Постанова

від 14.04.2015 по справі 804/13629/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/13629/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року по справі № 804/13629/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004842201 від 11.08.2014р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «Аякс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 873 685 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2 936 842,5 грн., винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі Акту перевірки № 2662/22-01/30198309 від 28.07.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки суперечать положенням Податкового кодексу України та не враховують зміст наданих до перевірки первинних документів, що підтверджують реальний характер проведених господарських операцій та правомірність включення зазначених сум до складу доходів та витрат податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. Вимоги відповідача про обов'язковість складання товарно-транспортних накладних для підтвердження факту поставки товарів є безпідставними, а висновок про нікчемність правочинів необґрунтованим та непідтвердженим.

Крім того, позивачем у позові зазначено, що норми Податкового кодексу України не передбачають коригування покупцем податкового кредиту з ПДВ при списанні безнадійної податкової заборгованості, внаслідок чого у позивача не виникло обов'язку проведення коригування свого податкового кредиту з ПДВ у сумі 5 850 833,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Демол-Сервіс» та ПП «Ідея плюс» у квітні 2012 року, тому позивачем не було допущено порушень, визначених у акті перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.06.2014 по 21.07.2014 працівниками Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Аякс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 2662/22-01/30198309 від 28.07.2014 року.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Аякс» пп.14.1.11 пп.14.1.36, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 5873685,00 грн., в т.ч.: квітень 2012р. на суму 5863928 грн., травень 2012р. на суму 1414 грн., серпень 2012р. на суму 1421 грн., листопад 2012р. на суму 2 962 грн., червень 2013р. на суму 1067 грн., вересень 2013р. на суму 1833 грн., листопад 2013р. на суму 1060 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004842201 від 11.08.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 8 810 527,50 грн. (основний платіж - 5 873 685,00 грн., штрафні санкції - 2 936 842,50 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив:

що позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ при здійсненні господарських операцій з підприємствами ТОВ «Ю. Пейпер», ТОВ «Укрснабкомп», ТОВ «Виробничо-технічний комплекс «Ера», ТОВ «Майсвіт», ФОПС тукан П. П., ТОВ «Промисловий комплекс «Візіт», ТОВ «Укрбудівниця», ТОВ «КСА», ПП «АСТРА СОФТ ДНІПРО» внаслідок не підтвердження місцезнаходження вказаних підприємств податковим органом, недостатності документального підтвердження здійснення господарських операцій та порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

що позивач допустив заниження податкових зобов'язань з ПДВ у квітні 2012 року на суму 5 850 833,00 грн., оскільки не провів коригування податкового кредиту з ПДВ внаслідок визнання заборгованості підприємств ПП «Демол-Сервіс» та ПП «Ідея плюс» безнадійною, чим порушив вимоги ст.. 185 та ст.. 198 Податкового кодексу України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004842201 від 11.08.2014 року.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, 02.04.2012р. між ТОВ «Аякс» (Замовник) та TOB «Ю.Пейпер» (Перевізник) було укладено Договір № 2/П здійснення послуг по перевезенню грузів автомобільним транспортом. Відповідно до умов договору перевезення грузів здійснюється на підставі заявок, які Замовник надає Перевізнику. На підтвердження виконання умов зазначеного договору було складено акт надання послуг № 1 від 30.04.2012р. на суму 64771,80 грн., в т.ч. ПДВ - 10795,30 грн. та виписана податкова накладна від 30.04.2012р. № 31 та надано товарно-транспортні накладні 09.04.2012р. №м785355, № 785362, № 785361, 785360, № 785369, № 785358, № 785356, № 785357, №785354, № 785363, № 785352, № 785351, від 11.04.2012р. № 719493, № 719494, № 719496, № 719498, № 719499, № 785368, № 719475, № 785302, № 785303, від 12.04.2012р. № 785312, № 785313, № 785314, № 785315, № 785316, № 785317, № 785318 року, № 785310, № 785311, від 13.04.2012р. № 785319, № 785320, № 785321, № 785322, № 785323, № 785331, № 785332, № 785333, № 785334, № 785337, № 785336, від 10.07.2012р. № 719477, № 719480, № 719481, № 719483, № 719484, № 785366, № 719487, № 719490, № 719491. Оплата за наведеним договором підтверджується платіжним дорученням № 2250 від 18.05.2012 року.

10.04.2012 р. TOB «Укснабкомп» складено податкову накладну № 8 на загальну суму 13799,52 грн., в т.ч. ПДВ - 2299,92 грн. На підвердження отримання даного товару позивачем надана видаткова накладна № РН-000090 від 05.07.2012р. на 120 шт. стовпчиків ЖС 3,5.

14.05.2012р. між ТОВ «Аякс» та TOB Виробничо-техничний комплекс «Ера» було укладено Договір № 8/2. На підтвердження виконання умов зазначеного договору було складено акт виконаних робіт від 14.05.2012р., згідно якого позивачем у травні 2012р. отримано послуги технічного обслуговування лабораторного обладнання на суму 8484,00 грн., ПДВ - 1414,00 грн. за ремонт, наладку, технічне обслуговування протягом 2012р.Оплата за наведеним договором підтверджується протоколом про ціну та платіжним дорученням № 2215 від 15.05.2012 року.

23.08.2012р., 15.11.2012р. TOB «Майсвіт» було складені видаткові накладні на поставку будівельних матеріалів, а саме: дошки, брусу, рейок. На підтвердження виконання умов зазначеного договору було надано податкові накладні № 280 від 23.08.2012р. та № 320 від 15.11.2012р. Оплата була здійснена за платіжним дорученнями № 2782 від 23.08.2012р., № 3251 від 13.11.2012р. на суму 26300,66 грн.

23.01.2013р. між ТОВ «Аякс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір № 23/01 про надання послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля. На підтвердження виконання умов зазначеного договору було складено та підписано акт виконаних робіт № 28/01-13 від 28.01.2013р. Оплата за наведеним договором підтверджується платіжним дорученням № 3724 від 25.01.2013р. на загальну суму 13486, 80 грн.

15.06.2013р. між ТОВ «Аякс» та TOB «Промисловий комплекс «Візіт» складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) автокрана та подачі автокрана КС-3579 № ОУ-0000925. Оплата була здіснена за платіжними дорученнями № 4613 від 14.06.2013р. на суму 3200,01 грн., № 4646 від 20.06.2013р. на суму 3200,00 грн.

TOB «КСА» було складено видаткові накладні № 14113 від 14.11.2013р., № 221113 від 22.11.2013р., № 281113 від 28.11.2013р. на поставку товарно-матеріальних цінностей - респіраторів, рукавиць, віників, лопат, відер. Також було складено податкову накладну № 69 від 12.11.2013р. на суму 5116,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 852,80 грн.), № 87 від 14.11.2013р. на суму 722,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 120,40 грн.), № 203 від 28.11.2013 року на суму 522,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 87,00 грн.). Оплата була здійснена за платіжними дорученнями № 5729 від 12.11.2013р. на суму 5116, 80 грн., № 5776 від 14.11.2013р. на суму 722,40 грн., № 5880 від 28.11.2013р. на суму 522 грн.

17.09.2013р. TOB «Укрбудівниця» було складену видаткову накладну № 174 на поставку меблевої заготовки та складено податкову накладну № 68 на суму 11000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-1833,33 грн.). Оплата була здійснена за платіжним дорученнями № 5248 від 17.09.2013р., на суму 11000,00 грн.

30.11.2010р. між ТОВ «Аякс» (Покупець) та ПП «АСТРА СОФТ ДНІПРО» (Продавець) було укладено Договір № Д/2244-А поставки сільськогосподарської продукції (ячмінь, пшениця, рапс, соя). На підтвердження виконання умов зазначеного договору було складено видаткову накладну № РН-0000058 від 30.11.2010р. та податкову накладну №58 від 30.11.2010р. на загальну суму 7362901,56 грн. Оплата була здійснена за платіжними дорученнями: № 14190 від 29.12.2010р. на суму 1441774,09 грн., № 14223 від 10.01.2011р. на суму 2000000,00 грн., № 14247 від 12.01.2011р. на суму 1000000,00 грн., № 14249 від 13.01.2011р. на суму 1000000,00 грн., № 14256 від 17.01.2011р. на суму 1000000,00 грн., № 14258 від 18.01.2011р. на суму 921127,47 грн.

Аналізуючи вказані вище господарські операції суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи не є достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг та не дають можливість зробити висновок про обґрунтованість віднесення вартості цих послуг до сплаченого у їх складі ПДВ до податкового кредиту позивача, з чим колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.

Щодо зазначення судом першої інстанції про недостатність документів, які підтверджують факт перевезення товару, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказаними нормативним актом не встановлюються правила податкового обліку учасників перевезення, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно відсутності договорів при здійсненні закупівлі товарів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. За загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання обумовленого договорами товару у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю вищевказаного товару та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Щодо посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача ТОВ «Ю. Пейпер», ТОВ «Укрснабкомп», ТОВ «Виробничо-технічний комплекс «Ера», ТОВ «Майсвіт», ФОПС тукан П. П., ТОВ «Промисловий комплекс «Візіт», ТОВ «Укрбудівниця», ТОВ «КСА», ПП «АСТРА СОФТ ДНІПРО» про неможливість підтвердження їх місцезнаходження, як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства на підставі актів про неможливість підтвердження місцезнаходження підприємств-контрагентів, а відтак посилання податкового органу на такий акт, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

В акті перевірки від 28.07.2014 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, колегія суддів вважає, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності коригування суми ПДВ віднесеної до податкового кредиту раніше за виданими авансами з дебіторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, списаний у зв'язку з переходом її до розряду безповоротної фінансової допомоги, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2008 р. TOB «Аякс» було укладено договір № 75 К з ПП «Демол-Сервіс» з поставки продукції. Згідно вищевказаного договору TOB «Аякс» у 2008р. здійснено передоплату на адресу ПП «Демол-сервіс» у розмірі 34 075 000 грн., в т.ч. ПДВ - 567 9167 грн. TOB «Аякс» по здійсненій передоплаті суму податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту у наступних періодах: квітень 2008р. -200000,00 грн., травень 2008р.- 5333 333,00 грн., червень 2008р. -145833,00 грн.

Також 23.11.2007р. між TOB «Аякс» та ПП «Ідея плюс» було укладено договір № 67К на виконання якого була здійснена предоплата в листопаді 2007р. на суму 470000,00 грн., в грудні 2007р. на суму 560000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2008-2012р.р. товар від ПП «Демол-сервіс» та ПП «Ідея плюс» позивачем не отримано.

Згідно додатку 3-10 до акту перевірки «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.10р. по 31.03.12р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 31.03.12р.» № 3535/22/30198309 від 27.08.2012р., станом на 31.03.2012р. дебіторська заборгованість по підприємству ПП «Демол-Сервіс» складає у розмірі 34075000 грн., по підприємству ПП «Ідея плюс» у розмірі 1030000,00 грн. та рахується на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Згідно даних балансу (Ф1) підприємства наданого до Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська № 9087475619 від 11.02.2013р. дебіторська заборгованість ПП «Демол-сервіс» та ПП «Ідея плюс» рахувалась на підприємстві до 31.12.2012р. Однак до перевірки підприємством TOB «Аякс» були надані бухгалтерські реєстри (журнал ордер) по рахунку 631 за період 2 квартал 2012р. по яких дебіторська заборгованість ПП «Демол-сервіс» та «Ідея плюс» станом на 01.04.2012р. відсутня.

З урахуванням висновків перевірки, на підприємстві проведено інвентаризацію та аналіз поточної дебіторської заборгованості, за результатами яких було прийнято рішення про списання, по деяким боржникам, у тому числі й по ПП «Демол-сервіс» та ПП «Ідея плюс» за правилами п.11 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіна України від 08.10.1999р. № 237, заборгованості, яка набула статусу безнадійної у розумінні п.4 цього ж Положення.

Суд першої інстанції підтримав позицію податкового органу щодо протиправності вказаний дій позивача, та зазначив, що дебіторська заборгованість по якій минув термін позовної давності, списаний на підприємстві переходить до розряду безповоротної фінансової допомоги, що згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування, а тому сума ПДВ віднесена до податкового кредиту раніше за виданими авансами підлягає коригуванню.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що до моменту списання такої заборгованості позивачем вжито заходи щодо стягнення її з боржників (ПП «Демол-сервіс» та ПП «Ідея плюс»). Вказані дії підтверджуються рішеннями Господарського суду Хмельницької області, а також документами виконавчого провадження. Згідно інформації, отриманої від державного виконавця, у боржників, станом на 2012 рік було відсутнє майно та грошові кошти, ПП «Ідея плюс» знаходилось в стані припинення.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи договори з ПП «Демол-сервіс» та ПП «Ідея плюс», позивач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вище зазначеними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, відповідно до норми пп. 14.1.11, п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, перераховані позивачем на користь ПП «Демол-сервіс» та ПП «Ідея плюс» кошти є безнадійною заборгованістю.

В Податковому кодексі України, зокрема у ст. 192 ПКУ, не передбачено обов'язок коригування податкового кредиту з податку на додану вартість за визначених вище обставин, тому донарахування податковим органом грошових зобов'язань з цих підстав є неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вказані обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004842201 від 11.08.2014р., прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 13 травня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова