Ухвала

від 21.04.2015 по справі 804/7263/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 рокусправа № 804/7263/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Федоренко Р. В. (адв. дог. Від 04.07.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року

у справі № 804/7263/14

за позовом приватного підприємства «Будівельник-ЮГ»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельник-ЮГ» звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати видані податкові повідомлення - рішення від 18.04.2014 № 0001562201, № 0001572201, 0005071701, № 0001742203 по нарахуванню сум грошового зобов'язання, відповідно, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 160 443 грн., та штрафних санкцій у розмірі 80 222 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 340 313 грн., та штрафних санкцій 85 078 грн., прибуткового податку за актами перевірок у розмірі 3 480 грн., та штрафних санкцій у розмірі 1 380 грн., а також, за порушення норм з регулювання обігу готівки штрафні санкції у розмірі 12 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки, покладений в основу висновків податкового органу, не може містити відомості про результати дослідження господарської діяльності платника податків, оскільки фактично зустрічна звірки у спірному випадку проведена не була. На момент укладання договорів, здійснення господарських операцій, складання первинних документів контрагенти позивача не були ліквідованими та не були виключеними з ЄДРПОУ, їх установчі документи, свідоцтва про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтва про державну реєстрацію також були дійсними. Позивач також зазначає, що право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ними податку до бюджету. Висновки податкового органу про порушення норм податкового законодавства здійснені виключно на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 позов задоволено в повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що висновки відповідача побудовані на недосліджених, неналежних, та таких, що не мають юридичної сили, доказах, а також на обставинах, які фактично не містяться та не підтверджені будь-якими доказами. Також судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, наявність розумної ділової мети.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди при придбанні - продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту за період грудень 2012 року. Актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача встановлено, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже позивачем не підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками за період з 01.12.2010 по 31.07.2012 та контрагентами - покупцями за період з 01.12.2010 по 31.07.2012.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що судом першої інстанції було прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «Будівельник-ЮГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено №758/7/04-03-22-01-08/36893560 від 24.02.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 160443 грн., в тому числі: серпень 2011 року в сумі 16667 грн., вересень 2011 року в сумі 11667 грн., жовтень 2011 року в сумі 11633 грн., лютий 2012 року в сумі 94 грн., березень 2012 року в сумі 4941 грн., травень 2012 року в сумі 164 грн., червень 2012 року в сумі 814 грн., серпень 2012 року в сумі 114 грн., листопад 2012 року в сумі 53679 грн.. грудень 2012 року в сумі 60671 грн.;

п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство донараховано податок на прибуток на загальну суму 340313 грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 2213 грн., ІV квартал 2012 року - 340313 грн.;

п.177.6 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 3480,00 грн.;

п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, в результаті чого донараховано 6000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001742203 від 18.04.2014, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 12000,00 грн.;

- №0005071701 від 18.04.2014, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем прибутковий податок за актами перевірок на загальну суму 4860,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 3480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1380,00 грн.;

- №0001562201 від 18.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 40665,00 грн., в тому числі за основним платежем - 160443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80222,00 грн.;

- №0001572201 від 18.04.2014, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 425391,00 грн., в тому числі за основним платежем - 340313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 85078,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Щодо правомірності визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток на податок на додану вартість, висновки відповідачем зроблені з огляду на встановлені в ході перевірки наступні обставини.

Як зазначено в акті перевірки, підприємством занижено валові доходи в результаті взаємовідносин з ТОВ «Будконструкція-2012», оскільки отримані позивачем від ТОВ «Будконструкція-2012» будівельні послуги перевиставлені в IV кварталі 2012 року на адресу TOB «Лівадійський берег», отже, за твердженням податкового органу вартість цих послуг є безповоротною фінансовою допомогою.

Також відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товарів (послуг), отриманих від контрагентів з ознакою «фіктивності», без підтвердження первинними документами. При цьому відповідачем використана наявна інформація щодо нереальності здійснення операцій позивача з огляду на дані актів податкових органів щодо контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зафіксовано, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена податковими накладними, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за період з 03.12.2010 по 31.12.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія СТ», МПП «Маркет, ТОВ «Деміс-Канц», ДП «Придніпровський ЕТЦ», ТОВ «Інвест Актив Плюс», ПП БК«Само», ПП «Дніпро-Авто», від УУБ (Українська Універсальна Біржа; ТОВ «Асстрой-Є», ПП Фірма «ТЕС.

Відповідно до п.135.5.4 п.135.5. ст.135 ПК України, на який посилається відповідач, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має відповідну ліцензію на право проведення будівельної діяльності, допуск до роботи з підвищеною безпекою, на балансі позивача перебуває необхідне для будівництва обладнання, інструмент, машини, механізми.

Позивачем укладені договори з ТОВ «Будконструкція-2012» та з ТОВ «Інвест Актив Плюс», яких позивач залучив в якості субпідрядників для виконання будівельних робіт в межах укладеного позивачем договору підряду з замовником ТОВ «Лівадійський берег».

Виходячи з правової природи взаємовідносин, які склались між вказаними підприємствами, фактичними діями позивача та його контрагентів, є помилковим висновок відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, наведені вище правові норми спірних правовідносин не регулюють.

Стосовно правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2012 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Будконструкція-2012» (Підрядник) укладено договір підряду №727, відповідно до якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника з використанням своїх інтересів та устаткування, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (надалі - роботи) на об'єкті «Пансіонат сімейного типу для батьків з дітьми за адресою: АРК м.Ялта с.Ореанда в районі пансіонату «Гліцинія». Згідно з п.2.1 договору ціна договору складає 2000000,00 грн. Оплата за цим договором провадиться у формі безготівкового розрахунку (п.3.1 договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується: договірною ціною на будівництво пансіонату сімейного типу для батьків з дітьми за адресою: АРК м.Ялта с.Ореанда в районі пансіонату «Гліцинія» спальний корпус №4, фундаментальна плита, що здійснюється в 2012 році (т.1 а. с. 87-91); локальним кошторисом №2-1-1 на спальний корпус №4, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (витрат) за грудень 2012 р., актом №537 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №536 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №535 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №534 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №547 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №546 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №545 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №543 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №544 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №542 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №541 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №540 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №539 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №538 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №533 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №532 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №529 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №531 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №526 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №528 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №525 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №527 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №524 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №522 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №523 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №521 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №520 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №519 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №518 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №517 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №516 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №515 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №530 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., актом №514 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., податковими накладними №1261 від 26.12.2012, №1237 від 12.12.2012, №1251 від 18.12.2012, №1250 від 18.12.2012, №1262 від 26.12.2012, №1233 від 07.12.2012, №1256 від 24.12.2012, №1248 від 17.12.2012, №1243 від 14.12.2012, №1259 від 25.12.2012, №1249 від 18.12.2012, №1242 від 13.12.2012, №1255 від 24.12.2012, №1230 від 06.12.2012, №1231 від 06.12.2012, №1234 від 10.12.2012, №1241 від 13.12.2012, №1229 від 06.12.2012, №1247 від 17.12.2012, №1260 від 25.12.2012, №1238 від 12.12.2012, №1246 від 17.12.2012, №1252 від 19.12.2012, №1239 від 12.12.2012, №1258 від 25.12.2012, №1236 від 12.12.2012, №1240 від 12.12.2012, №12654 від 21.12.2012, №1253 від 21.12.2012, №1257 від 24.12.2012, №1245 від 17.12.2012, №1244 від 17.12.2012, №1235 від 10.12.2012, №1232 від 07.12.2012 всього на загальну суму 1610000,00 грн., в т. ч. ПДВ 268333,33 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інвест Актив Плюс» щодо придбання вагончику-побутівки 1500*1500, що підтверджується накладною №ВН-000049 від 07.03.2012 на загальну суму 12650,00 грн. та податковою накладною №15 від 07.03.2012 р. на загальну суму 12650,00 грн., в т. ч. ПДВ 2108,38 грн.

Отримані від вищеозначених контрагентів послуги (будівельні роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності для будівництва пансіонату в АР Крим м.Ялта, п.Ореанда на замовлення ТОВ «Лівадійський берег».

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

На момент укладення та виконання означених вище договорів, вказані контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаними підприємствами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з виконання робіт, поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання робіт, надання послуг, відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище договори (правочини), укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, правочинів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку означених підприємств, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують виконання робіт, надання послуг та їх використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Щодо посилання відповідача на наявну у нього інформацію стосовно контрагентів позивача як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагентів позивача, яка не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, відповідач, посилаючись на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача як доказ нереальності проведених господарських операцій, не врахував, що такі акти є документами, що фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, відповідачем в акті перевірки від 24.02.2014 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з виконання робіт, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Також слід за необхідне зазначити, що із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Будконструкція-2012» та з ТОВ «Інвест Актив Плюс», вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій виконання робіт, надання послуг.

Щодо висновків податкового органу про віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, що відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за період з 03.12.2010 по 31.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ДП «Придніпровський експертно-технічний центр» Держпромнагляду України», ПП «Дніпро-Авто», Українська універсальна біржа, ТОВ «Асстрой-С», фірмою «Тесс» податок на додану вартість по яким було включено до податкового кредиту, що підтверджується наступними податковими накладними: №233 від 19.03.2012 на загальну суму 8498,16 грн., в т.ч. ПДВ 1416,36 грн. (ДП «Придніпровський експертно-технічний центр»), №108 від 30.05.2012 на загальну суму 984,00 грн., в т.ч. ПДВ 164 грн., №68 від 17.08.2012 р. на загальну суму 50,40 грн., в т. ч. ПДВ 8,40 грн., №62 від 16.08.2012 на загальну суму 631,20 грн., в т. ч. ПДВ 105,20 грн., (ПП «Дніпро-Авто»), №2007 від 22.06.2012 на загальну суму 4886,42 грн., в т. ч. ПДВ 814,40 грн. (Українська універсальна біржа), №86 від 22.12.2012 на загальну суму 1680,00 грн., в т. ч. ПДВ 280,00 грн., №30 від 08.11.2012 на загальну суму 17058,00 грн., в т. ч. ПДВ 2843,00 грн., №31 від 08.11.2012 на загальну суму 139999,56 грн., в т. ч. ПДВ 23333,26 грн., №37 від 09.11.2012 на загальну суму 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 100,00 грн., №107 від 27.11.2012 на загальну суму 17000,00 грн.. в т. ч. ПДВ 2833,33 грн., №72 від 21.11.2012 на загальну суму 32078,76 грн., в т. ч. ПДВ 5346,46 грн., №71 від 20.11.2012 на загальну суму 8690,00 грн., в т.ч. ПДВ 1448,33 грн., №36 від 09.11.2012 на загальну суму 86970,00 грн., в т. ч. ПДВ 14495,00 грн., №53 від 13.11.2012 на загальну суму 3596,00 грн., в т. ч. ПДВ 599,33 грн., №52 від 13.11.2012 на загальну суму 14399,59 грн., в т. ч. ПДВ 2399,93 грн., №69 від 18.12.2012 на загальну суму 25114,99 грн., в т. ч. ПДВ 4185,83 грн.. №2 від 03.12.2012 на загальну суму 27699,66 грн., в т. ч. ПДВ 4616,61 грн., №29 від 07.12.2012 на загальну суму103120,44 грн., в т. ч. ПДВ 17186,74 грн., №36 від 10.12.2012 на загальну суму 16999,80 грн., в т. ч. ПДВ 2833,30 грн., №11 від 04.12.2012 на загальну суму 89899,80 грн., в т. ч. ПДВ 14983,30 грн., №63 від 14.12.2012 на загальну суму 45399,66 грн., в т. ч. ПДВ 7566,61 грн. (ТОВ «Асстрой-С»), №58 від 03.12.2012 на загальну суму 3042,00 грн., в т. ч. ПДВ 507,00 грн., №135 від 04.12.2012 на загальну суму 19266,00 грн., в т. ч. ПДВ 3213,00 грн., №397 від 10.12.2012 на загальну суму 4056,00 грн., в т. ч. ПДВ 676,00 грн., №468 від 10.12.2012 на загальну суму 24736,00 грн., в т. ч. ПДВ 4122,67 грн., №1173 від 21.12.2012 на загальну суму 11114,00 грн., в т. ч. ПДВ 852,33 грн., №801 від 14.12.2012 на загальну суму 10100,00 грн., в т. ч. ПДВ 1683,33 грн., №1027 від 19.12.2012 на загальну суму 11179,00 грн., в т. ч. ПДВ 1863,16 грн. (фірма «Тесс»), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Всі перелічені податкові накладні занесені до реєстру, надавались позивачем до перевірки, отже в даному випадку висновок відповідача про завищення податкового кредиту є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 3480,00 колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

При цьому, п.177.6 ст.177 ПК України передбачено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п.п. «а» п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України).

Донараховуючи позивачу податок на доходи фізичних осіб, податковий орган виходив з того, що доходи приватного підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, отримані у грудні 2012 року не у межах підприємницької діяльності.

В той же час, з наявного в матеріалах справи свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_6, виданого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, вбачається, що основним видом господарської діяльності останнього є діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24.0), а відтак перерахування Позивачем грошових коштів ФОП ОСОБА_3 за послуги перевезення автомобільним транспортом повністю узгоджується з його господарською діяльністю, а відтак й узгоджується з приписами податкового законодавства.

Щодо оплати приватному підприємцю ОСОБА_4 грошових коштів за футболки згідно платіжного доручення №1249 від 30.07.2012, слід зауважити, що грошові кошти перераховувались за отриманий товар, а не за надання послуг як про це вказано в акті перевірки.

До того ж, колегія суддів вказує, що посилання податкового органу на інформаційну базу даних «АІС Облік податків та платежів», в якій зазначено, що основним видом діяльності вищеозначених фізичних осіб-підприємців є оптова торгівля, не може бути прийняте до уваги, оскільки жодний нормативний документ не передбачає такої підстави для формування висновків про наявність або відсутність порушень податкового законодавства як інформація з інформаційних баз даних податкового органу.

Виходячи з наведеного, є безпідставним збільшення позивачу суми грошових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням №0005071701 від 18.04.2014, тим більш, що як зазначено в цьому податковому повідомленні-рішення донарахування здійснено за «прибутковим податком за актами перевірок», що не відповідає ні нормам Податкового кодексу України, ні фактичним обставинам.

Щодо порушення позивачем вимог п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до 2.6 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п.2.8 Постанови №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2012 позивачем оформлено видатковий ордер на видачу заробітної плати згідно відомостей на виплату грошей №ВЗП-00040, №ВЗП-00039 на загальну суму 16150,00 грн. Цього ж дня вказана сума грошей видана працівникам позивача, що підтверджується відомостями на виплату грошей №ВЗП-00040 від 25.06.2012 на суму 11150,00 грн. та №ВЗП-00039 від 25.06.2012 на суму 6000,00 грн., всього на загальну суму 16150,00 грн., а відтак наведене спростовує твердження податкового органу про залишення позивачем до наступного дня 25.06.2012 готівкових коштів в касі підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає недоведеним факт порушення позивачем приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, відповідно, є безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 12000,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0001742203 від 18.04.2014.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі № 804/7263/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко