Ухвала

від 06.05.2015 по справі 2а-9260/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 р. № 9104/181005/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а-9260/12/1370 за позовом державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів з рахунків боржника,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Сокальському районі) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) про примусове стягнення з рахунків ФОП ОСОБА_2 у банках, що обслуговують такого платника податків, 7538 грн 95 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Позов обґрунтовано тим, що згідно карток особових рахунків відповідач має податковий борг перед бюджетом станом на 25.10.2012 р. в сумі 7 538 грн 95 коп, з них: податковий борг із податку на доходи фізичних осіб на суму 5111,57 грн, із єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 2427,38 грн.

ДПІ у Сокальському районі на адресу відповідача надіслано податкову вимогу № 402 від 21.08.2012 р.

На момент звернення до суду суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив ФОП ОСОБА_2, який вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що податкову вимогу № 402 від 21.08.2012 р. не отримував, про наявність податкового боргу не знав і такий з ним ніхто не узгоджував.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_2 взятий на облік в ДПІ у Сокальському районі як платник податків 04.01.2001 р. за № 89.

Згідно карток особових рахунків, які ведуться в податковій інспекції, податковий борг відповідача зі сплати грошових зобов'язань до бюджету станом на 25.10.2012 р. становить 7 538,00 грн, з них: податковий борг на доходи фізичних осіб на суму 5111,57 грн (згідно податкових повідомлень-рішень за №№ 0007381702 та 0007391702 від 27.09.2011 р. на суми 4742,61 грн та 368,96 грн відповідно), а також із єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 2427,38 грн (несплачений залишок, згідно податкового повідомлення-рішення № 0007371702 від 27.09.2011 р. і пеня, нарахована за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, у сумі 4,71 грн).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг є узгодженим і відповідач у встановлені законодавством строки цей борг не сплатив.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковим обов'язком, відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язан-ня контролюючим органом самостійно, у зв'язку з порушенням платником податків податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочато процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

На виконання пункту 59.1 статті 59 ПК України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу, ДПІ у Сокалькому районі направляла на адресу відповідача податкову вимогу форми № 402 від 21.08.2012 р., яка останнім оскаржена не була.

Проте, вказана податкова вимога залишилась без задоволення, податковий борг відповідачем не сплачено.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно пункту 59.5 статті 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Станом на момент розгляду справи податковий борг становить 7538 грн 95 коп. і відповідачем не сплачений.

Згідно із пунктом 95.1 статтті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень чи сплати податкових зобов'язань самостійно, відтак сума податкового зобов'язання відповідача є узгодженою, але у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, тобто визнається сумою податкового боргу, тому суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а-9260/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.В.Ільчишин