Постанова

від 20.05.2015 по справі 908/4036/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 908/4036/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі№ 908/4036/14 Господарського суду Запорізької області за позовомприватного підприємства "Октан Центр" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" простягнення суми за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 року (суддя - Хуторной В.М.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Газ Інвест" на користь ПП "Октан Центр" заборгованість в сумі 24 400 грн. та судовий збір в сумі 1 827 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. (судді - Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С. ) рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки наведені в клопотанні обставини не перешкоджали забезпечити відповідачу явку іншого уповноваженого представника.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Октан Центр" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Газ Інвест", в якому просило стягнути з відповідача 24 400 грн. за отримане дизельне паливо.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2013 року ПП "Октан Центр" поставило ТОВ "Газ Інвест" дизельне паливо в кількості 4 700 л на загальну суму 43 005 грн., згідно накладної № 1787 від 03.09.2013 року, підписаною відповідачем.

17.09.2013 року відповідач платіжним дорученням № 203 здійснив часткову оплату товару на суму 15 000 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач сплатив частину боргу в сумі 3605 грн., у зв'язку з чим, сума несплаченої частини боргу на даний час склала 24 400 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись в усній або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості доказів постачання позивачем дизельного палива, позивачем пред'явлено видаткову накладну № 1787 від 03.09.2013 року на суму 43 005 грн., товарно-транспортну накладну ОЮ № 1787 від 03.09.2013 року, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств та довіреністю на отримання ТМЦ № 83 від 03.09.2013 року.

Відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, у покупця виникає обов'язок сплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, здійснення часткової оплати за поставлений товар в сумі 15 000 грн. підтверджується платіжним дорученням № 203 від 17.09.2013 року та в сумі 3 605 грн. - банківською випискою станом на 04.03.2014 року.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в свою чергу не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості за отриманий товар .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували наявності доказів існування обставин непереборної сили та розміру збитків, які призвели до банкрутства відповідача не приймаються до уваги, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, скаржник підтвердив у своїй касаційній скарзі, що в суді першої інстанції визнав свою заборгованість, однак він безпідставно вважає, що обов'язок сплати суми заборгованості має бути припинений у зв'язку з неможливістю його виконання.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судами положень матеріального та процесуального права, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 111 7 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 908/4036/14 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 у справі № 908/4036/14.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.