Ухвала

від 14.05.2015 по справі 802/287/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/287/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

14 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника позивача - Желіховський В.М., представник на підставі довіреності

представника відповідача - Прокопюк О.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бенедикт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бенедикт» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи подану скаргу податковий орган вказав на відсутність у позивача товаро-супроводжуючих документів, які підтверджують транспортування товару, також зазначено про помилки у заповненні деяких первинних документів, відтак скаржник зазначив, що понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б стверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами: ТОВ "Сантехресурс" за липень-серпень 2014 року, ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" за серпень 2014 року, за результатом якої складено акт від 21.01.2015 №67/2202/37536801.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1(и) ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1 п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень-серпень 2014 року на загальну суму 152920,00 грн., в т.ч.: липень 2014 року - 104424,00 грн., серпень 2014 року - 48496,00 грн.

Відповідно до висновків акту та викладених у ньому порушень Вінницькою ОДПІ 30.01.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522202 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 229380,00 грн., у т.ч. за основним платежем 152920,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76460,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Податковим органом, на підставі акта перевірки №67/2202/37536801 від 21.01.2015 року, у якому встановлено п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1(и) ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1 п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522202 від 30.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 229380 грн., з яких 152920 грн. за основним платежем та 76460 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, у перевіряємому періоді ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" здійснювало господарську діяльність із ТОВ "Сантехресурс" та ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" відповідно до укладених договорів, зокрема: договору купівлі-продажу товару №7 від 01.07.2014 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "Сантехресурс" (продавець) про купівлю труби металевої d530*7 у кількості 14т; договору купівлі-продажу товару №7 від 02.07.2014 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "Сантехресурс" (продавець), про купівлю труби металевої d530*7 у кількості 140т та колін металевих 530 мм у кількості 30 шт.; договру купівлі-продажу товару №28 від 01.08.2014 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" (продавець), про купівлю труб металевих відповідно до видаткових накладних .

Факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платником податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отримані, сторони претензій один до одного не мають. Придбаний у контрагентів товар був використаний у власній господарській діяльності позивача та в подальшому реалізований ТОВ "Украфлора-Вінниця" на підставі договору, факт поставки підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару та податковими накладними.

У акті перевірки ревізором вказано, що в ході перевірки ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" не були надані первині документи (подорожні листи, товарно-транспортні накладні), які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" та частково по ТОВ "Сантехресурс" на адресу ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" в липні-серпні 2014 року. Перевіряючі зазначали, що згідно наданих для перевірки видаткових накладних встановлено, що в них не зазначено одні з обов'язкових реквізитів - місце складання накладної та номер і дата доручення за яким отримано товар покупцем. Також в податкових накладних отриманих ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" від ТОВ "Сантехресурс" в графі "Вид цивільно-правового договору" зазначено Договір поставки №7 від 02.07.2014 року в той час як підприємством для перевірки надано лише договір №7 від 01.07.2014 року.

Так суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно пояснень директора товариства, пунктами 4 договорів купівлі-продажу товарів №7 від 01.07.2014 року та від 02.07.2014 року передбачено, що поставка здійснюється продавцем, що і було зроблено останнім та підтверджується видатковими накладними, які як встановлено судом містять усі належні реквізити. Крім того, поставка здійснювалась спершу за рахунок продавця без окремого визначення вартості доставки, що також визначено договорами, з часом така поставка, у зв'язку із труднощами з транспортом, здійснювалась із залученням окремого перевізника із компенсацією плати за рахунок ТОВ "Торговий дім "Бенедикт", що вказано у податкових накладних. Товар отримував безпосередньо директор ТОВ "Торговий дім "Бенедикт" - Мізін С.Г., який діє від іменні підприємства без доручення, згідно статуту товариства. Також, матеріали справи підтверджують той факт, що позивачем залучався перевізник - ФОП Пашковський К.В. з метою виконання власних зобов'язань перед своїми замовниками. Щодо того, що під час перевірки не було надано договір купівлі-продажу №7 від 02.07.2014 року, свідок пояснив, що перевіряючим останній не витребовувався, тому по даному договору дані щодо товару не встановлювались, у зв'язку з чим є хибним твердження відповідачів, що кількість придбаного у контрагентів товару не відповідає кількості поставки (кількості що вказана в податкових та видаткових накладних), оскільки ревізором встановлювалась кількість товару лише по договору від 01.07.2014 року.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, відсутність товарності господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагента вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками або ж відсутністю певних документів.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону, та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність довіреностей та товарно-транспортних накладних тощо, які не є обов'язковими первинними документами, що складаються під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності інших належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Крім того, посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми постачальниками. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися юридичними особами.

Стосовно доводів податкового органу, що під час перевірки позивачем не було надано договір поставки №7 від 02.07.2014 року, а тому кількість поставки зазначених в видаткових та податкових накладних є значно більшою ніж передбачено умовами договору №7 від 01.07.2014 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так , посадова особа податкового органу проводила виїзну перевірку в місці розташування податкового органу і в наданому запиті про надання документів було лише узагальнена вимога про надання усіх первинних документів. Позивачем у терміновому порядку було зібрано вказані документи та надано перевіряючому. Разом з тим, ревізор помітивши відсутність договору №7 від 02.07.2014 року, наявність якого прослідковувалась із змісту податкових і видаткових накладних, мав змогу наголосити про це працівникам позивача та вимагати надання відсутнього первинного документу, проте ніяких дій посадовою особою з приводу з'ясування вказаних обставин не було вчинено.

Крім того, судом першої інстанції в якості свідка було допитано директора ТОВ «Торговий дім «Бенедикт», який пояснив, що перевіряючим договір №7 від 02.07.2014 року не витребовувався, тому по даному договору дані щодо товару не встановлювались, а тому є помилковим твердження податкового органу, що кількість придбаного у контрагентів товару не відповідає кількості поставки (кількості що вказана в податкових та видаткових накладних), оскільки ревізором встановлювалась кількість товару лише по договору від 01.07.2014 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 травня 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Гонтарук В. М.

Сторчак В. Ю.