Постанова

від 02.04.2015 по справі 813/695/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року № 813/695/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Хворової Н.В.,

представника відповідача Водолазського І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Арт-Енерго" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

приватне підприємство "Арт-Енерго" (далі - позивач, ПП "Арт-Енерго") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2015 року № 0000132200.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Арт-Енерго" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.01.2015 № 194/13-25-22-00/33863093 про нереальність господарських операцій з ТОВ «Денік Груп» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Денік Груп», а отже безпідставно сформовано податковий кредит за серпень 2014 року, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Арт-Енерго», код за ЄДРПОУ 33863093 з питань дотримання податкового законодавства при формуванні доходів та витрат підприємства, формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні вищевказаних операцій, реальності проведення задекларованих господарських операцій безпосередньо від постачальників до споживачів товарів робіт, послуг з ТОВ «Денікс Груп» (код ЄДРПОУ 37882958) за період з 01.01.2012 по 01.12.2014 року, про що 30.01.2015 складено акт № 194/13-25-22-00/33863093 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- відсутність об'єктів оподаткування щодо придбання товару у ТОВ «Денікс Груп» (код ЄДРПОУ 37882958), по якому доведено факт нереальності вчинення господарських операцій за період з 01.06.2014 по 30.09.2014, які підпадають під визначення ст.44, ст. 185, ст.198 Податкового кодексу України;

- п. 14.1.36, п. 14.1, п. 14.1.231 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201, пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (з змінами та доповненнями) завищено податковий кредит на загальну суму - 79661,38 грн, а саме за серпень 2014 року на суму 79661,38 грн, відповідно встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму - 79661,38 грн, а саме за серпень 2014 року на суму 79661,38грн.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Денікс Груп».

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 09.02.2015 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 119492,07 грн (основний платіж - 79661,38 грн, штрафна (фінансова) санкція - 39830,69 грн).

Не погодившись із винесеним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Згідно з пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Денікс Груп» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ «Денікс Груп».

ПП «Арт-Енерго» та ТОВ «Денікс Груп» укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2014 № 43 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Денікс Груп» (Продавець) бере на себе зобов'язання передати у власність Покупця електротехнічну продукцію та іншу продукцію та товаро-матеріальні цінності партіями, на умовах визначених цим договором, а ПП «Арт-Енерго» (Покупець) зобов'язується приймати товар у власність і своєчасно його сплачувати.

На виконання умов Договору ТОВ «Денікс Груп» передало, а ПП «Арт-Енерго» прийняло товар - згідно видаткових накладних від 13.06.2014 № ВН-14/06-04, від 13.06.2014 № ВН-11/06-14, від 04.07.2014 № ВН-11003, від 14.07.2014 № ВН-03-01, від 14.07.2014 № ВН-01-13, від 18.07.2014 № ВН-11007, від 04.08.2014 № ВН 08-45, від 04.08.2014 № ВН 04-08/14, від 05.08.2014 № ВН-11-04/14, від 05.08.2014 № ВН-04-14, від 06.08.2014 № ВН 06-08/14, від 12.08.2014 № ВН-26-8-14.

ТОВ «Денікс Груп» на вказаний товар видало ПП «Арт-Енерго» податкові накладні від 13.06.2014 № 81, від 13.06.2014 № 74, від 04.07.2014 № 28, від 14.07.2014 № 86, від 14.07.2014 № 87, від 18.07.2014 № 121, від 04.08.2014 № 30, від 04.08.2014 № 39, від 05.08.2014 № 41, від 05.08.2014 № 42, від 06.08.2014 № 50, від 08.08.2014 № 69, від 08.08.2014 № 74, від 11.08.2014 № 92, від 11.08.2014 № 93, від 12.08.2014 № 97, від 12.08.2014 № 102, які скріплені печаткою Продавця.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії банківських виписок, що підтверджують перерахування коштів підприємству-контрагенту.

Відповідач факт оплати товару не заперечує, що підтверджується висновками з акту перевірки, в яких зазначено, що розрахунки між суб'єктами господарювання за товар проводились у безготівковій формі. За товар ПП «Арт-Енерго» оплатило ТОВ «Денікс Груп» грошовими коштами в сумі 477968,20 грн. (ст. 11 акту перевірки).

Також, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20.11.2014 № 11-01/14 ТОВ «Денікс Груп» відступає борг в сумі 80468,40 грн новому кредитору ТОВ «АНБ Груп». Відповідно до платіжного доручення від 21.01.2015 № 2794 ПП «Арт-Енерго» сплатило ТОВ «АНБ Груп» борг в сумі 80468,40 грн.

На підтвердження наявності у позивача матеріальних ресурсів, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору оренди від 01.05.2012 № 03/05, згідно якого ПП «Арт-Енерго» прийняло в тимчасове володіння та користування приміщення за адресою м. Львів, вул. Стрийська,195 загальною площею 300 кв.м (в тому числі 75,8 кв.м - складські приміщення; 221,9 кв.м - офісні приміщення).

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, то згідно з п. 3.1 Договору поставка товару здійснюються коштами та транспортом Продавця на склад Покупця за адресою м. Львів, вул. Стрийська,195.

Разом з тим, ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, не передбачено обов'язковості складання ТТН для підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт постачання ТМЦ, також належно оформлена. Отже, реальність господарської операції ПП «Арт-Енерго» по придбанню ТМЦ та отриманню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликають сумніву.

Також судом встановлено, що у подальшому ПП «Арт-Енерго» здійснювало реалізацію придбаних товарів ТОВ «Каскадбуд», ПП «Форштаг», ДП обслуговування повітряного руху України, ДТО «Львівська залізниця», ДП НАЕК «Енергоатом», ЛУ ПАТ «Електро», що підтверджується долученими до справи договорами підряду, видатковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт та банківськими виписками.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ПП «Арт-Енерго» та ТОВ «Денікс Груп», факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Денікс Груп» та використання їх у власній господарській діяльності .

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ПП «Арт-Енерго» не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків став акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів України у м. Києві від 01.09.2014 № 2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Денікс Груп» (ЄДРПОУ 37882958) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року».

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ПП «Арт-Енерго» та ТОВ «Денікс Груп» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 09.02.2015 року № 0000132200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Арт-Енерго" (м. Львів, вул. Драгана, 9, ЄДРПОУ 33863093) 2390 (дві тисячі триста дев'яносто) гривень судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.