Постанова

від 12.12.2019 по справі 808/2931/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №808/2931/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9089/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача Корнієнка А.Г.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Прудивуса О.В. від 29 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. від 16 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство ДТЕК Дніпроенерго (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №0001140028, №0001150028, №0001160028 та №0001170028.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти декларування податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з контрагентами ПрАТ Техенерго (код ЄДРПОУ 23891483) за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ ВКП Промінвестресурс (код ЄДРПОУ 23788255) за період вересень 2009 року - березень 2010 року та ТОВ Альтаир-ЛТД (код ЄДРПОУ 22638855) за липень 2011 року та податку на прибуток за період з 01 вересня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складений акт від 30 листопада 2012 року №528/28-1/00130872, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме: підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон №334/94), пункту 144.1 статті 144, пунктів 146.1, 146.2, 146.3 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 9211 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у 3 кварталі 2012 року на суму 9832 грн.; абзацу е підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР Про податок на додану вартість (далі - Закон №168/97-ВР), пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 5247404 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту у розмірі 590000 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту по взаємовідносинам з ПрАТ Техенерго без дотримання відповідних законодавчих підстав, зважаючи на те, що порушено порядок ведення податкового обліку в частині реєстрації розрахунків-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних контрагентом, та неподані скарги на такого постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено такі розрахунки-коригування; наявні розбіжності між первинними документами та податковими накладними в частині номенклатури товарів та вартості послуг; відсутні первинні документи, що підтверджують виконання послуг по технічному переоснащенню енергоблоку; здійсненими заходами з податкового контролю по контрагенту не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання, зокрема щодо поставки електродів.

Крім того, як вважає відповідач, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ ВКП Промінвестресурс щодо поставки цегли фасованої здійснено без належного документального підтвердження таких господарських відносин й наведене обґрунтовується здійсненими заходами з податкового контролю по цьому контрагенту, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин з платниками податків по ланцюгу постачання; порушеною справою про банкрутство ТОВ ВКП Промінвестресурс ; відсутністю документів, які б свідчили про транспортування товару на склад позивача й підтверджували походження такого товару. За висновком контролюючого органу такі обставини призвели й до безпідставного збільшення балансової вартості основних фондів по первинним документам, отриманим від ТОВ ВКП Промінвестресурс , а також завищення амортизаційних відрахувань, враховуючи вартість матеріалів, переданих ТОВ ВКП Промінвестресурс .

На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року: №0001140028, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 6769421 грн., з яких 5235124 грн. за основним платежем та 1534297 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0001150028, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 12686 грн., з яких 9211 грн. за основним платежем та 3475 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0001160028, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на суму 590000 грн.; №0001170028, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 9832 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ПрАТ Техенерго та ТОВ ВКП Промінвестресурс ) є реальними, їх проведення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, а висновок контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтувався лише на отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка, на переконання відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснювалася поза межами правового поля, однак без дослідження та аналізу первинних документів, безпосередньо складених за наслідками спірних взаємовідносин.

Також, за висновком судів, відсутні підстави вважати протиправно сформованим податковий кредит по взаємовідносинам з ПрАТ Техенерго внаслідок нереєстрації розрахунків-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та непроведення коригування податкового кредиту у зв`язку із переглядом цін на послуги за договором, адже: під час уточнення призначення авансових платежів відбулась лише зміна співвідношення вартості за придбані роботи та придбані товари й загальна сума угоди залишилась незмінною, що виключало підстави для проведення коригування податкового кредиту Товариства або податкового зобов`язання ПрАТ Техенерго у відповідності до положень статті 192 ПК України; Товариством подано скарги на постачальника до податкової декларації за жовтень 2011 року щодо всіх розрахунків-коригувань до податкових накладних з сумою ПДВ понад 100000 грн., складені ж до податкових накладних розрахунки-коригування з сумами ПДВ менше ніж 100000 грн. не підлягали реєстрації в силу вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України; судами не встановлено розбіжностей між номенклатурою товарів в видаткових накладних та номенклатурою товарів у податкових накладних, виписаних ПрАТ Техноенерго , про що стверджував контролюючий орган.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі податкових накладних, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до яких не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних; платником податку не підтверджено товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, у тому числі щодо транспортування товару, й, до того ж, за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 12 грудня 2019 року, у яке представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив відмовити у її задоволенні.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом №334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями ПК України, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом №168/97-ВР.

Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а )

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ ВКП Промінвестресурс укладено договір постачання від 21 серпня 2009 року №1415, відповідно до умов якого останнє (постачальник) зобов`язується поставити, а Товариство (покупець) прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (цегла шамотна).

Реальність поставки цегли шамотної у вересні 2009 року, як встановлено судами, підтверджується видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, копією журналу видачі довіреностей на отримання товару, платіжними дорученнями тощо. За висновком судів документи, складені між позивачем та контрагентом, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

В період здійснення господарських операцій ТОВ ВКП Промінвестресурс було зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ.

З врахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ВКП Промінвестресурс документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкових вигод.

При цьому за встановлених обставин справи ненадання до перевірки окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не можуть у даному випадку нівелювати як такі господарські взаємовідносини позивача із постачальником, до того ж за умовами договору поставка здійснювалась транспортом постачальника й її вартість входила до ціни товару; також норми податкового законодавства не містять застережень щодо неможливості формування валових витрат та податкового кредиту у разі, коли в подальшому стосовно контрагента порушено провадження у справі про банкрутство.

Підсумовуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Щодо взаємовідносин з ПрАТ Техенерго , то судами встановлено, що між позивачем та вказаною особою 28 грудня 2010 року укладено договір на виконання робіт №1722, предметом якого є модернізація газоочисного обладнання та впровадження екологічних заходів, а саме: розробка проектно-кошторисної документації Робоча документація з конструкторською документацією для виготовлення обладнання, відповідно до затвердженого замовником завдання на проектування, виготовлення та постачання обладнання, виконання комплексу будівельно-монтажних робіт. Тобто договір передбачає як виконання робіт так і постачання товару.

На підставі здійсненої на користь ПрАТ Техенерго попередньої оплати позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2010 року на суму 833333,33 грн., у січні 2011 року - 833333,33 грн., у червні 2011 року - 83333 грн., у липні 2011 року - 416666,66 грн., в серпні 2011 року - 166666,67 грн.

26 вересня 2011 року вступила в дію додаткова угода до договору №1722 від 28 грудня 2010 року, відповідно до умов якої призначення здійснених платежів підлягає уточненню після виконання проектних робіт за договором №1722. Позивач листом від 10 жовтня 2011 року повідомив ПАТ Техенерго про те, що авансові платежі за договором №1722 від 28 грудня 2010 року вважати платежами за поставку обладнання на підставі договору та просив надати розрахунки-коригування.

21 жовтня 2011 року ПрАТ Техенерго виписано розрахунок-коригування №11 до податкової накладної №24 від 28 грудня 2010 року, яким зменшено ціну постачання послуги Технічне переоснащення енергоблоку № 1 у розмірі 4166666,67 грн. та збільшено ціну постачання 12 видів товару у розмірі 4166666,67 грн. Причиною коригування зазначена зміна призначення платежу, сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту складає 0.

Аналогічні розрахунки-коригування виписані ПрАТ Техенерго на податкову накладну №8 від 26 січня 2011 року (розрахунок-коригування №10 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №7 від 24 червня 2011 року (розрахунок-коригування №3 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №3 від 06 липня 2011 року (розрахунок-коригування №4 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №11 від 21 липня 2011 року (розрахунок-коригування №5 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №12 від 21 липня 2011 року (розрахунок-коригування №6 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №16 від 26 липня 2011 року (розрахунок-коригування №7 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №16 від 30 серпня 2011 року (розрахунок-коригування №9 від 21 жовтня 2011 року), податкову накладну №14 від 25 серпня 2011 року (розрахунок-коригування №8 від 21 жовтня 2011 року).

Судами встановлено наявність у Товариства всіх необхідних та належним чином оформлених первинних документів, якими підтверджується реальність господарських операцій із ПрАТ Техенерго , а саме актів виконаних робіт, актів прийому-передачі товару, розрахунків коригування, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень тощо.

Слід зазначити, що жодних дефектів у правовому статусі ПрАТ Техенерго , яке виписало податкові накладні, на підставі яких Товариством сформовано спірну суму податкового кредиту, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, у тому числі розбіжностей між номенклатурою товарів в видаткових накладних та номенклатурою товарів у податкових накладних, виписаних ПрАТ Техноенерго , на обставини чого посилався відповідач, суди не встановили під час розгляду справи.

По суті, як встановлено судами, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із цим контрагентом, а висновок контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтуються лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента позивача із іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій із позивачем. Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Обставини ж непроведення коригування податкового кредиту у зв`язку із переглядом цін на послуги за договором обґрунтовано відхилені судами як безпідставні, зважаючи на наступне.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені статтею 192 ПК України, за змістом пункту 192.1 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (підпункти 192.1.1, 192.1.2).

Тобто обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Встановивши, що під час уточнення призначення авансових платежів відбулась лише зміна співвідношення вартості за придбані роботи та придбані товари й загальна сума укладеної із ПрАТ Техенерго угоди №1722 від 28 грудня 2010 року залишилась незмінною, суди правильно вказали на відсутність підстав для проведення коригування податкового кредиту Товариства або податкового зобов`язання ПрАТ Техенерго у відповідності до положень статті 192 ПК України.

Також слід зазначити, що норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом дев`ятим пункту 201.10 статті 201 ПК України покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов`язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як встановлено у одинадцятому абзаці пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зміст наведених податкових норм, які діяли на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов`язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Водночас відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року реєстрація податкових накладних платниками ПДВ - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума ПДВ в одній податковій накладній становить понад 100000 грн.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариством подано скарги на постачальника - ПрАТ Техенерго до податкової декларації за жовтень 2011 року щодо всіх розрахунків-коригувань до податкових накладних з сумою ПДВ понад 100000 грн.; інші розрахунки-коригування складені до податкових накладних з сумами ПДВ менше ніж 100000 грн., тобто не підлягали реєстрації в силу вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

За наведеного, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень при формуванні позивачем у відповідному періоді податкового кредиту за наслідками операцій із ПрАТ Техенерго .

Таким чином Верховний Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду