Рішення

від 20.05.2015 по справі 343/2539/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/2539/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1028/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ТзОВ «Автоформула - ІФ» про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Долинського районного суду від 26 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.12.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 60000 доларів США зі сплатою 15% річних та кінцевим терміном повернення його 10.12.2008 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 23.12.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «Атоформула-ІФ» укладено договір застави рухомого майна, в тому числі автомобіля «RENAULT PREMIUM», 1998 року випуску. Однак, всупереч умовам договору застави у 2008 році ТзОВ «Атоформула-ІФ» відчужило вказаний транспортний засіб на користь відповідача ОСОБА_2

У зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 132 572,41 доларів США.

Посилаючись на те, що обтяження зберігає силу для нового власника рухомого майна, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2006 році зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави, позивач просив суд вилучити у ОСОБА_2 та передати у заклад Івано-Франківському відділенню Південно-Західного регіонального управління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» предмет застави - автомобіль «RENAULT PREMIUM», комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Також позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.12.2005 року звернути стягнення на предмет застави - автомобіль «RENAULT PREMIUM» шляхом продажу банком цього автомобіля з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ.

Рішенням Долинського районного суду від 26 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що укладений між банком та ТзОВ «Автоформула-ІФ» договір застави транспортного засобу не створює обов'язків для відповідача ОСОБА_2

Так, відповідно до ст.586 ЦК України, ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави лише за згодою заставодержателя.

Аналогічне положення містить п.17.7 договору застави. Відтак, відчуження спірного автомобіля на користь відповідача відбулось з порушенням вказаних вимог законодавства до договору.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Згідно ст.10 цього Закону у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно ст.388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна.

Однак, рішенням Долинського районного суду від 06.09.2012 року у справі №2-26/2012 встановлено, що згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.01.2006 року накладено обмеження відчуження на автомобіль «RENAULT PREMIUM». Цим рішенням визнано недійсною біржову угоду від 06.08.2008 року, а в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на предмет застави за ТОВ «Автоформула-ІФ» відмовлено.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірного автомобіля, а перехід права власності на предмет застави не припиняє заставу.

Отже, оскільки право власності на предмет застави належить саме ОСОБА_2, тому він і є належним відповідачем у справі.

Неправильним, на думку апелянта, є також і висновок суду про те, що позивач обрав позасудовий спосіб захисту, оскільки статтями 25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» прямо передбачено право обтяжувача одержати задоволення своїх вимог за рахунок забезпечувального обтяження на підставі рішення суду, в якому суд зобов'язаний зазначити один із способів реалазіції.

Крім того, при вирішенні спору місцевий суд належним чином не дослідив подані позивачем докази та залишив поза увагою пункт 17.12 договору застави, відповідно до якого у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) заставодавцями за цим договором, заставодавці зобов'язуються передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

Апелянт вважає помилковим і висновок суду про те, що для застосування відповідальності у вигляді стягнення пені законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік, тому для стягнення цієї суми заява відповідача про застосування позовної давності не потрібна.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою строни у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, п.5.7 кредитного договору сторони обумовили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, пені, штрафів встановлюються тривалістю у 5 років.

З наведених підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 та представник ТзОВ «Автоформула - ІФ» в судове засідання не з'явилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що укладений між банком та ТзОВ «Автоформула-ІФ» договір застави транспортного засобу не створює обов'язків для відповідача ОСОБА_2, такий є неналежним відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту є способом позасудового, а не судового захисту.

Однак, погодитися повністю з таким висновком суду колегія суддів не може, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права та не узгоджується з матеріалами справи.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги банк посилався на те, що ОСОБА_3 неналежним чином виконувала взяті на себе кредитним договором зобов'язання та допустила станом на 22.07.2013 року загальну заборгованість у розмірі 132 572,41 доларів США, що еквівалентно 1 059 253,56 грн. А оскільки в зв'язку із переходом права власності на предмет застави до відповідача ОСОБА_2, застава не припиняється, тому просив звернути стягнення суми заборгованості на це майно. При цьому банком визначено процесуальне становище ОСОБА_3 як третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог.

Участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення вплине безпосередньо на їх права чи обов'язки.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Якщо справа, у якій судом першої інстанції не вирішено питання про залучення усіх належних відповідачів, без участі яких її вирішення є неможливим, перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому обґрунтованість позовних вимог не перевіряється.

Встановлено, що звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором на загальну суму 132 572,41 доларів США, що еквівалентно 1 059 253,56 грн. вплине на її права і обов'язки як боржника, тому вона повинна бути притягнута до участі в справі в якості співвідповідача.

За таких обставин розгляд справи є неможливим, а тому в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід відмовити, що не позбавляє позивача на звернення із відповідними вимогами до належних відповідачів.

Разом з тим, обґрунтованість матеріально-правової вимоги позивача перевіряється лише відносно належного відповідача/кола належних відповідачів, а тому з врахуванням наведеного апеляційний суд позбавлений можливості робити висновки по суті спору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 26 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ТзОВ «Автоформула - ІФ» про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.М.Вакарук