Ухвала

від 14.05.2015 по справі 820/483/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 р.Справа № 820/483/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 820/483/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазресурс"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.01.2015 року № 0000072200 та від 18.12.2014 року № 0000282200, № 0000272200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 р. по справі № 820/483/15 адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.12.2014 року №0000282200 та №0000272200 і від 29.01.2015 року №0000072200.

Відповідач, Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 70, 159 КАС України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 р. по справі № 820/483/15 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Красноградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрнафтогазресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, про що було складено акт №426/20-16-22/35314646 від 28.11.2014 року (т.1, а.с.24-59).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року на суму 1320410,0 грн., в тому числі за 9 місяців 2012 року на суму 1320410,0 грн., та заниження податку на прибуток на суму 897417,0 грн., в тому числі за 9 місяців 2012 року на суму 374712,0 грн., за 2012 рік на суму 897417,0 грн. та вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1118766 грн., в тому числі: за серпень 2012 року на 186380 грн.; за вересень 2012 року на 326801 грн.; за жовтень 2012 року на 259284 грн.; за листопад 2012 року на 48480 грн.; за грудень 2012 року на 297821 грн.

На підставі акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2015 року №0000072200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1032759,0 грн., від 18.12.2014 року №0000282200, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 1118766,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 279692,0 грн., від 18.12.2014 року № 0000272200, яким підприємству донараховано податок на прибуток в розмірі 897417,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 224354,0 грн. (т. 1, а.с. 19-20, 22).

Позивач не погодився з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами, а тому визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські операції з контрагентами ТОВ "ВВН-Промсервіс", ТОВ "Тібус", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ТОВ "Марафон 12".

З матеріалів справи встановлено, що 28.09.2012 року між позивачем та ТОВ "НВФ "Електросервіс", був укладений договір № 2809/12 на поставку запасних частин (двигунів ЯМЗ 238, КПП МАЗ 54323, КП КРАЗ 250, сталевий канат, автокар, кран козловий).

Придбання товару підтверджується видатковими накладними №3108-7 від 31.08.2012 р. від 29.09.2012 р. від 30.09.2012 р. Транспортування придбаного товару підтверджується подорожніми листами вантажного автомобілю, внутрішнє переміщення та використання в господарській діяльності підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накладними на внутрішнє переміщення, товарними та матеріальними звітами, та актами списання матеріалів, податковими накладними №218 від 31.08.2012 року, № 190 від 29.09.2012 року, №285 від 30.09.2012 року, №286 від 30.09.2012 року.

28.12.2012 року між позивачем та ТОВ "ВВН-Промсервіс" був укладений договір № 245 на поставку запасних частин (двигуни, КПП, редуктори).

Придбання товару підтверджується видатковою накладною №31121 від 31.12.2012 року. Транспортування придбаного товару підтверджується подорожніми листами вантажного автомобілю, його внутрішнє переміщення та використання в господарській діяльності підтверджується: актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накладними на внутрішнє переміщення, товарними та матеріальними звітами, актами списання матеріалів, податковою накладною №1 від 31.12.2012 року.

Також з матеріалів справи встановлено, що 01.10.2012 року та 01.11.2012 року між позивачем та ТОВ "Марафон 12" були укладені договори №№0110 о, 0111 о на оренду бурильних труб.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Марафон 12" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: акти здачі-приймання послуг №ОУ-31/10-9 від 31.10.2012 року, №30/11-16 від 30.11.2012 року, податкові накладні №127 від 31.10.2012року, №126 від 30.11.2012 року. Транспортування орендованих труб підтверджується подорожніми листами вантажного автомобілю.

01.12.2012 року між позивачем та ТОВ "Тібус" був укладений договір № 0112о на оренду бурильних труб.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Тібус" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: акт здачі-приймання послуг від 31.12.2012 року та податкова накладна №164 від 31.12.2012 року. Транспортування орендованих труб підтверджується подорожніми листами вантажного автомобілю.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 135.2 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем та контрагентами ТОВ "ВВН-Промсервіс", ТОВ "Тібус", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ТОВ "Марафон 12" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах позивача з контрагентами стали висновки актів перевірки, складені іншими податковими органами зокрема: акт від 04.04.2013 року № 364/22.1-07 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВВН-Промсервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.; акт № 1151/2240/36222404 від 25.03.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тібус" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 року по 31.01.2013 року; акт №267/22.2-10/35585752 від 15.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВФ "Електросервіс", щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень, серпень, вересень 2012 року; акт №272/22-207/38277529 від 13.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Марафон 12" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за вересе грудень 2012 року, січень 2013 року.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що дії по проведенню цих перевірок були визнані неправомірними судовими рішеннями, які набрали закону силу, а тому не можуть бути сприйняті як належні та допустимі докази вчинення позивачем порушення чинного законодавства. При цьому будь яких інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних висновків акту перевірки від 28.11.2014 року №426/20-16-22/35314646 не покладено, та будь-яких інших доказів відповідач, окрім викладених в документах, скасованих судовими рішеннями, в акті перевірки від 28.11.2014 року №426/20-16- 22/35314646 не наведено.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним та формування у відповідних звітних періодах валових витрат.

Також колегія суддів зазначає, що 13.03.2014 року старший слідчий СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області Царпик Д.В., розглянувши матеріали досудового розслідування № 32012220000000039 від 04.12.2012 року за ч.1 ст.212 КК України, прийняв постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб ТОВ "Укрнафтогазресурс" складу кримінального правопорушення.

Таким чином, оскільки акт перевірки від 28.11.2014 року №426/20-16-22/35314646 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Укранафтогазресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року охоплює собою період який вже було перевірено та повністю повторює акт від 24.04.2013 р. № 3-32/22/35314646 про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р., на його підставі прийняті оскражувані податкові повідомлення-рішення, а постановою про закриття кримінального провадження від 13.03.2014 року встановлено відсутність складу злочину в діях посадових осіб позивача та в ході слідства встановлено та підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Укрнафтогазресурс" з контрагентами, що є додатковою підставою вважати оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 18.12.2014 р №0000282200, №0000272200, та від 29.01.2015 р. №0000072200 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 р. по справі № 820/483/15 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 820/483/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2015 р.