Постанова

від 20.05.2015 по справі 826/5833/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2015 року № 826/5833/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домострой" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2015 року № 0015932205 та від 19 листопада 2015 року № 0015942205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5833/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 квітня 2015 року.

В судовому засіданні 15 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 15 жовтня 2014 року № 1430, згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Домострой» (код ЄДРПОУ 32113583) щодо взаємовідносин з ПП «ТК «Асторія».

За результатами перевірки складно Акт від 28 жовтня 2014 року №1567/26-59-22-05/32113583 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» на суму 3229,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 66765,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 28 жовтня 2014 року у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкові повідомлення - рішення:

- №0015942205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3229,00 грн.;

- №0015932205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 83456,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 66765,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16691,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами розгляду скарг платника податків листом ДФС України від 05 лютого 2015 року №1703/10/26-15-10-05-35 у їх задоволенні відмовлено, а податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2015 року № 0015932205 та від 19 листопада 2015 року № 0015942205- залишено без змін.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що зумовили прийняття рішення про збільшення сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, та як наслідок рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» звернулось з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктмо 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В той же час, згідно підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» зареєстроване 07 серпня 2002 року у Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації.

Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для прийняття, записування, відтворювання звуку й зображення. (КВЕД 46.43).

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що 06 березня 2014 року між позивачем (покупець) та ПП «ТК «Асторія» (постачальник) було укладено договір № 05/03-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товари господарського призначення, а покупець приймати та сплачувати такий товар на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання умов названого договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» надало копії договору від 06 березня 2014 року № 05/03-1, видаткової накладної від 01 липня 2014 року №1036, податкової накладної від 01 липня 2014 року №3, оборотно-сальдової відомості по рахунку№631 за липень 2014 року, платіжних доручень від 10 липня 2014 року № 5 на суму 8846,16 грн. та від 18 вересня 2014 року №50 на суму 543238,83 грн.

Крім того, на спростування доводів контролюючого органу, про відсутність підтвердження оренди складських приміщень, на якому можна зберігати товар, позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення від 10 січня 2014 року № 10/1, додаткову угоду від 10 січня 2015 року до договору оренди нежитлового приміщення, додаток до договору від 10 січня 2014 року № 10/1, акт примання-передачі від 10 січня 2014 року, оборотно-сальдову відомості по рахунку№631 за липень 2014 року, платіжні доручення від 10 липня 2014 року № 7 та від 11 березня 2015 року № 196, акт надання послуг від 31 липня 2014 року №2, податкову накладну від 31 липня 2014 року №1.

Також, позивачем надано договір надання послуг з перевезення від 01 березня 2012 року № 1/0321, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1, який офіційно працював на підприємстві позивача, що підтверджується копією звіту за формою 1-ДФ та яким було отримано товар за договором від 06 березня 2014 року № 05/03-1 особисто, що у свою чергу спростовують висновки контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару придбаного у ПП «ТК «Асторія».

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ПП «ТК «Асторія» на ім'я позивача за результатами виконання відповідних договорів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, на обґрунтування економічної доцільності господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой» та ПП «ТК «Асторія» позивачем надано суду копії договорів із третіми особами, а саме:

договір поставки від 12 квітня 2013 року №12/04 та податкову накладну від 02 липня 2014 року № 1, видаткову накладну від 02 липня 2014 року № 1, платіжне доручення від 04 липня 2014 року № 248, що підтверджує виконання зазначеного договору;

договір від 06 листопада 2009 року № 2213, з доказами, що підтверджують його виконання, зокрема, податковою накладною від 08 липня 2014 року № 5, від 08 липня 2014 року № 4, від 08 липня 2014 року № 2, від 08 липня 2014 року № 3, товарно-транспортні накладні від 08 липня 2014 року № Р4, від 08 липня 2014 року № Р5, від 08 липня 2014 року № Р2, від 08 липня 2014 року № Р3, видатковими накладним від 08 липня 2014 року №№ 5, 4, 3, 2, рахунками на оплату від 07 липня 2014 року №№ 2, 3, 4, 5, платіжними дорученнями від 16 вересня 2014 року № 10193, від 31 липня 2014 року № 9391.

договір купівлі-продажу від 31 березня 2011 року №3103-2 та податкову накладну від 08 липня 2014 року № 6, довіреність від 08 липня 2014 року № 114, видаткову накладну від 08 липня 2014 року № 6, платіжне доручення від 08 липня 2014 року № 380, що підтверджує виконання зазначеного договору.

Разом з тим, судом не приймаються як обґрунтовані посилання відповідача на висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 2096/26-55-22-07/38866261 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТК «Асторія» (код ЄДРПОУ 38866261) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 березня 2014 року по 31 липня 2014 року», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цих правочинів не уповноваженими на те особами.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та наявність належним чином оформлених первинних документів, суд приходить до висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, та як наслідок зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домострой» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19 листопада 2015 року № 0015932205 та від 19 листопада 2015 року № 0015942205.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домострой» (ЄДРПОУ 32113583) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник