Постанова

від 30.03.2021 по справі 813/1333/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа №813/1333/15

адміністративне провадження №К/9901/35427/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (Головуючий суддя Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.)

у справі № 813/1333/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція Ріал Естейт"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Галіція Ріал Естейт (далі - позивач, ТОВ Галіція Ріал Естейт ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2014 № 0000012210 та № 0000022210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 та задоволено позовні вимоги частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 06.01.2015 №0000022210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4256,87 гривень (основний платіж 3405,50 гривень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 851,37 гривня); №0000012210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4054,16 гривні (основний платіж 3243,33 гривні, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 810,83 гривень). В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2015.

Касаційну скаргу обґрунтовано нереальністю господарських операцій позивача з ТОВ Будівельна компанія Адена . Податковий орган зазначає, що згідно умов договору оплата проводиться протягом трьох днів з моменту підписання договору, однак доказів виконання умов договору в цій частині не надано. Крім того, позивачем не надано робочого проекту реконструкції. Позивачем не надано суду доказів наявності достатньої кількості обладнання для виконання робіт з сервісного обслуговування. Акти виконаних робіт не конкретизовані. Судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято в якості доказів фотокартки наявного у позивача обладнання для виконання даного виду робіт.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.12.2014 по 12.12.2014 на підставі направлення від 08.12.2014 № 43, відповідно до наказу від 08.12.2014 № 29, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Галіція Ріал Естейт з питань господарських відносин з ТОВ Нові технології ТПВ за липень 2012 року, ТОВ Будівельна компанія Адена за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2014 № 2120/22-10/36078808 та встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Галіція Ріал Естейт" занижено податок на прибуток на суму 12 138,00 грн в тому числі за ІІІ кв. 2012 року на суму 8732,50 грн, за 2012 рік на суму 3405,50 грн (за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена"); статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Галіція Ріал Естейт" завищено суму податкового кредиту на суму 11 560,00 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "Будівельна компанія "Адена".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.01.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 14 450 грн, в тому числі 11 560 грн - за основним платежем та 2890 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000022210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 15 172 грн, в тому числі 12 138 грн - за основним платежем та 3034 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з наданих позивачем документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Нові технології ТПВ та ТОВ Будівельна компанія Адена .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 22.10.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ Будівельна компанія Адена (підрядник, виконавець) укладено договір підряду №22-10/2012 (далі - Договір) про сервісне обслуговування систем вентиляції та кондиціювання відповідно до кошторису та вказаних термінів. Згідно даного договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов цього договору роботу згідно кошторису, на вказаному вище об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її, пункти 1.1, 2.1 (а.с.33-35).

За змістом пунктів 4.1, 4.2, 5.2 Договору роботи виконуються з матеріалів підрядника за винятком тих матеріалів, які за умовами цього договору надав замовник (оформляється окремим додатком). Перелік, кількість та ціна матеріалів підрядника відображена в приблизному кошторисі (додаток 1 до Договору (далі - Додаток). Вартість та витрати щодо виконання робіт визначається згідно із кошторисом (Додаток).

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено безготівковий розрахунок протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього Договору - аванс у розмірі 100 % загальної вартості кошторису.

Додатком визначений перелік робіт, що відносяться до сервісного обслуговування: перевірка і чистка дренажної системи кондиціонера; перевірка робочого тиску та дозаправка холодоагента в системі; чистка або заміна фільтрів; заміна батарейок пульта дистанційного керування; чистка теплообмінника компресорно-конденсатного блоку; програмування робочого режиму на термостаті/пульті; регулювання рівномірної роздачі повітря через повітророзподільні пристрої (а.с.36).

Цим же Додатком визначено вартість робіт: сервісне обслуговування касетного кондиціонера - 8шт, ціна з ПДВ 480грн, вартість з ПДВ 3840 грн; сервісне обслуговування канального кондиціонера - 16шт, ціна з ПДВ 680грн, вартість з ПДВ 10880 грн; сервісне обслуговування припливної установки - 4шт, ціна з ПДВ 1185грн, вартість з ПДВ 4740 грн, а разом 19460 грн. Зазначено, що у разі додаткових витрат (висотні роботи тощо) вартість погоджується додатково.

23.10.2012 позивачем здійснено ТОВ Будівельна компанія Адена оплату згідно Договору у повній сумі і в цей же день виписано податкову накладну № 373 (сервісне обслуговування системи вентиляції) на вказану суму, в т.ч. ПДВ 3243,33 грн (а.с.38, 138).

Такі суми відображено позивачем у складі витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за ІV кв. 2012 року, та віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року і відображено в податковій декларації з ПДВ за цей період (а.с.19).

На підтвердження виконання Договору позивачем було долучено акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09.11.2012 № 09/11-02, який складено про те, що виконавцем були виконані роботи (послуги) за Договором: сервісне обслуговування системи вентиляції. Загальна вартість 19460 грн, в т.ч. ПДВ 3243,33 грн. Такий підписаний Директором та директором ТОВ-2. (а.с.37).

Судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача та надано відповідні бухгалтерські документи (фото), які підтверджують наявність у позивача обладнання (а.с.232-270).

Крім того, у ТОВ Будівельна компанія Адена була наявна ліцензія на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов`язана із створенням об`єктів архітектури (за переліком робіт згідно додатку), зокрема, монтаж інженерних мереж вентиляції та кондиціювання повітря (а.с.45-46).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки акта податкової перевірки по взаємовідносинах із вказаним контрагентом ґрунтуються виключно на отриманій податковій інформації за актом від 04.04.2013 № 1264/22.03/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будівельна компанія Адена з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 28.02.2013.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі №813/3122/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, за позовом ТОВ Будівельна компанія Адена про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, зокрема, визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки ТОВ Будівельна компанія Адена ; щодо відображення акта від 04.04.2013 № 1264/22.03/237634172 в АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с.64-70).

Крім того, реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податкові інформації з баз даних податкового органу.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко