Ухвала

від 07.05.2015 по справі 815/174/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/174/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участю: представник позивача - Лакотош Д.В. (довіреність від 08.09.2014 р.),

представник відповідача - Лупуленко О.П. (довіреність від 23.02.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаллопс Україна» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скаллопс Україна» (далі - позивач, або ТОВ «Скаллопс Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №№ 0003142202, 0003152202 від 28.08.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, з урахуванням вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.07.2014 року № 456, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Скаллопс Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Готика ЛТД» за період червень-жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 08.08.2014 року № 1269/15-21-22-02/35546315 (т.1 а.с.223-239).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2014 року: № 0003142202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 145669 грн., в тому числі, за основним платежем - 116375 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29294 грн.; № 0003152202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153125 грн., в тому числі, за основним платежем - 122500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30625 грн. (т.1 а.с.243-244).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Скаллопс Україна» звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийнятті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Готика ЛТД», як продавцем, та ТОВ «Скаллопс Україна», як покупцем, укладено договір поставки від 17.06.2013 року № 170613, відповідно до предмету якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар - фостоксин-3808919000, а покупець оплатити та прийняти цей товар (т.1 а.с.49).

На виконання умов вищезазначеного договору поставки від 17.06.2013 року № 170613 контрагентом позивача ТОВ «Готика ЛТД», протягом періоду, що перевірявся, на адресу ТОВ «Скаллопс Україна» було поставлено товар, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару за вищезазначеною угодою свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунки на оплату, видаткові накладні (т.1 а.с.50-69, т.2 а.с.12-27).

Також, на підтвердження отримання ТОВ «Скаллопс Україна» товару від ТОВ «Готика ЛТД» до суду надано податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкових накладних (т.1 а.с.70-89).

За отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операції були відображені у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 по контрагенту за січень 2013 року - грудень 2014 року (т.1 а.с.48).

Поставка (перевезення) придбаного позивачем товару на виконання умов договору здійснювалась автомобільним транспортом - ІВЕКО д/н ВН 91-22 СО, що підтверджується: товарно-транспортними накладними; погодженнями УДАІ ГУМВС України в Одеській області дорожнього перевезення небезпечного вантажу; свідоцтвом про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, виданим УДАІ ГУМВС України в Одеській області на автомобіль - ІВЕКО д/н ВН 91-22 СО; узгодженнями з УДАІ ГУМВС України в Одеській області маршруту перевезення небезпечного вантажу транспортним засобом ІВЕКО д/н ВН 91-22 СО (т.1 а.с.92-105, т.2 а.с.75, 88-98).

Крім того, позивачем було надано до суду докази подальшого використання придбаного товару, про що свідчать акти виконаних робіт ТОВ «Український центр поводження з відходами» по тимчасовому зберіганню та утилізації відходів з фуміганта, рахунки ТОВ «Український центр поводження з відходами» та акти списання товарів (т.1 а.с. 19-150), що підтверджують фактичне використання придбаного товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі вище встановлені обставини та надані позивачем докази підтверджують, що контрагент позивача - ТОВ «Готика ЛТД» повною мірою виконав прийняті на себе зобов'язання та в обумовлені в договорі строки поставив на адресу позивача товар, надало податкові накладні, а TOB «Скаллопс Україна» прийняло та оплатило вартість отриманого товару.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Готика ЛТД» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.04.2014 року № 1226/26-22-08/38388548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» щодо підтвердження господарських фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Альянс-Експерт» та з TOB «Санторг ЮГ» за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року», не беручи до уваги первинну документацію позивача. Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ «Скаллопс Україна» із ТОВ «Готика ЛТД», предмету даного правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки позивача не містить.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений контролюючим органом відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який був використаний відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично став підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначеної зустрічної звірки відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами, також, не досліджувались перевіряючими.

Висновки вказаного акту ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників контрагента позивача маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаного суб'єкта господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначеного підприємства, зокрема, з позивачем.

Тобто, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо його контрагента, висновках податкового органу щодо відсутності посадових осіб вказаного підприємства за податковою адресою та відсутності у вказаного підприємства виробничих можливостей на здійснення господарської діяльності, а також на тому, що в ланцюгах постачальників контрагента позивача маються підприємства з ознаками фіктивності.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ТОВ «Скаллопс Україна» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом, а також відображено в акті спірної перевірки.

Щодо посилань апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, на відсутність у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, відсутність цього суб'єкта господарювання за юридичною адресою, що, на думку останнього, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у свого контрагента документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеним договором або перевіряти кількість працюючих осіб. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що укладаючи у червні 2013 року договір поставки з ТОВ «Готика ЛТД», позивач правомірно виходив з наступного: станом на дату укладення договору ТОВ «Готика ЛТД» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не припинено (т.2 а.с.1); станом на дату укладення договору ТОВ «Готика ЛТД» перебувало на обліку в органах доходів і зборів, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.04.2014 року № 1226/26-22-08/38388548; ТОВ «Готика ЛТД» у відповідності до вимог законодавства здійснює торгівлю пестицидами та агрохімікатами, що підтверджується ліцензією Міністерства аграрної політики та продовольства України серії АЕ № 195442 та посвідченням на право роботи з пестицидами і агрохімікатами, виданий співробітнику ТОВ «Готика ЛТД» Головною державною фітосанітарною інспекцією (т.2 а.с.99-100).

Враховуючи викладене, посилання апелянта на той факт, що у ТОВ «Готика ЛТД» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що ці підприємства не знаходяться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаллопс Україна» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В.Вербицька/