Ухвала

від 30.06.2015 по справі 826/5833/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5833/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домострой" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домострой" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2015 року № 0015932205 та від 19 листопада 2015 року № 0015942205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ПП «ТК «Асторія».

За результатами перевірки складно Акт від 28 жовтня 2014 року №1567/26-59-22-05/32113583, в якому зазначено про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» на суму 3229,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 66765,00 грн.

28 жовтня 2014 року, на підставі Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення №0015942205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3229,00 грн.; №0015932205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 83456,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 66765,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16691,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами розгляду скарг платника податків листом ДФС України від 05 лютого 2015 року №1703/10/26-15-10-05-35 у їх задоволенні відмовлено, а податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2015 року № 0015932205 та від 19 листопада 2015 року № 0015942205- залишено без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» зареєстроване 07 серпня 2002 року у Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації. Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для прийняття, записування, відтворювання звуку й зображення. (КВЕД 46.43).

Так, 06 березня 2014 року між позивачем (покупець) та ПП «ТК «Асторія» (постачальник) було укладено договір № 05/03-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товари господарського призначення, а покупець приймати та сплачувати такий товар на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання умов названого договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домострой» надало копії договору від 06 березня 2014 року № 05/03-1, видаткової накладної від 01 липня 2014 року №1036, податкової накладної від 01 липня 2014 року №3, оборотно-сальдової відомості по рахунку№631 за липень 2014 року, платіжних доручень від 10 липня 2014 року № 5 на суму 8846,16 грн. та від 18 вересня 2014 року №50 на суму 543238,83 грн.

Крім того, на спростування доводів контролюючого органу, про відсутність підтвердження оренди складських приміщень, на якому можна зберігати товар, позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення від 10 січня 2014 року № 10/1, додаткову угоду від 10 січня 2015 року до договору оренди нежитлового приміщення, додаток до договору від 10 січня 2014 року № 10/1, акт приймання-передачі від 10 січня 2014 року, оборотно-сальдову відомості по рахунку№631 за липень 2014 року, платіжні доручення від 10 липня 2014 року № 7 та від 11 березня 2015 року № 196, акт надання послуг від 31 липня 2014 року №2, податкову накладну від 31 липня 2014 року №1.

Також, позивачем надано договір надання послуг з перевезення від 01 березня 2012 року № 1/0321, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2, який офіційно працював на підприємстві позивача, що підтверджується копією звіту за формою 1-ДФ та яким було отримано товар за договором від 06 березня 2014 року № 05/03-1 особисто, що у свою чергу спростовують висновки контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару придбаного у ПП «ТК «Асторія».

Вищеперелічені документи оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ПП «ТК «Асторія» на ім'я позивача за результатами виконання відповідних договорів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, на обґрунтування економічної доцільності господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой» та ПП «ТК «Асторія» позивачем було надано копії договорів із третіми особами, а саме: договір поставки від 12 квітня 2013 року №12/04 та податкову накладну від 02 липня 2014 року № 1, видаткову накладну від 02 липня 2014 року № 1, платіжне доручення від 04 липня 2014 року № 248, що підтверджує виконання зазначеного договору; договір від 06 листопада 2009 року № 2213, з доказами, що підтверджують його виконання, зокрема, податковою накладною від 08 липня 2014 року № 5, від 08 липня 2014 року № 4, від 08 липня 2014 року № 2, від 08 липня 2014 року № 3, товарно-транспортні накладні від 08 липня 2014 року № Р4, від 08 липня 2014 року № Р5, від 08 липня 2014 року № Р2, від 08 липня 2014 року № Р3, видатковими накладним від 08 липня 2014 року №№ 5, 4, 3, 2, рахунками на оплату від 07 липня 2014 року №№ 2, 3, 4, 5, платіжними дорученнями від 16 вересня 2014 року № 10193, від 31 липня 2014 року № 9391; договір купівлі-продажу від 31 березня 2011 року №3103-2 та податкову накладну від 08 липня 2014 року № 6, довіреність від 08 липня 2014 року № 114, видаткову накладну від 08 липня 2014 року № 6, платіжне доручення від 08 липня 2014 року № 380, що підтверджує виконання зазначеного договору.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що оскільки було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та наявність належним чином оформлених первинних документів, то донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, та як наслідок зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Повний текст рішення виготовлено 06.07.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.