Постанова

від 14.05.2015 по справі 902/477/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 902/477/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Концерну "Військторгсервіс" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.12.14 у справі№902/477/13 Господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" доКонцерну "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії Концерну"Військторгсервіс" проповернення майна В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Куций Р.А.- за дов. від 11.10.14;

від відповідача: Маяцька С.М. - за дов. від 05.01.15;

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" у березні 2013 року заявлений позов до Концерну "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" про зобов'язання відповідача повернути зі зберігання 2 пральні машини, сушильну машину, праску циліндричну загальною вартістю 124 366 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань з повернення майна.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.05.13, ухваленим суддею Яремчук Ю.О., позовні вимоги задоволено повністю та зобов'язано відповідача повернути на користь позивача майно, передане за договором №18 від 25.05.12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бригинець Л.М. - головуючого, Павлюк І.Ю., Демидюк О.О., постановою від 09.10.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів : Добролюбової Т.В.- головуючого, суддів:Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 05.12.13, перевірену постанову апеляційного суду від 09.10.13 залишив без змін, а касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" без задоволення.

На виконання рішення у даній справі, Господарським судом Вінницької області видано наказ від 04.06.13 про зобов'язання Концерну "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" майно, зокрема 2 пральні машини, сушильну машину та праску циліндричну.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" звернулось до суду першої інстанції із заявою про зміну способу виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 23.05.13, в якій просило змінити спосіб виконання рішення суду першої інстанції на стягнення з відповідача вартості майна, переданого за договором №18 від 25.05.12, на суму 124366,00 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги заявник вказував, що майно у відповідача відсутнє і постановою Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ виконавчий документ повернуто до господарського суду Вінницької області без виконання через направлення подання до правоохоронних органів відносно керівника боржника з приводу привласнення чи викрадення присудженого до повернення майна. При цьому, заявник посилався на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.11.14 ухваленою суддею Яремчук Ю.О. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" про заміну способу виконання рішення, відмовлено. Обґрунтовуючи ухвалу суд посилався на те, що позивач не надав доказів щодо відсутності спірного майна у боржника. Водночас, суд першої інстанції зазначив що постановою від 11.09.13 Державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ повернуто виконавчий документ на підставі частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" внаслідок подання апеляційної скарги на рішення суду, а не через неможливість його виконання.

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Грязнова В.В.- головуючого, Мельник О.В., Розізнана І.В., постановою від 09.12.14, перевірену ухвалу суду першої інстанції скасував. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" про зміну способу виконання рішення задовольнив, змінив спосіб виконання рішення від 23.05.13 на стягнення з відповідача вартості неповернутого спірного майна (сума 124366,00 грн). При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із вартості майна встановленої рішенням від 23.05.13 у даній справі та того, що спірне майно у відповідача відсутнє, а виконавчий документ повернуто до Господарського суду Вінницької області без виконання на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірне майно має родові ознаки.

Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненський апеляційний господарський суд від 09.12.14 скасувати. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 32, 33, 34, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України та статті 184 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні речі мають родові ознаки, оскільки вони є індивідуально визначені.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" відзиву на касаційну скаргу, судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.05.13, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.12.13, зобов'язано відповідача повернути позивачеві майно, передане за договором від 25.05.12 на загальну суму 124 366 грн, а саме дві пральні машини, сушильну машину, праску циліндричну. На виконання цього рішення Господарським судом Вінницької області 04.06.13 видано наказ про повернення Концерном "Військторгсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" спірного майна. Скасовуючи ухвалу у справі про відмову у задоволенні зави про зміну способу виконання рішення, суд апеляційної інстанції установив, що Замостянський ВДВС ВМУЮ постановою від 31.07.14 виконавчий документ повернув до Господарського суду Вінницької області без виконання та надіслав звернення до правоохоронних органів відносно керівника Концерну "Військторгсервіс" з приводу привласнення чи викрадення спірного майна. Не погоджуючись з винесеною Замостянським ВДВС ВМУЮ постановою від 31.07.14 Концерн "Військторгсервіс" звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення у справі, яка і є предметом даного судового розгляду. Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказана норма кореспондує з приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України, якими унормовано, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, господарський суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими, тобто зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Підставою для зміни способу виконання рішення є конкретні обставини, пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення у строк або встановленим господарським судом способом. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачеві присуджено майно, визначене родовими ознаками, у разі відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу, зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива. Отже, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, зокрема його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд виходить з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення). За приписами статей 179, 184 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою . Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Таким чином, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки і вони вимірюються у даному випадку числом. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем на виконання рішення у справі спірне майно в натурі не повернуто. Установлено судами і те, що вартість спірного майна, яка досліджувалась судом при прийнятті рішення по суті спору, і яке на виконання рішення суду у даній справі підлягало поверненню відповідачем позивачеві, становить 124 366 грн. Виходячи з того, що судом апеляційної інстанції установлені обставин, які унеможливлюють виконання сторонами рішення визначеним господарським судом способом, і враховуючи те, що майно, яке підлягало поверненню позивачеві, відноситься до речей визначених родовими ознаками, апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив заяву позивача про зміну способу виконання рішення від 23.05.13 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості цього майна. За таких обставин, доводи скаржника про порушення судами норм чинного законодавства не знайшли свого підтвердження, тому правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційної скарги не вбачається. Інших доводів у касаційній скарзі не наведено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.14 у справі № 902/477/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець