Постанова

від 16.10.2018 по справі 804/7263/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №804/7263/14

адміністративне провадження №К/9901/8480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у складі судді Павловського Д.П. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у складі суддів Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В. у справі №804/7263/14 за позовом Приватного підприємства Будівельник - ЮГ до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

26 травня 2014 року Приватне підприємство Будівельник - ЮГ (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 18 квітня 2014 року № 0001562201, № 0001572201, 0005071701, № 0001742203 по нарахуванню приватному підприємству Будівельник - Юг сум грошового зобов'язання, відповідно, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 160 443 грн., та штрафних санкцій у розмірі 80 222 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 340 313 грн., та штрафних санкцій 85 078 грн., прибуткового податку за актами перевірок у розмірі 3 480 грн., та штрафних санкцій у розмірі 1 380 грн., а також за порушення норм з регулювання обігу готівки штрафні санкції у розмірі 12000 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

11 червня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, задоволений позов Підприємства повністю.

15 червня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

17 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/7263/14 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

17 серпня 2015 року Підприємством наданий відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач спростовує доводи податкового органу, вважає судові рішення у справі такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

22 вересня 2015 року справа №804/7263/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №804/7263/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8480/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2014 року №758/7/04-03-22-01-08/36893560 (далі - акт перевірки), на підставі якого керівником податкового органу 18 квітня 2014 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0001742203, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 12000,00 грн., №0005071701, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем прибутковий податок на загальну суму 4860,00 грн., за основним платежем - 3480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1380,00 грн., №0001562201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 40665,00 грн., в тому числі за основним платежем - 160443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80222,00 грн., №0001572201, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 425391,00 грн., в тому числі за основним платежем - 340313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 85078,00 грн.

Щодо податку на прибуток та податку на додану вартість.

Склад податкових правопорушень за позицією податкового органу полягає у безпідставному, в порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, включені до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 160443 грн., в тому числі: серпень 2011 року в сумі 16667 грн., вересень 2011 року в сумі 11667 грн., жовтень 2011 року в сумі 11633 грн., лютий 2012 року в сумі 94 грн., березень 2012 року в сумі 4941 грн., травень 2012 року в сумі 164 грн., червень 2012 року в сумі 814 грн., серпень 2012 року в сумі 114 грн., листопад 2012 року в сумі 53679 грн.. грудень 2012 року в сумі 60671 грн.

Податок на прибуток донарахований податковим органом на загальну суму 340313 грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 2213 грн., ІV квартал 2012 року - 340313 грн., за порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Заниження валових доходів за висновком податкового органу має місце в результаті отримання позивачем будівельних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю Будконструкція-2012 , які у подальшому передані в IV кварталі 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю Лівадійський берег , є безповоротною фінансовою допомогою.

Також відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товарів (послуг), отриманих від контрагентів з ознакою фіктивності , без підтвердження первинними документами. При цьому відповідачем використана наявна інформація щодо нереальності здійснення операцій позивача з огляду на дані актів податкових органів щодо контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічних звірок.

Щодо формування податкового кредиту, порушення полягає у тому, що суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за період з 03 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СТ , МПП Маркет, Товариством з обмеженою відповідальністю Деміс-Канц , ДП Придніпровський ЕТЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест Актив Плюс , ПП БК Само , ПП Дніпро-Авто , від УУБ (Українська Універсальна Біржа; Товариством з обмеженою відповідальністю Асстрой-Є , ПП Фірма ТЕС .

Оцінюючи спірні операції, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, та застосуванні цих норм до спірних правовідносин, в межах яких Підприємством укладені та виконанні договори субпідряду з Товариством з обмеженою відповідальністю Будконструкція-2012 та з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест Актив Плюс , яких позивач залучив в якості субпідрядників для виконання будівельних робіт в межах укладеного позивачем договору підряду з замовником Товариством з обмеженою відповідальністю Лівадійський берег .

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що правова природа взаємовідносин, які склались між вказаними підприємствами, фактичними діями позивача та його контрагентів, доводить помилковість висновків відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги.

Досліджуючи питання формування позивачем валових витрат, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, дослідженні витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту138.1 статті 138 цього кодексу), положень пункту 138.2 цієї статті, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Дослідження питань формування податкового кредиту здійснено відповідно до пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Сутність господарської операції встановлена судами попередніх інстанцій з огляду на аналіз статті першої Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , виходячи з якої суди дійшли висновку про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

30 листопада 2012 року між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Будконструкція-2012 , як підрядником, укладено договір підряду предметом якого є виконання робіт (надалі - роботи) на об'єкті Пансіонат сімейного типу для батьків з дітьми за адресою: АРК м. Ялта с. Ореанда в районі пансіонату Гліцинія , договірна ціна яких складає 2000000,00 грн.

Факт виконання підрядних робіт встановлений судами попередніх інстанцій на підставі встановлення твердої договірної ціни на будівництво об'єкта, локальним кошторисом №2-1-1 на спальний корпус №4, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (витрат), актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними на загальну суму 1610000,00 грн., в т. ч. податку на додану вартість у сумі 268 333,33 грн.

За взаємовідносинами позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест Актив Плюс придбано вагончик - побутова 1500*1500, за накладною від 07 березня 2012 року №ВН-000049 на загальну суму 12 650,00 грн. та за податковою накладною №15 від 07 березня 2012 року на загальну суму 12650,00 грн., в т. ч. податку на додану вартість 2108,38 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено придбання позивачем послуг та вагончику у межах здійснення власної господарської діяльності для будівництва пансіонату в АР Крим м.Ялта, п.Ореанда на замовлення ТовариОВ Лівадійський берег .

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зміст досліджених судами попередніх інстанцій первинних документів у їх сукупності, доводить, що вони містять всі обов'язкові реквізити передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України Про порядок заповнення податкової накладної від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання робіт, надання послуг. Посилання податкового органу на наявну у нього інформацію стосовно контрагентів позивача як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, як такої що не впливає на суть спірних правовідносин, як таку що не має правових наслідків, не є доказом у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Оцінюючи висновки податкового органу про віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, що відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за період з 03 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач мав господарські взаємовідносини з Державного підприємства Придніпровський експертно-технічний центр Держпромнагляду України , Приватного підприємства Дніпро-Авто , Українська універсальна біржа, Товариства з обмеженою відповідальністю Асстрой-С , фірмою Тесс , за взаємовідносинами з якими до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних досліджених в розрізі кожного контрагента, результати дослідження яких викладені у судових рішеннях, які є результатом касаційного перегляду.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт реєстрації всіх податкових накладних у реєстрі, надання їх позивачем до перевірки податковому органу спростовує висновок податкового органу про завищення податкового кредиту та є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Оцінюючи спір у частині донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 3480,00 грн. за двома різновидами операцій за порушення положень пункту 177.6 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі цих норм, а також положень пункту 177.1 статті 177, пункту 167.1 статті 167, підпункту а пункту 171.2 статті 171 цього Кодексу.

Збільшуючи позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податковий орган виходив з того, що доходи приватного підприємця отримані у грудні 2012 року, не у межах підприємницької діяльності.

Дослідивши наявне в матеріалах справи свідоцтво платника єдиного податку виданого фізичній особі-підприємцю, суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом господарської діяльності останнього є діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24.0), а відтак перерахування Позивачем грошових коштів фізичній особі - підприємцю за послуги перевезення автомобільним транспортом повністю узгоджується з його господарською діяльністю, що спростовує податкове правопорушення покладене податковим органом в основу збільшення грошового зобов'язання з цього податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснена оплата приватному підприємцю грошових коштів за футболки згідно платіжного доручення від 30 липня 2012 року №1249, тобто за товар, а не за надання послуг як про це вказано в акті перевірки.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначено податок на доходи фізичних осіб, доводить протиправність його прийняття.

Щодо порушення позивачем вимог пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, суди попередніх інстанцій визнали недоведеним факт порушення позивачем приписів цього Положення і як наслідок цього визнали безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 12000,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0001742203.

Оцінюючи спір у цій частині судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2012 року позивачем оформлено видатковий ордер на видачу заробітної плати згідно відомостей на виплату грошей №ВЗП-00040, №ВЗП-00039 на загальну суму 16150,00 грн., у цей же день вказана сума грошей видана працівникам позивача, що підтверджується відомостями на виплату грошей №ВЗП-00040 від 25 червня 2012 року на суму 11150,00 грн. та №ВЗП-00039 від 25 червня 2012 року на суму 6000,00 грн., всього на загальну суму 16150,00 грн., а відтак наведене спростовує твердження податкового органу про залишення позивачем до наступного дня 25 червня 2012 року готівкових коштів в касі підприємства.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини податковим органом не спростовані, що виключає можливість застосування штрафу.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №804/7263/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер