Рішення

від 15.05.2015 по справі 911/960/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2015Справа №911/960/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Металстіл» простягнення 225004 грн. 36 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Носов К.В. - представник за довіреністю б/н від 30.03.2015.

від відповідача: Мельниченко О.В. - представник за довіреністю б/н від 25.03.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла за підсудністю позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстіл» про стягнення 225004 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014, не в повному обсязі здійснив поставку узгодженого між сторонами товару та в односторонньому порядку збільшив ціну товару, у зв'язку з чим вартість недопоставленого відповідачем товару становить 225004 грн. 36 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 порушено провадження у справі № 911/960/15; розгляд справи призначено на 03.04.2015.

02.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що випадки збільшення ціни товару були погоджені сторонами у специфікації № 1 до Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014. Крім того, відповідач зазначив, що зміна ціни товару була погоджена із позивачем шляхом вчинення позивачем конклюдентних дій (схвалення правочину), а саме, шляхом прийняття товару на загальну суму 867706 грн. 30 коп. за видатковою накладною № М-00000490 від 30.12.2014, в якій вказані нові (збільшені) ціни на товар. При цьому, відповідач зауважив, що обов'язок поставити товар у Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстіл» не виник, оскільки позивачем не у повному обсязі сплачено суму попередньої оплати за товар.

У судовому засіданні 03.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.04.2015.

У судовому засіданні 10.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.05.2015.

У судовому засіданні 15.05.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.05.2015 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 15.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металстіл» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» (покупець) укладено Договір поставки № 02-12-Д, відповідно до умов якого продавець зобов'язується на погоджених у Договорі умовах передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) у обсязі і номенклатурі (асортимент) відповідно доданих до Договору специфікацій.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна товару по кожній окремій позиції вказана у відповідних специфікаціях і може змінюватися лише з письмової згоди сторін.

Згідно з п. 3.3 Договору, загальна сума Договору визначається на підставі специфікацій.

Загальна сума Договору може бути відкорегована на обсяг фактично відвантаженого товару (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, товар підлягає поставці згідно з специфікацією.

Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена в товаросупровідних документах на товар (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, товар повинен бути поставлений покупцю згідно з специфікацією.

Згідно з п. 5.2 Договору, датою оплати товару вважається дата списання коштів на користь продавця банком покупця.

Відповідно до п. 10.2 Договору, будь-які зміни і доповнення до Договору дійсні лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані сторонами. Будь-які усні обговорення і погодження по відношенню до умов Договору даним виключаються.

Всі специфікації і додатки до Договору складають його невід'ємну частину. У випадку виникнення розбіжностей між умовами, які містяться у Договорі, та умовами, які містяться у додатках до Договору, перевагу мають умови, які містяться у додатках до Договору, якщо в них не обумовлено інше (п. 10.3 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору, якою сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість.

Зокрема, сторони зазначили, що продавець зобов'язаний поставити покупцю товар, а саме: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 30 шт., загальною вартістю 140400 грн. 00 коп.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт., загальною вартістю 168480 грн. 00 коп.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт., загальною вартістю 278553 грн. 60 коп.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт., загальною вартістю 205286 грн. 40 коп.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 12 шт., загальною вартістю 218972 грн. 16 коп.). Загальна вартість погодженого між сторонами товару становить 1011692 грн. 16 коп.

Крім того, п. 1 Специфікації № 1 сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100%; ціна товару вказана відповідно до міжбанківського курсу 1 Євро = 19,20 грн. станом на 01.12.2014; якщо на момент оплати за товар курс зміниться більш ніж на 1%, продавець має право змінити ціну на товар.

Пунктом 2 Специфікації № 1 сторони визначили строк поставки товару - два тижні з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до п.п. 3,4 Специфікації № 1 до Договору, місцем поставки є склад продавця, м. Київ, вул. Червоноткацька, 69; умови поставки - самовивіз.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № М-00000579 від 02.12.2014 на суму 1011692 грн. 16 коп., позивач у повному обсязі здійснив попередню оплату на суму 1011692 грн. 16 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 259 від 11.12.2014 на суму 754292 грн. 16 коп., № 312 від 29.12.2014 на суму 157400 грн. 00 коп. та № 322 від 30.12.2014 на суму 100000 грн. 00 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 4 ст. 251 Цивільного кодексу України, строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Враховуючи те, що позивач сплатив всю суму попередньої оплати (100% від вартості товару, погодженого у специфікації № 1) 30.12.2014, та беручи до уваги встановлений п. 2 Специфікації № 1 строк виконання відповідачем свого обов'язку з поставки погодженого між сторонами товару (протягом двох тижнів з моменту отримання попередньої оплати), суд дійшов висновку, що кінцевим строком поставки товару є 13.01.2015.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що свій обов'язок з поставки товару за Договором поставки № 02-12-Д від 02.12.2014 відповідач виконав частково, поставивши частину товару, зазначеного у специфікації № 1, а саме: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 15шт.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 2 шт.).

При цьому, у видатковій накладній № М-00000490 від 30.12.2014 зазначена загальна вартість товару 867706 грн. 30 коп.

Тобто, відповідачем було збільшено вартість товару в порівнянні із вартістю, вказаною у Специфікації № 1, та, відповідно, зменшено кількість товару.

Обгрунтовуючи своє право на збільшення ціни товару, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що пунктом 1 Специфікації № 1 сторони погодили, якщо на момент оплати за товар курс зміниться більш ніж на 1%, продавець має право змінити ціну на товар.

Таким чином, відповідачем було збільшено ціну товару та виставлено позивачу новий рахунок № М-00000579 від 02.12.2014 на загальну суму 1156566 грн. 34 коп.

При цьому, номер та дата виставленого рахунку збігається з номером і датою рахунку, який був виставлений до моменту проведення попередньої оплати позивачем.

Зокрема, у новому рахунку зазначено, що позивач повинен сплатити відповідачу 1156566 грн. 34 коп. за товар: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 30 шт., загальною вартістю 160505 грн. 28 коп.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт., загальною вартістю 192606 грн. 30 коп.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт., загальною вартістю 318442 грн. 416 коп.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт., загальною вартістю 234683 грн. 46 коп.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 12 шт., загальною вартістю 250328 грн. 88 коп.).

Однак, суд вважає безпідставним збільшення відповідача узгодженої у специфікації № 1 ціни товару з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору, товар повинен бути поставлений покупцю згідно з специфікацією.

Відповідно до п. 10.2 Договору, будь-які зміни і доповнення до Договору дійсні лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані сторонами . Будь-які усні обговорення і погодження по відношенню до умов Договору даним виключаються.

Разом з тим, із п. 1 специфікації № 1 до Договору не вбачається, як саме має змінитись ціна товару (в більшу чи меншу сторону), як саме повинен змінитися курс (збільшитись чи зменшитись), курс якої валюти (долару, євро, іншої валюти) є підставою для зміни ціни товару, та який саме курс (офіційний курс НБУ, комерційний, міжбанківський).

З визначеного положення специфікації можна дійти висновку, що навіть при зменшенні курсу продавець може збільшити вартість товару; або ж навіть при збільшенні курсу на 1% продавець може збільшити вартість товару на будь-яку більшу вартість (на 10% або на 100%, тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони не досягли згоди щодо порядку та процедури зміни в односторонньому порядку погодженої у специфікації № 1 ціни товару.

Крім того, сторонами не надано суду доказів зміни умов договору поставки в порядку, передбаченому п. 10.2 Договору.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що зміна ціни товару була погоджена із позивачем шляхом вчинення позивачем конклюдентних дій (схвалення правочину), а саме, шляхом прийняття товару на загальну суму 867706 грн. 30 коп. за видатковою накладною № М-00000490 від 30.12.2014, в якій вказані нові (збільшені) ціни на товар.

Як вбачається із видаткової накладної № М-00000490 від 30.12.2014, товар був отриманий водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» Муковозом А.М. на підставі довіреності № 201 від 30.12.2014 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

У довіреності № 201 від 30.12.2014 зазначено, що водій Муковоз А.М. уповноважений на отримання цінностей (товару) за рахунком № М-00579 від 02.12.2014 та вказано найменування та кількість товару: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 30шт.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 12 шт.).

Суд наголошує на тому, що водій Муковоз А.М. був уповноважений виключно на отримання товару , а не на вчинення правочину щодо зміни ціни товару, що фактично є зміною умов Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014.

Тобто, факт прийняття товару водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» Муковозом А.М. за довіреністю не свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо зміни ціни договору (специфікації № 1), оскільки водій був уповноважений лише отримати товар відповідно до рахунку № М-00000579 від 02.12.2014 (із цінами, які відповідають цінам, зазначеним у специфікації № 1), і не є уповноваженим представником позивача на вчинення будь-яких інших дій, в тому числі внесення змін до Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014 (збільшення ціни).

Крім того, суд зазначає, що у довіреності № 201 від 30.12.2014 на отримання матеріальних цінностей не вказано видаткову накладну № М-00000490 від 30.12.2014, а лише рахунок-фактуру № М-00000579 від 02.12.2014.

З огляду на те, що в матеріалах справи є два рахунки-фактури з однаковими реквізитами, але із різною ціною товару, суд зазначає, що рахунок на суму 1156566 грн. 34 коп., на який посилається відповідач у відзиві, був виставлений відповідачем з урахуванням зміни курсу та враховує збільшення ціни товару, що дає суду підстави вважати, що він був виставлений пізніше, ніж рахунок № М-00000579 від 02.12.2014 на суму 1011692 грн. 16 коп., який доданий позивачем до позовної заяви, та на підставі якого проведено попередню оплату та видано довіреність № 201 від 30.12.2014.

При цьому, у відзиві на позовну заяву та судовому засіданні 15.05.2015 представник відповідача зауважив, що обов'язок поставити товар у Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстіл» не виник, оскільки позивачем не у повному обсязі сплачено суму попередньої оплати за товар.

Так, відповідач вважає, що сума попередньої оплати становить 1156566 грн. 34 коп. (збільшена ціна товару відповідачем внаслідок зміни курсу, що було відображено відповідачем у рахунку-фактурі № М-00000579 від 02.12.2014, наданого відповідачем у відзиві на позовну заяву).

Враховуючи, що позивач сплатив лише 1011692 грн. 16 коп., на думку відповідача, у нього не виник обов'язок поставити товар до моменту повної сплати позивачем суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, та про це зазначає відповідач у відзиві, він листом вих. № 27-01/15-1 від 27.01.2015 звернувся до позивача та повідомив, що погоджений між сторонами товар поставлений відповідачем на територію України у повному обсязі і готовий до відвантаження зі складу відповідача. Разом з тим, у вказаному листі відповідач просив позивача здійснити доплату та надати відомості по автотранспорту для відвантаження товару.

Відповідно до п.п. 3,4 Специфікації № 1 до Договору, місцем поставки є склад продавця, м. Київ, вул. Червоноткацька, 69; умови поставки - самовивіз.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Таким чином, враховуючи положення п.п. 3,4 Специфікації № 1 та ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок відповідача з передачі товару є виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупцю на складі відповідача.

Як пояснив відповідач у судовому засіданні 15.05.2015, він звернувся до позивача із листом № 27-01/15-1 від 27.01.2015, в якому зазначив про готовність товару до відвантаження та щодо необхідності здійснення доплати.

Тобто, направивши вказаний лист, відповідач передав би товар у розпорядження покупця лише за умови доплати.

Крім того, суд зазначає, що доплата по курсу не може входити до суми попередньої оплати, оскільки розмір такої доплати невідомий завчасно , а отже, обов'язок відповідача поставити позивачу товар виник у будь-якому випадку.

Таким чином, суд дійшов висновку, про непогодження сторонами збільшення ціни договору, суд не приймає до уваги надані відповідачем у судових засіданнях 10.04.2015 та 15.05.2015 та долучені до матеріалів справи письмові пояснення і розрахунки щодо порядку збільшення ціни товару з огляду на їх необґрунтованість.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно збільшив ціну товару, яка погоджена сторонами у специфікації № 1 до Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014, та безпідставно не виконав свій обов'язок з поставки товару у повному обсязі , строк виконання якого закінчився 13.01.2015.

Отже, беручи до уваги кількість фактично поставленого відповідачем товару, яка визначена у видатковій накладній № М-00000490 від 30.12.2014, а саме: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 15шт.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 2 шт.) та його ціну, яка зазначена у специфікації № 1 до Договору, суд дійшов висновку, що відповідач частково виконав свій обов'язок з поставки товару на суму 759015 грн. 36 коп., внаслідок чого вартість непоставленого товару становить 252676 грн. 80 коп.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача, викладені у позовній заяві та претензії вих. № 15 від 02.02.2015, адресованій відповідачу, щодо згоди на часткове збільшення ціни на товар у розмірі 786687 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що часткова згода позивача на збільшення вартості товару у претензії вих. № 15 від 02.02.2015 є новою офертою, а не акцептом.

Крім того, суд не приймає до уваги відображену в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 18.02.2015 заборгованість відповідача у розмірі 143985 грн. 86 коп., визначену відповідно до збільшеної вартості товару, оскільки, як вже встановлено судом, між сторонами не було досягнуто згоди щодо такого збільшення (в т.ч., щодо суми, яка вказана відповідачем).

При цьому, суд зазначає, що в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 18.02.2015 не зазначено, на підставі якого договору проведено звірку.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій. Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками тощо). І саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків не є правочином, який встановлює, змінює чи припиняє правовідносини.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 252676 грн. 80 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки товару на суму 252676 грн. 80 коп. або доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 252676 грн. 80 коп.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 225004 грн. 36 коп. та беручи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстіл» про стягнення 225004 грн. 36 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстіл» (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 14/6, кв. 1; ідентифікаційний код: 37203660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж-04» (61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Рудика, буд. 13, пов. 4, кімн. 1; ідентифікаційний код: 32868038) грошові кошти у розмірі 225004 (двісті двадцять п'ять тисяч чотири) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 09 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.05.2015

Суддя І.М. Отрош