Ухвала

від 16.04.2015 по справі 808/2931/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 808/2931/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Фролова-Гутарова І.А. (дов.від 06.11.2014 року)

відповідача: - Маріхін К.В. (дов.від 26.06.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 р. у справі № 808/2931/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"14" березня 2013 р. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001140028 від 18.12.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 769 421 грн., з яких 5 235 124 грн. за основним платежем та 1 534 297 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001150028 від 18.12.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 686 грн., з яких 9 211 грн. за основним платежем та 3 475 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001160028 від 18.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 590 000 грн.;

- № 0001170028 від 18.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 9 832 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку позивача підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 р. у справі № 808/2931/13-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту правомірності та реальності здійснення господарської діяльності та належного формування витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення укладених угод. Судом зазначено, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 р. у справі № 808/2931/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив та встановив обставини по справі, що призвело до винесення передчасного рішення щодо задоволення позовних вимог. Судом не приділено уваги тому факту, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі податкових накладних, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до яких не зареєстровано в ЄДРПН; не надано належної оцінки податковій інформації щодо фіктивності деяких контрагентів позивача; щодо сумнівності реальності правочинів по ланцюгу постачання; відсутності товарно-транспортних накладних.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин справи та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 29.10.2012 по 23.11.2012 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ПрАТ «Техенерго» (код за ЕДРПОУ 23891483) за період з 01.12.2010 по 31.12.2011, ТОВ «ВКП «Промінвестресурс» (код за ЕДРПОУ 23788255) за період вересень 2009 року - березень 2010 року та ТОВ «Альтаир-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 22638855) за липень 2011 року та податку на прибуток за період з 01.09.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.11.2012 року № 528/28-1/00130872, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- порушення п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 144.1 ст. 144, п. 146.2, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 211 грн.,

- порушення п. 144.1 ст. 144, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в податковому періоді 3 квартали 2012 року на суму 9 832 грн.,

- порушення абз. «е» п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону У країни «Про податок на додану вартість», п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 5 247 404 грн.,

- порушення п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200ю1 ст.200, п.201.1, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 590 000 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на наявності податкової інформації щодо сумнівності як безпосередньо постачальника позивача так і його контрагентів, та наявності підприємств-«податкових ям» за ланцюгом постачання до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»; встановленні факту порушення порядку ведення податкового обліку в частині реєстрації розрахунків-коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; наявності розбіжностей в первинних документах, відсутності товарно-транспортних документів. Вищенаведене в сукупності обумовило висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПрАТ «Техенерго» та ТОВ «ВКП «Промінвестресурс».

На підставі акту перевірки податковим органом 18.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001140028, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 769 421 грн., з яких 5 235 124 грн. за основним платежем та 1 534 297 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001150028, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 686 грн., з яких 9 211 грн. за основним платежем та 3 475 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001160028, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 590 000 грн.;

- № 0001170028, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 9 832 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарга ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» без задоволення.

Вважаючи дії податкового органу протиправними, висновки перевірки необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що винесені безпідставно та порушують права та інтереси суб'єкта господарювання, Товариство звернулось до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову, з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин з ПрАТ «Техенерго».

Відповідно до пояснень представника позивача, між позивачем та ПрАТ «Техенерго» 28.12.2010 року укладено договір на виконання робіт №1722. Предметом договору є модернізація газоочисного обладнання та впровадження екологічних заходів, а саме: розробка проектно-кошторисної документації стадія «Робоча документація» з конструкторською документацією для виготовлення обладнання, відповідно до затвердженого замовником завдання на проектування, виготовлення та постачання обладнання, виконання комплексу будівельно-монтажних робіт. Тобто договір передбачає як виконання робіт так і постачання товару.

За сплаченими авансовими платежами позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2010 року на суму 833 333,33 грн., у січні 2011 року - 833 333,33 грн., у червні 2011 року - 83 333 грн., у липні 2011 року - 416 666,66 грн., в серпні 2011 року - 166 666,67 грн.

26.09.2011 року вступила в дію додаткова угода до договору №1722 від 28.12.2010 року, відповідно до умов якої призначення здійснених платежів підлягає уточненню після виконання проектних робіт за договором №1722. Позивач листом від 10.10.2011 року повідомив ПАТ «Техенерго» про те, що авансові платежі за договором №1722 від 28.12.2010 року вважати платежами за поставку обладнання ні підставі договору та просив Товариство надати розрахунки-коригування.

Контрагентом позивача виписано розрахунки-коригування щодо зменшення ціни постачання послуги та збільшення ціни постачання товару; причина коригування - зміна призначення платежу.

Податковий орган, за результатами перевірки прийшов до висновку, що через відсутність реєстрації розрахунків-коригування в ЄДР, не проведення коригування податкового кредиту внаслідок перегляду цін на послуги за договором - позивачем протиправно сформовано податковий кредит з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, на підставі наявної податкової інформації щодо податкових перевірок ПрАТ «Техенерго», його контрагентів-постачальників та третіх осіб (ПП «Фіто Сервіс Плюс», ТОВ «Казбег», ПП «Стилет-Юг»), відповідач дійшов висновку про нікчемність угод по ланцюгу постачання ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» - ПрАТ «Техенерго» - ТОВ «Казбег» - ПП «Фіто Сервіс Плюс» (відсутність за місцезнаходженням) - ПП «Стилет-Юг» (податкова яма). Встановивши безтоварність операції по ланцюгу до ПрАТ «Техенерго» податковий орган дійшов висновку про протиправність формування податкового кредиту позивачем через відсутність реального здійснення господарської операції з постачання товару.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів не може погодитись висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджуються реальність господарської операції, а саме: договор на виконання робіт та додаткова угода до нього, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі товару, розрахунки коригування, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Оплата поставленого товару та придбаних робіт також не заперечується відповідачем.

Використання позивачем отриманих від ПрАТ «Техенерго» робіт та товарів у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарської операції між позивачем та ПрАТ «Техенрго»

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача та його відносини з третіми особами, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Не підтвердження податковим органом постачання товару по одному з ланцюгів постачання, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тією ознакою, яка характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та контрагентом, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПрАТ «Техенерго» укладено договір на виконання робіт та постачання товару. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлено.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення доказів сумнівності контрагента, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти перевірок третіх осіб, якими встановлено відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням та через відсутність товарно-транспортної документації не підтверджено реальне постачання товару від одного суб'єкта господарювання до іншого не є беззаперечними та безумовними документами, що підтверджують обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача або третіх осіб щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарської операції, з якої сформовано спірний податковий кредит.

Доводи скаржника щодо відсутності коригування податкового кредиту за операцією з виконання робіт колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, положеннями ст.192.Податкового кодексу України, передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

192.1.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

192.1.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Як вбачається з пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи, під час уточнення призначення авансових платежів, що здійснено у відповідності до додаткової угоди №1722, відбулась лише зміна співвідношення вартості за придбані роботи та придбані товари внаслідок збільшення об'єму придбаного товару за рахунок зменшення об'єму замовлених робіт, загальна сума угоди залишилась не змінною, а отже підстав для проведення коригування податкового кредиту ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» або податкового зобов'язання ПрАТ «Техенерго».

Щодо відсутності реєстрації розрахунків-коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 000 грн.

Відповідно до п.201.10 ст..201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» подано скарги на постачальника до податкової декларації за жовтень 2011 року щодо всіх розрахунків-коригувань до податкових накладних з сумою ПДВ понад 100 000 грн. Інші розрахунки-коригування складені до податкових накладних з сумами ПДВ менше ніж 100 000 грн. а отже не підлягають реєстрації.

На підставі дослідження первинних документів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності розбіжностей між номенклатурою товарів в видаткових накладних та номенклатурою товарів у податкових накладних виписаних ПрАТ «Техноенерго».

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав вважати протиправно сформованим податковий кредит по взаємовідносинам з ПрАТ «Техенерго».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ВКП «Промінвестресурс».

Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджено матеріалами справи між позивачем та ТОВ «ВКП «Промінвестресурс» укладено договорі постачання від 21.08.2009 року №1415, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (цегла шамотна).

На підтвердження реальності виконання даної угоди позивачем до перевірки надано копії договору поставки та специфікації до нього, видаткові та податкові накладні, прибуткові ордера, копії журналу видачі довіреностей на отримання товару, платіжні доручення тощо.

Податковий орган через відсутність товарно-транспортних накладних дійшов висновку про безтоварність даної операції та відповідне протиправне формування валових витрат та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

На підставі наданих позивачем документів можливо встановити обсяг придбаного товару та його вартість, виходячи з умов договору і, відповідно, встановити правомірність включення до складу валових витрат суму витрачену за виконанням угоди поставки.

Податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV).

Так, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На момент проведення перевірки вся необхідна первинна документація, що відображала правомірність факту придбання позивачем цегли, була у повному обсязі надана відповідачеві і цей факт скаржником не заперечувався.

При цьому, у податкового органу не викликала сумнівів і правильність складання первинних документів та використання даних послуг у господарській діяльності позивача, які згідно положень Закону № 334 є підставою для віднесення сум до валових витрат.

Скаржник зазначає, що суд не врахував відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту транспортування товару, тому підстави для включення таких витрат до складу валових витрат у Товариства відсутні.

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстровано в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, типові форми первинного обліку роботи автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Проте, даний Наказ № 488/346 не пройшов відповідної процедури реєстрації нормативних атів в Міністерстві юстиції України, що передбачена Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, а тому не є обов'язковим для виконання підприємствами та організаціями, які не входять в сферу управління органу, що видав вказаний нормативно-правовий акт (п.4 вказаного Положення).

Крім зазначеного, в контексті приписів ст. 5 п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не спростовано посилання позивача на первинні документи, які крім товарно -транспортної накладної, наявність якої відповідач визнає обов'язковою, свідчать про обґрунтованість відповідних витрат та віднесення їх до валових витрат звітного періоду в процесі здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено обставини по справі та надано їм вірну оцінку, судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, а тому в межах доводів апеляційної скарги, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, передбачені ст.. 202 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 р. у справі № 808/2931/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 р. у справі № 808/2931/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко