Ухвала

від 14.05.2015 по справі 813/6120/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 876/9832/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

представника позивача: Білинського-Гродзь Ю.М.

представника позивача: Алексєєвої В.С.

представника відповідача: Матвіїва І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залтех Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкової вимоги, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Залтех Україна" (далі - ТзОВ "Залтех Україна") звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) №1870-25 від 29.07.2014 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржила ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Апеляційну скаргу мотивує тими самими підставами що і заперечення, вказує що підставою для виставлення податкової вимоги слугувало те, що на звороті облікової картки платника по авансових внесках з податку на прибуток, створених за участю іноземних інвесторів станом на 28.07.2014 р. ТзОВ «Залтех Україна» наявний борг в сумі 164 407 грн. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Матвіїва І.М., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представників позивача Білинського-Гродзь Ю.М. та Алексєєвої В.С., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 08.02.2013 р. ТзОВ "Залтех Україна" було складено і подано річну податкову декларацію за 2012 рік, де у рядку 34 самостійно визначено авансовий внесок з податку на прибуток, що підлягав сплаті за період березень - грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року у сумі 49056,00 грн.

25.02.2014 р. позивачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, де у рядку 23 податкової декларації позивачем самостійно визначено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті щомісячно, в розмірі 54803 грн. У рядках 14,16 задекларовано від'ємне значення податку на прибуток за 2013 рік в розмірі - 351 415 грн.

Враховуючи наведене та матеріали справи ТзОВ "Залтех Україна" повинен був сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за період січень - червень 2014р. в сумі 317324 грн., а саме за: січень 2014 року - 49056 грн. ( за даними декларації за 2012 року), лютий 2014 року - 49056 грн. ( за даними декларації за 2012 року), березень 2014 року - 54803 грн. ( за даними декларації за 2013 року), квітень 2014 року - 54803 грн. ( за даними декларації за 2013 року), травень 2014 року - 54803 грн. ( за даними декларації за 2013 року), червень 2014 року - 54803 грн. ( за даними декларації за 2013 року).

Згідно платіжних доручень №82 від 29.01.2014 р., №48 від 27.02.2014 р., №72 від 28.03.2014 р. підприємством сплачено авансовий платіж з податку на прибуток в сумі 393 693,69 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було винесено та направлено позивачу податкову вимогу 29.07.2014 р. №1870-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 164 407 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості» від 04.07.2013 р., що набрав чинності 04.08.2013 р., до Податкового кодексу України було внесено зміни, які прямо дозволили платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток. Таким чином, внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом четвертим названого пункту також визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Приписами абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом; якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абз. одинадцятий п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Згідно із внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості» від 04.07.2013 р. №403-VII, який набрав чинності 04.08.2013 р., змінами на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) платникам дозволено зменшувати суму авансових внесків з податку на прибуток.

Таким чином, вказані зміни прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах, що також підтверджується листом Міністерства доходів і зборів України №17176/7/99-99-19-02-02-17 від 17.07.2014 р.

Водночас пп. пп. 153.3.2, 153.3.3, 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку; платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів; у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Отже, протягом січня - червня 2014 року на рахунок державного бюджету Шевченківського району м.Львова за кодом бюджетної класифікації 11023300 позивачем сплачено авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 393 693,69 грн., а саме: відповідно до платіжних доручень №82 від 29.01.2014 р. на суму 49 056 грн., №48 від 27.02.2014 р. на суму 49 056 грн., №72 від 28.03.2014 р. на суму 54 803 грн., №136 від 11.04.2014 р. на суму 240 778,69 грн.

Тобто фактично, ТзОВ "Залтех Україна" надміру сплатив платежі по податку на прибуток на суму 76369,69 грн. (317324 грн. - 393693,69 грн. = 76369,69 грн.), що також підтверджується даними податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Також, відповідачем на заперечується наявність залишку авансових внесків при виплаті дивідендів, який переноситься на зменшення нарахованої суми податку на прибуток в наступних звітних (податкових періодах)в розмірі 351 415 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування податкової вимоги №1870-25 від 29.07.2014 р., а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року по справі №813/6120/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.05.2015 р.