Постанова

від 12.05.2015 по справі 820/1505/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2015 р. № 820/1505/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Абояна І.І.,

представника позивача -Баранова Т.О., Кулаченко Р.В.,

представника відповідача -Куроп'ятник Ю.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕДЕЛ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ледел Україна", звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29 грудня 2014 року № 10920302203.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.11.2014 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області видано наказ № 2338 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ледел Україна" по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокдейл" за липень 2014 року. 28.11.2014 року на підставі вищезазначеного наказу проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "Компанія Ледел Україна" по взаємовідносинах з ТОВ "Рокдейл" за липень 2014 року. За результатами проведеної перевірки 29.12.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 10920302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 23910 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 5978,00 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29 грудня 2014 року № 10920302203, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди, з означеним вище контрагентом є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання послуг, проведені розрахунки. Отримані за угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача взятий до уваги висновок акту зустрічної звірки ДПІ, на обліку у яких знаходяться контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому, крім того підприємцем не доведено факту отримання послуг. Внаслідок чого позивачеві правомірно збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ледел Україна" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 38277995. Основними видами діяльності згідно довідки ГУ статистики у Харківській області від 20.10.2014 року № 06.3-11/4445 є 46.47 оптова торгівля меблями, килимами та освітлювальними приладдям; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу на проведення перевірки від 18.11.2014 року № 2338, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, фахівцями податкового органу, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Рокдейл" за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 5583/20-30-22-03/38277995 від 28.11.2014 року, яким встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.200.1. п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року у сумі 23910,00 грн. та відповідно заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за вказаний період на 2391,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року №10920302203, яким ТОВ "Компанія Ледел Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29888,00 грн., в т.ч. основний платіж - 23910,00 грн. , штрафні санкції -5978,00 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами по справі, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року у справі № 820/20938/14 скасовано наказ № 2338 від 18.11.2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Рокдейл" за липень 2014 року та визнано протиправними дії податкового органу по проведенню вказаної перевірки.

Проте суд зауважує, що скасування наказу на проведення перевірки після фактичного її проведення не є достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за умови доведеності фактів порушення податкового законодавства особою, що перевіряється. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Вищім адміністративним судом України від 30.10.2013 року у справі № 9991/12000/12, від 09.07.2014 року у справі № К/800/19335/13, а отже суд перевіряє реальність взаємовідносин позивача з контрагентом та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Положеннями п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару(надання послуг), в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Рокдейл" укладений договір:

від 28.05.2014 року № 11/06 про надання рекламних послуг, предметом якого є виготовлення та розміщення рекламних матеріалів на білбордах (а.с.28-31). Згідно п. 3.3 договору № 11/06 виконання послуг оформляється двусторннім актом виконаних робіт.

від 25.06.2014 року № 121-7 про надання послуг з організації семінару (а.с.41-42), предметом якого є інформаційна розробка та технічне забезпечення проведення робочого тематичного семінару з теми «Светодиодные светильники: техническое устройство, правильный подбор светильников для реализации светотехнических решений». Згідно п. 5.2 договору № 121-07 виконання послуг оформляється двусторннім актом виконаних робіт.

Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частинами першою та другою статті 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

На підтвердження реальності виконання умов по договору:

№ 11/06 позивачем надано суду податкові накладні від 03.07.2014 року № 43, 04.07.2014 року № 62, акти виконаних робіт (а.с.33-38), які підписані уповноваженими представниками сторін.

№ 121-07 позивачем надано суду податкові накладні від 23.07.2014 року № 347, від 25.07.2014 року № 386, акти виконаних робіт від 23.07.2014 та 25.07.2014 року (а.с.45-46), які підписані уповноваженими представниками сторін.

Дослідивши вказані вище акти виконаних робіт/послуг, суд зазначає, що відповідно до п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції та які повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як обсяг господарської операції, одиниці її виміру. Проте в актах виконаних робіт щодо проведених семінарів не конкретизовано, які саме роботи було виконано із зазначенням їхньої вартості, годин виконання робіт, місця проведення семінарів, кількості присутніх осіб, не зазначено осіб-виконавців розташування інформаційних стійок тощо.

Щодо наданих позивачем та долученого до матеріалів справи макету постеру, то до зазначених доказу суд відноситься критично, оскільки з його змісту не можливо встановити ким він розроблений та виготовлений.

Суд також зауважує, що відносини, пов'язані з розповсюдженням реклами на території України, врегульовані Законом України «Про рекламу» № 270/96-ВР, згідно з частиною першою статті 16 якого розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, постановою КМУ від 29 грудня 2003 р. № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» в судове засідання жодних доказів на підтвердження звернення до уповноваженого органу та отримання такого дозволу, як однієї з підстави підтвердження реальності правочину з ТОВ "Рокдейл" позивачем не надано.

Також на підтвердження реальності вчинених з контрагентом правочинів та подальшого використання результатів послуг, отриманих за вказаним договором у власній господарській діяльності, позивач надав суду договори поставки від 06.09.2012 року № 081/2012, укладеного з ТОВ « Кафа Юнион», договір на реалізацію від 04.03.2013 року № 0441/2013, укладений з ТОВ «ЯМК-Електро», видаткові накладні № 96 від 29.08.2014 року, № 99 від 01.09.2014 року, №102 від 01.09.2014 року, проте суд вважає, що вказані докази не є належними доказами використання вказаних правочинів у власній господарській діяльності, оскільки вказані документи не підтверджують того, що вказані договори укладені саме за наслідками отримання послуг від ТОВ " Рокдейл ". Так, договори з означеними вище контрагентами укладені позивачем у 2012-2013 роках, тобто за рік до підписання договору про надання рекламних послуг № 11/07 та проведення навчального семінару № 121-07, що відповідно вказує на обізнаність ТОВ «Кафа Юнион», ТОВ «ЯМК-Електро» про наявність позивача на ринку та продукцію, що ним реалізується. Суд також звертає увагу на те, що у видатковій накладній № 99 від 01.09.2014 року, у розділі «розрахунковий документ» зазначено рахунок на оплату покупцю № 125 від 11.07.2014 року, тобто рахунок на оплату виписаний до дати проведення семінарів, що на думку суду вказує на обізнаність контрагента асортимент продукції позивача та їх технічні характеристики ще до проведення занять, які ці теми мали розкрити.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення ТОВ «Компанія Ледер Україна» вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014р. № 10920302203, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕДЕЛ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 15.05.2015 р.

Суддя Рубан В.В.