Рішення

від 13.05.2015 по справі 910/4148/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2015 Справа № 910/4148/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантехсервіс", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Фіндом", м. Мукачеве

про стягнення 13600,64грн.,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Лойфер А.Е. - представник за довіреністю від 23.06.2014р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2015р. судом в порядку вимог ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України надіслано за підсудністю матеріали справи №910/4148/15-г до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.04.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантехсервіс", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Фіндом", м. Мукачеве про стягнення 13600,64грн. прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2015р.

27.04.2015р. на адресу господарського суду Закарпатської області від представника ТОВ „Сантехсервіс" Лойфер А.Е. (представник за довіреністю від 23.04.2015р.) надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, оскільки прибуття відповідного представника до Ужгорода з Києва та організація його проживання призведе до значних матеріальних втрат позивача.

Ухвалою суду від 27.04.2015р. клопотання представника ТОВ „Сантехсервіс" Лойфер А.Е. (представник за довіреністю від 23.04.2015р.) про його участь у судовому засіданні, яке призначено на 13.05.2015 на 11:45 год., у режимі відеоконференції було задоволено та доручено проведення відеоконференції Господарському суду м. Києва.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості виконаних позивачем підрядних робіт.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали (в матеріалах справи).

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.05.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФІНДОМ" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНТЕХСЕРВІС» (далі - позивач) було укладено Договір підряду №3/5СП/07-05 (далі - Договір)..

Відповідно до умов даного Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання на власний ризик виконати роботи із монтажу системи індивідуального теплового пункту в блоці обслуговування на ділянці №3 за ГП між ПТУ №28, дитячим будинком «Малятко» та пров. Рожевим у Подільському районі м. Києва, передати Відповідачу виконані роботи згідно з Кінцевим актом виконаних робіт за формою КБ-2В, Довідкою про вартість робіт за формою КБ-3, а Відповідач передати необхідну Проектно-технічну документацію, здійснити оплату та прийняти вчасно та якісно виконані Роботи в порядку та строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору, ціна роботи за Договором складає 208 470грн., в тому числі ПДВ - 34 745грн. та вказується сторонами у Договірній ціні (Додаток №1) та Локальному кошторисі (Додаток 2), що є невід'ємними частинами Договору.

Порядок оплати Вартості робіт визначений у п. п. 6.1., 6,2. Договору.

Позивач стверджує, що виконав роботи, які передбачені Договором, а Відповідач ці роботи прийняв, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та Довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 27.06.2013, 31.07.2013, 31.01.2014. Ціна фактично виконаних робіт за Договором склала 208 386,70грн.

Відтак, з огляду на п. 6.2. Договору, Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) і Довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 31.01.2014, Відповідач мав до 07.02.2014р. сплатити Позивачу Вартість робіт у сумі 9911,23 грн. Проте, станом на 18.02.2015 Відповідач не сплатив Позивачу Вартості робіт, тобто заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 9911,23 грн

02.02.2015 Позивач направив Відповідачу Претензію про погашення заборгованості, а також 2 примірники Акту звіряння взаємних розрахунків до Договору

Станом на 18.02.2015 Відповідач жодної відповіді на зазначену вимогу не надав, заборгованість у сумі 9911,23 грн

Як зазначено вище, згідно з п. 5.2. Договору. Вартість фактично виконаних робіт за договором складає 208 386,70 грн. з ПДВ.

За умовами Договору (п. п. 6.1, 6.2) Відповідач мав сплати Позивачу:

- аванс у розмірі 104 235,00 грн. - після підписання Договору, а решту коштів - протягом п'яти банківських днів з моменту підписання Акту

приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), Довідки про

вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Останні Акт та Довідку Відповідачем підписано 31.01.2014, а отже зазначені вище кошти відповідач мав сплатити в строк до 07.02.2014 включно.

Натомість, станом на 18.02.2015 Відповідач сплатив Позивачу тільки 198475,47 грн. Таким чином, розмір основного боргу Відповідача за Договором становить 9 911,23грн.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом строку цього Договору, винна Сторона сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день не виконання зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, позивач просить також стягнути з відповідача суму 865,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з 07.02.2014 року по 07.08.2014, інфляційні втрати у розмірі 2517,45грн. та суму 306,30грн. три відсотки річних за період з 07.02.2014 по 18.02.2015.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.1. та 6.2 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт станом на момент розгляду справи настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 9911,23 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 9911,23 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 306,30грн. та інфляційні втрати у розмірі 2517,45грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив.

Відповідно до п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем на підставі договору підряду №3/5СП/07-05 від 07.05.2013 робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 306,30грн. та інфляційних втрат у розмірі 2517,45грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який перевірено судом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 9911,23грн., 3% річних у розмірі 306,30грн. та інфляційних втрат у розмірі 2517,45грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, слід врахувати, що попри подібність правової природи штрафу та пені, як видів неустойки, після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом строку цього Договору, винна Сторона сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день не виконання зобов'язань.

Тобто, аналіз положень договору в частині вимог позивача про стягнення суми пені свідчить про те, що даними умовами договору не передбачено відповідальність за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.

Враховуючи викладене, нараховані 865,66грн. пені за період з 07.02.2014р. по 07.08.2014р. судом не задовольняються.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНДОМ» (код ЄДРПОУ 37923412, адреса: 03040, Україна, м. Київ, вул. Васильківська, 13, офіс 32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 24370762, адреса: 02068, Україна, м. Київ, вул. Виборзька, 96) суму 12734,98грн., з яких: 9911,23 грн. - сума основного боргу, 2517,45 грн. - інфляційні нарахування, 306,30грн. - три проценти річних, , а також суму 1710,81грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2015р.

Суддя О.Ф. Ремецькі