Постанова

від 13.05.2015 по справі 813/1333/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року № 813/1333/15

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Льовушкіна Ю.М., згідно довіреності,

від відповідача - Холявки І.Я., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція Ріал Естейт" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Галіція Ріал Естейт" (далі - ТзОВ "Галіція Ріал Естейт", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.01.2015 року № 0000012210 та №0000022210.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" (далі - ТзОВ "Нові технології ТПВ") та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Адена" (далі - ТзОВ "Будівельна компанія "Адена") не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме про те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Відтак, висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Свою позицію виклав у письмових запереченнях, які подав до суду 15.04.2015 року та в додаткових обґрунтуваннях до заперечень на позовну заяву від 13.05.2015 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковій звітності господарських операцій з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена". Представник відповідача звертає увагу суду на те, що платник податків має право формувати показники податкової звітності лише на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків. Аналогічна позиція стосовно цього викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11. Водночас, згідно актів ДПІ у Печерському районі м. Києва ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" проводили документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися, що свідчить про недобросовісність контрагентів позивача. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 року по справі № К/9991/12153/11 зазначено, що з'ясуванню підлягають обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Платники податків повинні враховувати ділову репутацію та платоспроможність контрагентів, стосовно чого позивачем не надано жодного доказу чи пояснень. Крім того, представник відповідача наголошує на численних недоліках первинної документації, наданої позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з вищенаведеним, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Галіція Ріал Естейт", код ЄДРПОУ 36078808, знаходиться за адресою: 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72. Зареєстрований 05.08.2008 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.08.2008 року № 14151020000020616.

У період з 08.12.2014 року по 12.12.2014 року ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" з питань господарських відносин з ТзОВ "Нові технології ТПВ" (код ЄДРПОУ 35921869) за липень 2012 року та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" (код ЄДРПОУ 37634172) за жовтень 2012 року.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" Льовушкіна Юрія Михайловича.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2014 року № 2120/22-10/36078808.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" занижено податок на прибуток на суму 12138,00 грн. в тому числі за ІІІ кв. 2012 року на суму 8732,50 грн., за 2012 рік на суму 3405,50 грн. (за рахунок взаємовідносин з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена");

- ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" завищено суму податкового кредиту на суму 11560,00 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена".

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000012210 від 06.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14450,00 грн., в тому числі за основним платежем 11560,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2890,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000022210 від 06.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 15172,50 грн., в тому числі за основним платежем 12138,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3034,50 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подав заперечення на акт від 19.12.2014 року № 2120/22-10/36078808.

14.01.2015 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області підготувало відповідь на заперечення позивача за № 296/10/22-10, в яких зазначено, що заперечення платника не спростовують висновки викладені в акті перевірки від 19.12.2014 року № 2120/22-10/36078808.

Не погоджуючись з даною відповіддю та податковими повідомленнями - рішеннями, ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" звернулося з метою врегулювання даного спору до суду.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи виходив з наступного.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, основними видами діяльності ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" є: надання в оренду власного нерухомого майна, купівля та продаж власного нерухомого майна, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здійснення в оренду, управління нерухомим майном, будівництво будівель.

Відповідно до Витягу з державного реєстру правочинів від 25.09.2008 року № 6557930, позивачу на праві приватної власності належить будівля загальною площею 3119,6 м. кв. по вул. Героїв УПА, 72 в м. Львові.

З технічного паспорта даної будівлі та пояснень представника позивача вбачається, що така будівля являє собою торгово-офісний комплекс.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" (замовник) та ТзОВ "Нові технології ТПВ" (підрядник) було укладено договір підряду № 26-06/2012 від 26.06.2012 року про оброблення дерев'яних конструкцій даху спецрозчинами вогнезахисту на об'єкті замовника. Згідно даного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу згідно кошторису, на об'єкті замовника, за адресою: м. Львів, вул. Героїв, УПА, 72, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем було долучено до матеріалів справи кошторис, що є додатком №1 до договору, акт здачі - прийняття робіт № 20/07-02, податкову накладну № 243 від 11.07.2012 року та виписку з банківського рахунку про оплату в адресу ТзОВ "Нові технології ТПВ" 499000,00 грн.

22.10.2012 року між ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" (замовник) та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" (підрядник) укладено договір підряду № 22-10/2012 про сервісне обслуговування систем вентиляції та кондиціювання відповідно до кошторису та вказаних термінів. Згідно даного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу згідно кошторису, на об'єкті замовника, за адресою: м. Львів, вул. Героїв, УПА, 72, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем було долучено до матеріалів справи додаток №1 до договору з переліком робіт, що відносяться до сервісного обслуговування, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09/11-02, податкову накладну № 373 від 23.10.2012 року та виписку з банківського рахунку про оплату в адресу ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" 19460,00 грн.

В матеріалах справи також міститься ліцензії ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаній із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно додатків).

Зазначені документи були надані податковому органу при проведенні перевірки та долучені позивачем до матеріалів справи.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд керувався наступним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 152.1. ст. 152 ПК України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Відповідно п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з поданих позивачем документів неможливо встановити реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена".

Суд зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи договір між позивачем та ТзОВ "Нові технології ТПВ", суд звертає увагу на те, що позивач доручив, а підрядник зобов'язався виконати відповідно до умов цього договору роботу згідно кошторису, на об'єкті замовника, за адресою: м. Львів, вул. Героїв, УПА, 72, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її, а саме здійснити оброблення дерев'яних конструкцій даху спецрозчинами вогнезахисту на об'єкті замовника. В той же час, з акта здачі - приймання робіт від 20.07.2012 року № 20/07-02 та податкової накладної № 243 від 11.07.2012 року вбачається, що позивачу начебто було доручено і ним виконано монтажні роботи, хоча умовами договору такого виду робіт не передбачалося.

Також акт здачі - приймання робіт від 20.07.2012 року № 20/07-02 не містить вказівки на уповноважених на його підпис осіб як з боку позивача, так і з боку його контрагента.

Крім того, зі змісту наданого договору, а також інших первинних бухгалтерських документів не можливо встановити, які матеріали були надані замовником і чи є акти передачі таких матеріалів (п. 4.1 договору), а які матеріали були придбані виконавцем (та докази такого придбання).

Згідно п. 4.2 договору, кошторис, який є додатком № 1 до договору, є приблизним. Однак, остаточного кошторису надано не було.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 6 Правил з вогнезахисту, затверджених наказом МНС України від 02.07.2007 року № 460, вогнегасне обробляння проводиться на підставі проекту проведення робіт з вогнезахисного обробляння.

Вищевказаний проект повинен містити копію сертифікату відповідності на запроектований вогнезахисний засіб, копію токсиколого - гігієнічного паспорта на вогнезахисний засіб, копія ліцензії суб'єкта господарювання - розробника проекту, копія регламенту робіт з вогнезахисту.

Крім того, вищевказаним наказом передбачена відповідна форма акта приймання виконаних робіт з вогнезахисного обробляння. У вказаному акті обов'язково зазначається і ліцензія виконавця робіт з вогнезахисту.

Таких документів суду позивачем надано не було.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що позивачем не надано належних та достатніх доказів наявності у ТзОВ "Нові технології ТПВ" ліцензії на виконання робіт з вогнезахисту, не надано відповідного акта приймання робіт з вогнезахисту та відсутні докази наявності проекту проведення робіт. Мають місце і недоліки при оформленні податкової накладної та акта здачі - приймання робіт. Вказані недоліки вказують на неналежність первинної документації наданої позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ "Нові технології ТПВ".

Щодо відносин позивача з ТзОВ "Будівельна компанія "Адена", то суд зазначає, що зі змісту наданого договору, а також інших первинних бухгалтерських документів не можливо встановити, які матеріали були надані замовником і чи є акти передачі таких матеріалів (п. 4.1 договору), а які матеріали були придбані виконавцем (та докази такого придбання), а також чи входить вартість розхідних матеріалів (як от фільтрів, холодоагента, батарейок тощо) в ціну договору.

Згідно п. 4.2 договору, кошторис, який є додатком № 1 до договору, є приблизним. Однак, остаточного кошторису надано не було.

Також, суд наголошує, що в акті здачі - приймання робіт від 09.11.2012 року № 09/11-02 не вказано обсяги наданих послуг. Крім того, такий акт не містить вказівки на уповноважених на його підпис осіб як з боку позивача, так і з боку його контрагента.

Також суд вважає непідтвердженим факт наявності у позивача на праві власності чи в користуванні оренді такої кількості обладнання.

Щодо долучених до матеріалів справи копій судових рішень, суд зазначає, що жодного юридичного значення для вирішення даної адміністративної справи вони не мають, оскільки стосуються виключно контрагентів позивача.

Також судом не беруться до уваги акти ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4723/22-1/35921869 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Нові технології ТПВ" та № 1264/22.3/37634172 від 04.04.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Будівельна компанія "Адена" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 28.02.2013 року", оскільки об'єктивно з таких вбачається лише те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не було проведено зустрічні звірки ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена". Первинні бухгалтерські документи при цьому не досліджувались.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи бере до уваги рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому суд зазначив, що з метою попередження зловживань в сфері оподаткування потрібно передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 року по справі № К/9991/65996/12, зазначено, що платник податків повинен дотримуватися розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності своїх контрагентів. Дана недбалість призвела до зловживань у сфері оподаткування, у зв'язку з чим відбулося заниження податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що згідно долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена".

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Галіція Ріал Естейт" п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 ПК України.

Отже, прийняті Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області спірні податкові повідомлення - рішення від 06.01.2015 року № 0000012210 та № 0000022210 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з позивача в дохід Державного бюджету України слід стягнути суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція Ріал Естейт" (код ЄДРПОУ 36078808, що знаходиться за адресою: 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72) до Державного бюджету України суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.05.2015 року.

Суддя Потабенко В.А.