02/3845 від 24.11.2008 р., арк.спр. 5).

Пунктом 14

зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують

державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про

вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця

інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці

повідомляли територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів  згідно з наказом Міністерства праці та

соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ

(річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та

Інструкцію щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про

зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 N 42 щороку  до 1 березня, наступного після звітного

періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх

державної реєстрації відділенню Фонду.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні  повідомляти центри зайнятості, направляючи

звітність у формі N 3-ПН згідно з 

наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005

року N 420, який на відміну від раніше діючого наказу  Державного комітету статистики України від

06.07.98 N 244 не передбачає щомісячний період звітності.

        Згідно з наданою Лисичанським міським

центром зайнятості інформації, звітність про наявність вакансій для інвалідів

протягом 2006 року ТОВ «Максим-парк» 

надавало вакансію для громадян з групою інвалідності на посаду

заступника директора.  (арк.спр.6).

Отже,відповідач здійснював заходи для виконання 4% нормативу, однак

не  в повному обсязі, що необхідно для

виконання обов'язку, визначеного діючим законодавством України з питання

соціальної захищеності інвалідів, по створенню робочих місць для інвалідів у

2006 році.

          З матеріалів справи та пояснень

відповідача вбачається, що атестація та створення  підприємством робочих місць для інвалідів

спеціальною комісією підприємства відповідача за участю представників МСЕК,

органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів не проводились.

Відповідач не інформував управління праці та соціального захисту населення про

наявність вакантних місць, де може використовуватись праця інвалідів, що не

оспорюються ним у судовому засіданні.      

Таким чином, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством

заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо

інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для

працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами,

зазначеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно

безпосереднього працевлаштування інвалідів. Тим самим відповідач порушив вимоги

ст.ст.19, 20 Закону України № 875-ХІІ.

Відповідно

до  ч.2 ст.20 Закону №875-Х11 порушення

термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою

нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової

ставки  Національного банку України, що

діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частина 4

ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції

розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому

числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів,

фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк

до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,

встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Відповідач

самостійно адміністративно-господарську санкцію не відрахував. Розмір

нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської

санкції становить 194,04 грн. (розрахунок пені, а.с. 11)

Сума

штрафних санкцій за даними акту звірення розрахунків між сторонами становить

1020, 97 грн.(а.с. 12)

              Слід зазначити, що Законом

України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

професійної і трудової реабілітації інвалідів”, з 01.01.2006 відмінено дію

положень статті 250 Господарського кодексу України щодо строків стягнення

штрафних санкцій за недотримання нормативу по створенню робочих місць для

інвалідів.

Як було

зазначено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються

роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в

якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19

Закону. У відділень Фонду виникає право на звернення до суду з позовом після 15

квітня року, що настає за звітним, при цьому слід керуватися законодавством,

чинним на зазначену вище дату. Тобто, за правопорушення, що виникли у 2006 році

штрафні санкції розраховуються і сплачуються у 2007 році, а тому стаття 250

Господарського кодексу України застосуванню не підлягає.  

Відповідач

не ставить питання про застосування строку звернення до суду, передбачено ст.

99 КАС України.  

   Твердження 

відповідача щодо несплати адміністративно-господарської санкції у

зв'язку з тяжким матеріальним станом, збитковістю підприємства, не є поважними,

оскільки неспроможність здійснювати сплату адміністративно-господарської

санкції в зв'язку з відсутністю прибутку підприємства, після сплати всіх

податків і зборів (обов'язкових платежів), не є підставою для звільнення від

сплати санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів.

         При прийнятті рішення суд керується

нормами матеріального права які діяли на момент винекнення правовідносин, та

розгляду справи по суті.

        Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-75

КАСУ та наслідки їх невиконання.      

Питання по

судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у

встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України

не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№875-Х11, п. З, п.5, п. 14

Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, Наказом

Міністерства праці та соціальної політики України  від15.05.2007р. №223 «Про затвердження

Порядку нарахування пені та її сплати», ст.ст.2,19, 239 250 Господарського

Кодексу України, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до

товариства з обмеженою відповідальністю «Максим- парк» про стягнення

несплаченої адміністративно-господарської санкцій, задовольнити у повному

обсязі.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю «Максим- парк» ( код 32292908) на

користь Державного бюджету України (отримувач: ВДК м.Лисичанськ, р/р

31218230700051, ГУДКУ у Луганській області, код платежу 50070000, код 24180679,

МФО 804013, ) несплачені адміністративно-господарські санкції та пеню за

невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006

році в розмірі 1020,97 грн. (тисяча двадцять гривень дев'яносто сім копійок).

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку 

до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої

інстанції шляхом подачі  в 10-денний

строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.  Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову

складено у повному обсязі та підписано «17» червня 2009 року.

Суддя