Постанова

від 21.10.2015 по справі 911/960/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 911/960/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл" на рішення Господарського міста Києва від 15.05.2015 у справі № 911/960/15 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл"

про стягнення 225 004,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 911/960/15 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл" про стягнення 225 004 грн. 36 коп., присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 225 004 грн. 36 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014, не в повному обсязі здійснив поставку узгодженого між сторонами товару та в односторонньому порядку збільшив ціну товару, у зв'язку з чим вартість оплаченного, але недопоставленого відповідачем товару становить 225004 грн. 36 коп.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 по справі 911/960/15 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 911/960/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до того, що випадки збільшення ціни товару були погоджені сторонами у специфікації № 1 до Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014. Крім того, відповідач зазначив, що зміна ціни товару була погоджена із позивачем шляхом вчинення позивачем конклюдентних дій (схвалення правочину), а саме, шляхом прийняття товару на загальну суму 867706 грн. 30 коп. за видатковою накладною № М-00000490 від 30.12.2014, в якій вказані нові (збільшені) ціни на товар. При цьому, відповідач зауважив, що обов'язок поставити товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл" не виник, оскільки позивачем не у повному обсязі сплачено суму попередньої оплати за товар.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 04.06.2015 у справі № 911/960/15 апеляційну скаргу ТОВ "Металстіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 911/960/15 було прийнято та призначено до розгляду на 09.07.2015.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Авдеєва П.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/960/15.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Металстіл" у справі № 911/960/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у зв'язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/960/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Буравльов С.І., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 09.07.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Металстіл" у справі № 911/960/15 було прийнято до провадження у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Буравльов С.І.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/960/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 20.07.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Металстіл" у справі № 911/960/15 було прийнято до провадження у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

В судовому засіданні 20.07.2015 оголошено перерву до 07.09.2015 о 10:40.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Металстіл" у справі № 911/960/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 справу № 911/960/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., справу призначено до розгляду на 30.09.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 29.09.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., апеляційну скаргу по справі №911/960/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 апеляційну скаргу по справі № 911/960/15 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи прийнято проводити в раніше призначеному судовому засіданні 30.09.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено до 21.10.2015.

В судовому засіданні 21.10.2015 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на його відповідність нормам матеріального та процесуального права. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказував на те, що сторонами не було узгоджено у встановлений законом спосіб зміну ціни товару за договором, поставка здійснена відповідачем не була своєчасно, а тому у позивача наявні підстави вимагати повернення оплати, на яку товар у визначений строк поставлений не був.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, 02.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металстіл" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" (покупець) укладено Договір поставки № 02-12-Д, відповідно до умов якого продавець зобов'язується на погоджених у Договорі умовах передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) у обсязі і номенклатурі (асортимент) відповідно доданих до Договору специфікацій.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна товару по кожній окремій позиції вказана у відповідних специфікаціях і може змінюватися лише з письмової згоди сторін.

Згідно з п. 3.3 Договору, загальна сума Договору визначається на підставі специфікацій.

Загальна сума Договору може бути відкорегована на обсяг фактично відвантаженого товару (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, товар підлягає поставці згідно з специфікацією.

Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена в товаросупровідних документах на товар (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, товар повинен бути поставлений покупцю згідно з специфікацією.

Згідно з п. 5.2 Договору, датою оплати товару вважається дата списання коштів на користь продавця банком покупця.

Відповідно до п. 10.2 Договору, будь-які зміни і доповнення до Договору дійсні лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані сторонами. Будь-які усні обговорення і погодження по відношенню до умов Договору даним виключаються.

Всі специфікації і додатки до Договору складають його невід'ємну частину. У випадку виникнення розбіжностей між умовами, які містяться у Договорі, та умовами, які містяться у додатках до Договору, перевагу мають умови, які містяться у додатках до Договору, якщо в них не обумовлено інше (п. 10.3 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору, якою сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість, а саме: сторони зазначили, що продавець зобов'язаний поставити покупцю товар, а саме: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 30 шт., загальною вартістю 140400 грн. 00 коп.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт., загальною вартістю 168480 грн. 00 коп.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт., загальною вартістю 278553 грн. 60 коп.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт., загальною вартістю 205286 грн. 40 коп.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 12 шт., загальною вартістю 218972 грн. 16 коп.). Загальна вартість погодженого між сторонами товару становить 1011692 грн. 16 коп.

Крім того, п. 1 Специфікації № 1 сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100%; ціна товару вказана відповідно до міжбанківського курсу 1 Євро = 19,20 грн. станом на 01.12.2014; якщо на момент оплати за товар курс зміниться більш ніж на 1%, продавець має право змінити ціну на товар.

Пунктом 2 Специфікації № 1 сторони визначили строк поставки товару - два тижні з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до п.п. 3,4 Специфікації № 1 до Договору, місцем поставки є склад продавця, м. Київ, вул. Червоноткацька, 69; умови поставки - самовивіз.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № М-00000579 від 02.12.2014 на суму 1011692 грн. 16 коп., позивач у повному обсязі здійснив попередню оплату на суму 1011692 грн. 16 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 259 від 11.12.2014 на суму 754292 грн. 16 коп., № 312 від 29.12.2014 на суму 157400 грн. 00 коп. та № 322 від 30.12.2014 на суму 100000 грн. 00 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 4 ст. 251 Цивільного кодексу України, строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Таким чином, враховуючи те, що позивач сплатив всю суму попередньої оплати (100% від вартості товару, погодженого у специфікації № 1) 30.12.2014, та беручи до уваги встановлений п. 2 Специфікації № 1 строк виконання відповідачем свого обов'язку з поставки погодженого між сторонами товару (протягом двох тижнів з моменту отримання попередньої оплати), колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кінцевим строком поставки товару є 13.01.2015.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно видаткової накладної № М-00000490 від 30.12.2014, яка підписана зі сторони відповідача менеджером зі збуту ОСОБА_3 і посвідчена печаткою відповідача, відповідачем передано представнику позивача за довіреністю № 201 від 30.12.2014 ОСОБА_4 товар з визначеною у накладній сумою 867 706 грн. 30 коп.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно видаткової накладної № М-00000490 від 30.12.2014, відповідачем було виконано частково свій обов'язок з поставки товару за Договором поставки № 02-12-Д від 02.12.2014, а саме: відповідачем поставлено частину товару, зазначеного у специфікації № 1, а саме: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 15шт.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 2 шт.).

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що у видатковій накладній № М-00000490 від 30.12.2014 зазначена загальна вартість товару 867 706 грн. 30 коп., тобто, відповідачем було збільшено вартість товару в порівнянні із вартістю, вказаною у Специфікації № 1, та, відповідно, зменшено кількість товару, який ним було передано особі, яка за довіреністю приймала товар від імені позивача.

Обгрунтовуючи своє право на збільшення ціни товару, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що пунктом 1 Специфікації № 1 сторони погодили, якщо на момент оплати за товар курс зміниться більш ніж на 1%, продавець має право змінити ціну на товар.

Таким чином, відповідачем у видатковій накладній № М-00000490 від 30.12.2014 було зазначено ціну товару в сторону збільшення та виставлено позивачу новий рахунок № М-00000579 від 02.12.2014 на загальну суму 1156566 грн. 34 коп. , який підписано ОСОБА_5 (бухгалтером).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, та що перевірено апеляційним господарським судом, номер та дата виставленого рахунку збігається з номером і датою рахунку, який був виставлений до моменту проведення попередньої оплати позивачем, а саме: у новому рахунку зазначено, що позивач повинен сплатити відповідачу 1156566 грн. 34 коп. за товар: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 30 шт., загальною вартістю 160505 грн. 28 коп.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт., загальною вартістю 192606 грн. 30 коп.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт., загальною вартістю 318442 грн. 416 коп.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт., загальною вартістю 234683 грн. 46 коп.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 12 шт., загальною вартістю 250328 грн. 88 коп.).

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно та без належних правових підстав збільшено ціну товару у видатковій накладній № М-00000490 від 30.12.2014 у порівнянні з узгодженою ціною товару у специфікації № 1, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору, товар повинен бути поставлений покупцю згідно з специфікацією.

Відповідно до п. 10.2 Договору, будь-які зміни і доповнення до Договору дійсні лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані сторонами. Будь-які усні обговорення і погодження по відношенню до умов Договору даним виключаються.

Разом з тим, із п. 1 специфікації № 1 до Договору не вбачається, як саме має змінитись ціна товару (в більшу чи меншу сторону), як саме повинен змінитися курс (збільшитись чи зменшитись), курс якої валюти (долару, євро, іншої валюти) є підставою для зміни ціни товару, та який саме курс (офіційний курс НБУ, комерційний, міжбанківський).

З визначеного положення специфікації можна дійти висновку, що навіть при зменшенні курсу продавець може збільшити вартість товару; або ж навіть при збільшенні курсу на 1% продавець має право збільшити вартість товару на будь-яку більшу вартість.

Крім того, специфікація лише передбачає право відповідача змінити ціну товару, проте, таке право повинно бути реалізоване стороною у визначеному як договором (п. 4.3, п. 10.2), так і законом (ст. ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України) порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони не досягли згоди щодо порядку та процедури зміни в односторонньому порядку погодженої у специфікації № 1 ціни товару. Крім того, сторонами не надано суду доказів зміни умов договору поставки в порядку, передбаченому п. 10.2 Договору шляхом дотримання письмової форми змін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно статті 180 Господарського кодексу України, ціна - є істотною умовою господарського договору, яка погоджується сторонами під час укладення договору, умови якого є обов'язковими до виконання сторонами, оскільки підписання двостороннього правочину суб'єкт господарювання виражає свою волю на виникнення певних правовідносин з іншим суб'єктом господарювання у певних межах (зокрема і щодо визначення грошового еквівалента вартості товару при правовідносинах поставки), а тому і подальша воля сторони за зміну таких правовідносин (зокрема щодо і ціни договору) має бути чітко виражена та оформлена двосторонньо у письмовій формі, що свідчитиме про реалізацію сторонами у встановленому порядку своїх прав на зміну умов договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що видаткова накладна № М-00000490 від 30.12.2014 (в якій ціна за товар зазначена в сторону збільшення), підписана зі сторони відповідача менеджером зі збуту ОСОБА_3 і посвідчена печаткою відповідача, а рахунок- фактура № М-00000579 від 02.12.2014 на загальну суму 1156566 грн. 34 коп. виписано бухгалтером ОСОБА_5, проте, відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що менеджера зі збуту ОСОБА_3 уповноважено на вчинення дій по коригуванню ціни товару у видатковій накладній в сторону збільшення, як і бухгалтера ОСОБА_5 (яка також здійснила коригування податкової звітності), і що таке збільшення ціни погоджено директором відповідача.

Твердження апелянта про те, що зміна ціни товару була погоджена із позивачем шляхом вчинення позивачем конклюдентних дій (схвалення правочину), а саме, шляхом прийняття товару на загальну суму 867706 грн. 30 коп. за видатковою накладною № М-00000490 від 30.12.2014, в якій вказані нові (збільшені) ціни на товар - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необґрунтоване з огляду на наступне.

Згідно видаткової накладної № М-00000490 від 30.12.2014, товар був отриманий водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" ОСОБА_4 на підставі довіреності № 201 від 30.12.2014 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

У довіреності № 201 від 30.12.2014 зазначено, що водій ОСОБА_4 уповноважений на отримання цінностей (товару) за рахунком № М-00579 від 02.12.2014 та вказано найменування та кількість товару: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 30шт.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 12 шт.).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що водій ОСОБА_4 був уповноважений виключно на отримання товару, а не на вчинення правочину щодо зміни ціни товару, що фактично є зміною умов Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014. Тобто, факт прийняття товару водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" ОСОБА_4 за довіреністю не свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо зміни ціни договору (специфікації № 1), оскільки водій був уповноважений лише отримати товар відповідно до рахунку № М-00000579 від 02.12.2014 (із цінами, які відповідають цінам, зазначеним у специфікації № 1), і не є уповноваженим представником позивача на вчинення будь-яких інших дій, в тому числі внесення змін до Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014 (збільшення ціни).

Крім того, апелянт стверджував, що обов'язок поставити товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл" не виник, оскільки позивачем не у повному обсязі сплачено суму попередньої оплати за товар. Так, апелянт вважає, що сума попередньої оплати становить 1156566 грн. 34 коп. (збільшена ціна товару відповідачем внаслідок зміни курсу, що було відображено відповідачем у рахунку-фактурі № М-00000579 від 02.12.2014), а враховуючи, що позивач сплатив лише 1011692 грн. 16 коп., на думку апелянта, у нього не виник обов'язок поставити товар до моменту повної сплати позивачем суми попередньої оплати.

Проте, з вказаним твердженням апелянта суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає його безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

В свою чергу, відповідно до п.п. 3,4 Специфікації № 1 до Договору, місцем поставки є склад продавця, м. Київ, вул. Червоноткацька, 69; умови поставки - самовивіз.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Таким чином, враховуючи положення п.п. 3,4 Специфікації № 1 та ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок відповідача з передачі товару є виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупцю на складі відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач листами від 20.01.2015 та від 27.01.2015 просив позивача здійснити доплату за товар внаслідок зміни курсу валют, і на підтвердження направлення наведених листів відповідачем подано експрес - накладні № 59000094175749 від 04.02.2015 та № 5900007255426 від 24.02.2015, тобто відповідні повідомлення відповідачем були зроблені вже після отримання товару водієм відповідача, і виконання відповідачем свого обов'язку з передачі товару. Крім того, суд зазначає, що доплата по курсу не може входити до суми попередньої оплати, оскільки розмір такої доплати невідомий завчасно, а отже, обов'язок відповідача поставити позивачу товар виник у будь-якому випадку.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що сторонами не було погоджено збільшення ціни договору, а тому відповідач безпідставно збільшив ціну товару, яка погоджена сторонами у специфікації № 1 до Договору поставки № 02-12-Д від 02.12.2014, та безпідставно не виконав свій обов'язок з поставки товару у повному обсязі, строк виконання якого закінчився 13.01.2015.

Крім того, суд апеляційної зазначає, що місцевим господарським судом обгрунтовано не прийнято до уваги відображену в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 18.02.2015 заборгованість відповідача у розмірі 143985 грн. 86 коп., визначену відповідно до збільшеної вартості товару, оскільки, як вже встановлено судом, між сторонами не було досягнуто згоди щодо такого збільшення (в т.ч., щодо суми, яка вказана відповідачем), і в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 18.02.2015 не зазначено, на підставі якого договору проведено звірку.

Також, акт звірки взаєморозрахунків є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій. Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками тощо). І саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків не є правочином, який встановлює, змінює чи припиняє правовідносини.

Отже, беручи до уваги кількість фактично поставленого відповідачем товару, яка визначена у видатковій накладній № М-00000490 від 30.12.2014, а саме: лист 3.0х1250х2500 2В (кількістю 15шт.), лист 3.0х1500х3000 2В (кількістю 25 шт.), лист 4.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 31 шт.), лист 6.0х1500х3000 2В+ РЕ (кількістю 15 шт.), лист 8.0х1500х3000 2В+РЕ (кількістю 2 шт.) та його ціну, яка зазначена у специфікації № 1 до Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач частково виконав свій обов'язок з поставки товару на суму 759015 грн. 36 коп., внаслідок чого вартість непоставленого товару становить 252676 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 252676 грн. 80 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки товару на суму 252676 грн. 80 коп. або доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 252676 грн. 80 коп.

Разом з тим, враховуючи, що у позові позивачем заявлено до стягнення з відповідача 225004 грн. 36 коп. (за його власним розрахунком) та беручи до уваги, що суд першої інстанції обгрунтовано не здійснив вихід за межі позовних вимог і задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл" в заявленому позивачем розмірі, а саме в сумі 225004 грн. 36 коп. (не виходячи за межі заявлених позовних вимог), суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з з відповідача на користь позивача 225004 грн. 36 коп.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє відповідає нормам матеріального та процесуального права, винесено з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд вірно встановив обставини справи та зробив щодо них вірні висновки, застосувавши норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металстіл" на рішення Господарського міста Києва від 15.05.2015 у справі № 911/960/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського міста Києва від 15.05.2015 у справі № 911/960/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/960/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала